07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2093/25 пров. № А/857/18829/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів- Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №300/2093/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
суддя в 1-й інстанції - Панікар І. В.,
дата ухвалення судового рішення - 10 квітня 2025 року,
місце ухвалення судового рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - також відповідач 1), адвоката Душенко Валентини Анатоліївни (далі - також відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України про БПД і не забезпечив позивача своєчасно, в повному обсязі, якісно, безперервно безоплатною правничою допомогою у справі №12023091010001196 по теперішній час;
- Зобов'язати відповідача 1 негайно забезпечити позивача представником БПД у кримінальному провадженні №12023091010001196;
- Визнати протиправність бездіяльності відповідача 1 у формі відсутності реагування на відсутність жодних дій адвоката по наданню БПД потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196, чим порушено обов'язки по договору з адвокатом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07 листопада 2023 року;
- Зобов'язати відповідача 1 виконати вимоги своїх обов'язків згідно з договором з адвокатом Душенко В.А. по наданню БВПД клієнту суб'єкту ВПО - позивачу ОСОБА_1 та: звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А.; подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката ОСОБА_2 з реєстру адвокатів БПД; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів на порушення адвокатом ОСОБА_2 Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру»;
- Визнати протиправним і незаконним п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України про БПД в наказі відповідача №1 від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82;
- Зобов'язати відповідача 1 записати правдиві фактичні дані - п.2 ч.2 ст.24 Закону - не виконання адвокатом договірних обов'язків;
- Стягнути з відповідача 1 на користь позивача за ненадання позивачу правничої допомоги в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги в справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати в сумі на день розгляду справи по суті, які позивач надасть додатково;
- Визнати бездіяльність відповідача 1, який не виконав вимоги ст.26 Закону про БПД і не забезпечив позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №300/4699/22;
- Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який не виконав своїх договірних обов'язків з адвокатом Душенко В.А. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.11.2023 та не контролював виконання доручення адвокатом Душенко В.А. отримавши заяви, скарги, вимоги позивача, не розглянув: залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року по справі №12023091010001196; залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року у справі №300/4699/22; повідомлення позивача №Д-Д-204/017 від 22 березня 2024 року; протокол зустрічі від 29 лютого 2024 року з адвокатом; протокол зустрічі з адвокатом від 23 лютого 2024 року; повідомлення позивача №Д-121/017; повідомлення позивача №Д-212/017 від 26 березня 2024 року;
- Зобов'язати відповідача №1: розглянути 7 звернень позивача і надати відповідь у паперовому вигляді під розпис; звернутися з поданням до Комісії з оцінювання якості надання БВПД адвокатом Душенко В.А. по справі; подати скаргу до КДКА Івано-Франківської області (кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів) про порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України про адвокатську діяльність Закону України про БПД і Стандартів якості надання БПД;
- Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який порушив ст.24 Закону про БПД і не забезпечив безперервність надання позивачу БПД при заміні ОСОБА_2 . Позивач опинився в судовому засіданні без представника;
- Стягнути з відповідача 1 на користь позивача моральну шкоду по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро (Відповідач знає, що позивач хворіє і скористався цією обставиною, підступно позбавив гарантованої державою правничої допомоги);
- Визнати протиправним невиконання адвокатом Душенко В.А. доручення на представництво потерпілого у справі №12023091010001196 і невчинення жодної дії по дорученню по договору з Центром БПД як факт неотримання потерпілим в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатну вторинну правничу допомогу;
- Визнати порушення відповідачем 2 вимог Стандартів БВПД, а саме, отримавши доручення у справі, яка розпочата: не ознайомилася з матеріалами справи; не завела адвокатське досьє; не обговорювала з потерпілим матеріали справи, не повідомила про свої процесуальні наміри по справі; ухилилася від обговорення справи; порушила Правила адвокатської етики (вводила позивача в оману про вимогу відповідача 1 здійснювати відеозаписи зустрічей, проти яких він не заперечував, а тому такі є доказом у справі; категорично заперечувала позивачу здійснювати відеозапис зустрічі, що є протиправним і підриває довіру до адвоката; відмовлялася складати письмовий акт зустрічі бесіди з позивачем, а такий акт передбачений обов'язками адвоката; відмовлялася підписувати письмові акти зустрічі; на телефонні дзвінки до адвоката вперто не відповідача, а саме Центр БПД позивачу як обов'язок давав завдання телефонувати ОСОБА_2 ; не повідомляла позивача і суд про відмову виконувати доручення Центру БПД; судове засідання зірвано через неявку ОСОБА_2 ; не надала відповіді на вимогу надати звіт по роботі по справі №12023091010001196 і документи);
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду з невиконання обов'язків представника по справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро;
- Визнати невиконання ОСОБА_2 обов'язків по договору і ненадання правничої допомоги по справі №300/4699/22 позивачу в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно;
- Визнати порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики, а саме: в судове засідання не з'явилася, не повідомила і позивача про причини неявки, судове засідання зірвано; згідно зі ст. 24 Закону про БПД і Правил адвокатської етики Душенко В.А. зобов'язана передати адвокату на заміну матеріали справ, чим забезпечити безперервність надання БПД - не виконала; тривалий час 8 днів до виконання доручення не приступала; реагувала на запити причин дратівливо; як відомо тепер адвокат написала заяву за заміну, заяву приховує від позивача протиправно; приховування адвокатом від позивача є протиправним і наштовхує позивача на підозри про те, що підстава для заміни адвоката в заяві не передбачена як підстава нормами Закону України про БПД чи правилами адвокатської етики; ОСОБА_2 не виконала вимоги п.п.18, 35 Правил адвокатської етики і не надала на письмову вимогу по справі №300/4699/22 письмовий звіт і документи по справі;
- Стягнути з адвоката ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду за ненадання адвокатом в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги хворому ОСОБА_1 з окупації, пенсіонеру по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати на кінцеве судове засідання.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року повернуто ОСОБА_1 позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в ухвалі від 07 квітня 2025 року зазначено два недоліки позовної заяви, зокрема, суд вказав про необхідність надати читабельну розбірливу позовну заяву згідно з вимогами ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторінку позовної заяви №8. У зв'язку з тим, що позивачу не було зрозуміло що означала відсутність сторінки №8 позовної заяви, він звернувся до суду із заявою про роз'яснення ухвали від 07 квітня 2025 року, в якій також пояснив написання тексту позовної заяви власноручно. Однак усі заяви апелянта повернуті йому без розгляду з підстав їх нечитабельності та нерозбірливості. З такими висновками суду першої інстанції апелянт категорично не погоджується. Зауважив, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебували і перебувають інші справи за позовом позивача, які не визнавалися нечитабельними чи написаними нерозбірливим почерком. Крім того, заяви про відвід судом першої інстанції не розглянуті. Просив скасувати ухвалу від 22 квітня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду в іншому складі суддів.
Відзиви на апеляційні скарги відповідачами подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у ст.ст. 160, 161, 172 КАС України, а також дотримання визначених ст.122 КАС України строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску. З тексту поданої позовної заяви встановлено, що подана позивачем позовна заява написана від руки, що не суперечить вимогам встановленим до форми позовної заяви, однак вона написана від руки нерозбірливим почерком, є нечитабельною, що є суттєвим недоліком позову та фактично позбавляє суд можливості дослідити її обґрунтування та зміст позовних вимог. Зауважено, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, чим обґрунтовані вимоги заявника та чим підтверджуються. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем неодноразово подавалися заяви, однак процесуальними ухвалами суду позивачу роз'яснено про нерозбірливість почерку та згадані заяви були повернуті останньому без розгляду, оскільки така обставина унеможливлювала їх належний розгляд, внаслідок чого, не можуть вважатися належним виконанням вимог ухвали суду від 07 квітня 2025 року, а свідчать про свідоме ігнорування цих вимог.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умовою прийнятності позову до розгляду є його відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
Згідно з ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 5 ст.160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються, у тому числі: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґятку пропуску позивачем такого строку. Проте, в матеріалах справи такі відомості не містяться.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст.169 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За формою позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо позов викладений на папері. Текст може бути надрукований або написаний від руки. Однак зміст позовної заяви (клопотання, заперечення) повинні бути написані зрозуміло (розбірливо).
Аналізуючи подану позовну заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд встановив, що остання написана від руки, що не суперечить вимогам встановленим до форми заяви.
Колегія суддів зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція ) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оцінюючи доводи щодо нечитабельності позовної заяви, колегія суддів встановила, що її зміст придатний до прочитання, а вимоги заяви є зрозумілими.
Викладений позивачем текст дійсно читається з певними труднощами, водночас піддається читанню, що, зокрема, дозволило колегії суддів встановити зміст відповідної позовної заяви. Тому така можливість була і суду першої інстанції.
Щодо відсутності сторінки 8 позовної заяви, то колегія суддів зауважує, що, проаналізувавши зміст позовної заяви, можливим є висновок про допущення позивачем описки в нумерації сторінок позовної заяви, оскільки текст та його зміст є послідовними та не перериваються.
Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повернення позовної заяви з вищенаведених підстав.
Згідно з позицією, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «RuizTorijav. Spain», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені апелянтом в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви передчасними, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.139, 241, 242, 243, 246, 294, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №300/2093/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.