08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22162/24 пров. № А/857/7597/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №380/22162/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Грень Н. М.,
дата ухвалення рішення - 17 січня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913130144988 від 16 жовтня 2024 року про відмову у перерахунку пенсії “Перехід на інший вид пенсії»; зобов'язати відповідача перевести його на пенсію державного службовця з 08 жовтня 2024 року відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та №77-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913130144988 від 16 жовтня 2024 року про відмову в перерахунку пенсії “Перехід на інший вид пенсії». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 08 жовтня 2024 року відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та № 77-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, у подальшому позивачу проведено перерахунок та здійснено перехід на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» з 30 січня 2014 року. Згодом проведено перерахунок пенсії та перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Зазначає, що оскаржуваним рішенням правомірно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявнику призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII, а поновлення раніше призначеної пенсії приводить до зменшення розміру пенсії. Таким чином, дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 08 жовтня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з відповідною заявою та доданими документами.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, розглянувши заяву позивача, прийняло оскаржуване рішення від 16 жовтня 2024 року №9131,30144988 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".
У зазначеному рішенні вказано, що “згідно з даними електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 з 28 липня 2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Результати розгляду документів:
Не взято до розрахунку довідки від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та № 77-13-01-10-21, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки чинним законодавством не передбачено перерахунку розміру пенсії згідно з наданими заявником довідками. Заявник у 2014 році вже отримував пенсію по Закону України “Про державну службу» згідно з інформації про операції АСОПД по його пенсійній справі. Також встановлено, що у пенсійній справі вже введено вид заробітку “Оклад» для розрахунку пенсії за віком згідно з Законом України “Про державну службу» за липень 2013 року у розмірі 5737,71 грн.»
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернувся з цим позовом у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача №913130144988 від 16 жовтня 2024 року про відмову в перерахунку пенсії “Перехід на інший вид пенсії» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у позивача наявні усі вимоги щодо призначення вказаного виду пенсії, крім того з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому з метою ефективного поновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу №913130144988 від 16 жовтня 2024 року, зобов'язавши ГУ ПФУ в Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 25 березня 2024 року за №22/02/2-24, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та №77-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 №1058-IV (далі Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія- щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України №3723-XII від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 93, передбачені розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 93 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).
Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, стаж роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року понад 23 роки. Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01 травня 2016 року) позивач мав понад 20 років стажу державної служби.
Крім того, на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця умова щодо віку виконується (71 рік), та останній має загальний страховий стаж понад 42 роки, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця, останній не працював на посаді державного службовця та отримував пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII сторонами не оспорюється, позиція відповідача полягає у тому, що переведення позивача на пенсію держслужбовця необхідно здійснити без урахування довідок від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та №77-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
При цьому, матеріалами справи стверджується, що до заяви від 08 жовтня 2024 року позивач долучив копії довідок від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та № 77-13-01-10-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) за посадою заступник начальника управління - начальник відділу та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням, згідно з формою, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 17 січня 2017 № 1-3).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що питання врахування довідок від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та № 77-13-01-10-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах державної служби, було предметом розгляду пенсійним органом під час звернення позивача із заявою від 08 жовтня 2024 року, а тому суд першої інстанції правильно зауважив, що вказана вимога не є передчасною.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача №913130144988 від 16 жовтня 2024 року про відмову в перерахунку пенсії “Перехід на інший вид пенсії» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у позивача наявні усі вимоги щодо призначення вказаного виду пенсії, крім того з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому з метою ефективного поновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу №913130144988 від 16 жовтня 2024 року, зобов'язавши ГУ ПФУ в Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 25 березня 2024 року за №22/02/2-24, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 08 жовтня 2024 року №76-13-01-10-21 та № 77-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №380/22162/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року.