Рішення від 07.07.2025 по справі 520/27556/24

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 р. №520/27556/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 , Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_2 , Командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 , Тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконними і протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 щодо його намагань перевести ОСОБА_1 до іншої військової частини з погіршенням його службового становища, а саме - дії щодо його переводу на посаду офіцера резерву НОМЕР_3 резервного батальйону згідно п. 11 плану переміщення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від 24.07.2024 №2959 та дії щодо його переводу до іншої частини Сухопутних військ Збройних Сил України згідно листа військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2024 №2092/1478;

- визнати незаконним і протиправним та скасувати пункти 5, 5.2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_3 від 31.07.2024 №324 щодо увільнення ОСОБА_1 з 31.07.2024 з посади офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 та виведення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ;

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 щодо невідання наказу про призначення ОСОБА_1 на штатну військову посаду або зарахування у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за можливості і обов'язковості видання такого наказу;

- визнати незаконними і протиправними дії і бездіяльність оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 15.08.2024 та направлення його для надання відповіді до військової частини НОМЕР_2 . Визнати такі дії і бездіяльність як приховування інформації від запитувача;

- визнати незаконними і протиправними дії і бездіяльність посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 та тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 щодо необґрунтованого продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 15.08.2024 та надання у відповідь на нього неточної і неповної інформації. Визнати такі дії і бездіяльність як приховування інформації від запитувача;

- визнати незаконним і протиправним та скасувати пункт 14 § 1 з наказу (витягу з наказу) командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 №768 генерала-майора ОСОБА_2 про призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера резерву 96 запасної роти НОМЕР_4 окремої піхотної бригади (військова частина НОМЕР_2 );

- невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 або, у разі його відсутності, відповідну посадову особу, до повноважень якої входить видання наказів на призначення осіб офіцерського складу на військові штатні посади, видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера відділення психологічної підтримки персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 або на іншу посаду, не нижчу ніж посада офіцера відділення психологічної підтримки персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 ;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 матеріальну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 при його незаконному увільнені з посади офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 та не подання для призначення на іншу штатну військову посаду, що складає неотримане грошове забезпечення (заробіток), який ОСОБА_1 міг би отримати у разі його призначення на іншу штатну військову посаду;

- стягнути пропорційно з посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому їх протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації ОСОБА_1 як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні яких він перебуває;

- стягнути пропорційно з посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому їх протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю (без ознак дискримінації);

- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо рішень, дій та бездіяльності посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 , які підпадають під дію ч. 1 ст. 114-1, ст.ст. 364, 366 Кримінального кодексу (далі - КК) України;

- визнати протиправним і не законним, таким що не відповідає пункту 112 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, зі змінами (далі - Положення №1153) пункт 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 №1098, яким ОСОБА_1 було начебто звільнено з посади офіцера резерву 96 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 (дійсне найменування: НОМЕР_4 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) Військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 (дійсне найменування: НОМЕР_7 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України);

- визнати незаконними та протиправними дії по підробленню витягу з пунктом 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 №1098 за підписом капітана ОСОБА_5 ;

- визнати протиправним і незаконним п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 №885 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 було наказано прийняти до 07.10.2025 посаду офіцера резерву 96 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним і незаконним наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 №897 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 було наказано здати до 11.10.2025 посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним і незаконним наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2024 №906 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , пунктами 1, 2 якого на ОСОБА_1 було покладено дисциплінарне стягнення «Догана» та позбавлено 10% премії за жовтень 2024 року;

- визнати протиправним і незаконним п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 №915 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 було повторно наказано прийняти до 17.10.2025 посаду офіцера резерву 96 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним і незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 №920 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , пунктами 1, 2 якого на ОСОБА_1 було покладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» та позбавлено 40% премії за жовтень 2024 року;

- визнати протиправним і незаконним пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 22.10.2024 №321 (додаток 1), яким ОСОБА_1 було визначено таким, що з 22.10.2024 справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 здав, виключено зі всіх видів забезпечення (грошового, продовольчого, речового), надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років виплачено в період з 17 по 22 жовтня 2024 року, не видано військово- перевізні документи для переїзду на нове місце служби (до АДРЕСА_1 );

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 невідкладно провести ОСОБА_1 виплату невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі з 01.10.2024 по 23.10.2024 за 17 тарифним розрядом, 4090 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що переведення військовослужбовця до іншої військової частини, установи тощо, для подальшого проходження військової служби через проведення організаційно-штатних заходів можливо лише у разі, коли цього військовослужбовця реально неможливо призначити на вакантну посаду за його спеціальністю в тій частині, де він проходить службу. Позивач вважає, що виведення в розпорядження командира (начальника) має відбуватись в розпорядження тієї посадової особи, яка має право призначати таких військовослужбовців на посади (в даному випадку ця посадова особа - командувач військами оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Втім, в порушення наведених правових норм Положення №1153, ніхто з посадових (службових) осіб військової частини НОМЕР_2 не пропонував ОСОБА_1 будь-які рівні або нижчі вакантні посади, за умови їх доказової наявності. На думку позивача, він міг бути і мав бути внесений до Плану переміщення як такий, що підлягає призначенню на вакантну посаду офіцера відділення психологічної підтримки штабу військової частини НОМЕР_2 і, у подальшому, призначений на цю посаду відповідним наказом по особовому складу командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що, однак, не мало місця у даному випадку. Також позивач вважає незаконними всі подальші переміщення позивача, намагання командування військової частини НОМЕР_2 змусити ОСОБА_1 прийняти посаду офіцера 96 запасної роти, переміщення до якої позивач вважає пониженням на посаді, яке проведено без дотримання вимог чинного законодавства та вчиненого на підставі особистої неприязні керівництва, а незгода позивача з вищезазначеним призвела до неправомірного накладення на нього двох дисциплінарних стягнень та, врешті, до переведення до іншої військової частини. Також позивач вказує, що на його письмовий запит про надання публічної інформації не було надано відповіді у повному обсязі, а ту відповідь, яку надіслано позивачу, сформовано те тим, суб'єктом, до якого заявник звертався. Також позивач вважає, що діями відповідачів позивачу завдано моральну шкоду та ним недоотримано грошове забезпечення, яке необхідно стягнути з відповідачів.

Представник Військової частини НОМЕР_1 надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у рамках даної справи позивач оскаржує законну та правомірну діяльність відповідача 1, за наслідками якої просить застосувати суд, встановлені законодавством дискреційні повноваження відповідача. Щодо обставин надання відповіді на запит позивача, представник Військової частини НОМЕР_1 вказав, що згідно поданого запиту на інформацію від 15.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України для отримання інформації стосовно виданих наказів військовою частиною НОМЕР_2 . Саме вказаний запит було перенаправлено військовою частиною НОМЕР_1 на опрацювання до військової частини НОМЕР_2 . Позивач не надає вказаний запит до позовної заяви, натомість додає запит адресований командуванню в/ч НОМЕР_1 поданий на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 Військова частина НОМЕР_1 не має офіційної електронної адреси, тому посилання позивача про належне направлення запиту адресату не підтверджено матеріалами справи. Запит від 15.08.2024 стосувався отримання інформації по виданим наказам військової частини НОМЕР_2 . Запит від 15.08.2024 адресований Міністерству оборони України, Генеральному штабу Збройних Сил України було направлено належному розпоряднику запитуваної інформації, який видавав запитувані накази та є суб'єктом владних повноважень у вказаних правовідносинах, а саме військовій частині НОМЕР_2 , яка надала відповідь адресату запиту від 01.09.2024 за № 3627 з витягами наказів командира в/ч НОМЕР_2 від 31.07.2024 № 234; від 20.07.2024 №660/1. Запит позивача від 15.08.2024 адресований командуванню військової частини НОМЕР_1 і направлений на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходив на розгляд частини, а доводи ОСОБА_1 про направлення його на електрону адресу, спростовуються відсутністю офіційної адреси у в/ч НОМЕР_1 . Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 14 § 1 наказу від 26.09.2024 № 768, представник Військової частини НОМЕР_1 вказав, що доукомплектування в особливий період проводиться також за рахунок призову військовозобов'язаних, а за матеріалами справи позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, що є також видом військової служби згідно із частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII. Таким чином, позивач теж відноситься до категорії осіб, за рахунок яких може здійснюватися доукомплектування Збройних Сил України, а тому доводи ОСОБА_1 про неможливість призначення його на посаду у зв'язку з проведенням доукомплектування є не обґрунтованими.

Позивач надав до суду відповідь на відзив представника Військової частини НОМЕР_1 , в якій вказав, на необґрунтованість, безпідставність позиції Військової частини НОМЕР_1 .

Представник Військової частини НОМЕР_2 надав через канцелярію суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав того, що факт скорочення посади офіцера відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на виконання пункту і 18 Положення №1153, командиром військової частини НОМЕР_2 надано пропозиції у формі листа від 26.07.2024 №2092/1478 та плану переміщення від 24.07.2024 №2959, до вищого командування, яке має право приймати відповідні розпорядчі рішення відносно осіб офіцерського складу, щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців, у тому числі майора ОСОБА_6 . Майором ОСОБА_6 не надано до матеріалів позовної заяви будь- яких документів, що підтверджували б неможливість його переведення без його згоди відповідно до абзацу 2 пункту 112 Положення №1153. Окрім того, зазначені пропозиції командира військової частини не були реалізовані відносно майора ОСОБА_6 , тому даний факт підтверджує безпідставність даних вимог позивача та відсутність у діях відповідача - військової частини НОМЕР_2 протиправних дій. Щодо спірного наказу № 2234 від 31.07.2024 представник Військової частини НОМЕР_2 вказує, що враховуючи той факт, що станом на 31.07.2024 року посадовою особою, до номенклатури призначення якої належить посада офіцера відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на якій перебував майор ОСОБА_1 , не вирішено питання щодо його подальшого службового використання та/або виведення у розпорядження, з метою надання військовослужбовцю відповідного статусу, захисту його права на отримання належного грошового, медичного та соціального забезпечення, відповідно до підпункту 1 пункту 116, абзацу 23 пункту 116 Положення №1153, майора ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2024 №324 виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з збереженням встановлених розмірів грошового забезпечення за попередньою посадою та дотримано гарантії і права військовослужбовця до прийняття відповідного рішення відповідачем 1, до компетенції якого віднесено призначення позивача для подальшого проходження ним військової служби. Посилання позивача у позовній заяві на те, що п.5, п.5.2. наказу відповідача 2 дописані та сфальсифіковані не відповідають дійсності. Також, відповідач 2 повідомляє суд, що 96 запасна рота структурно входить до військової частини НОМЕР_2 , знаходиться в підпорядкуванні командира цієї частини. Звинувачення позивачем на те, що 96 запасна рота, це своєрідний «відстойник» або «гетто», як зазначає позивач, з посиланням на інтернет видання, також не відповідає дійсності. Подібні звинувачення з боку позивача є відкритим наклепом та ображенням військових формувань Збройних Сил України, що виконують завдання по захисту Батьківщини від російської агресії, є відображенням його морально-психологічних якостей, здібностей, які в прямому контексті вказують на неможливість позивачем виконувати свої функціональні обов'язки належним чином, проходячи військову службу в підрозділах Відповідача 2. Саме наявність таких здібностей та деструктивна поведінка позивача вказує на небажання виконувати свої обов'язки за визначеною посадою, а лише бажання оскаржувати в судах жодний наказ командування, що стосується позивача, що є підтвердженням чисельних позовів до адміністративного суду.

Також представник Військової частини НОМЕР_2 надав відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якому акцентував увагу, що Військова частина НОМЕР_2 знаходиться в прямому підпорядкуванні Командувача Військ Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який в свою чергу підпорядкований ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовні вимоги 13 та 14 стосуються кадрового рішення, що було прийнято ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в свою чергу не є стороною по справі. Зазначає, що Командир військової частини НОМЕР_2 отримавши Витяг із Наказу Командувача Військ Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 768 від 26 вересня 2024 року виконав його шляхом прийняття відповідного рішення, а саме наказ № 885 від 06.10.2024 року та наказ № 915 від 16.10.2024 року. Позивачу зазначені вище накази були доведені, про що свідчать аркуші доведення цих наказів і наявні в матеріалах справи. Відповідальні посадові особи за контролем виконання наказу № 885 від 06.10.2024 року та наказу № 915 від 16.10.2024 року рапортами доповіли командиру військової частини НОМЕР_2 , про те що позивач був відсутній на визначеному місці несення служби та взагалі відмовляється приймати визначену наказом Командувача Військ Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 768 від 26 вересня 2024 року посаду. За цими обставинами командиром військової частини НОМЕР_2 були прийняті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Догани» та «Суворої догани».

Ухвалою суду від 06.05.2025 у справі № 520/27556/24 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №520/27556/24.

Призначено черговий розгляд справи по суті на 26.06.2025 року об 15:00 годині в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судових засідань №16.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 26.06.2025 року не прибув.

Протокольною ухвалою суду від 26.06.2025 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання, оскільки причини, зазначені у клопотанні, не є поважними для неявки у судове засідання.

Тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_4 подавав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче судове засідання не прибули.

Таким чином, оскільки судом не встановлено перешкод для розгляду справи без участі сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_8 підполковника ОСОБА_7 від 29.03.2022р. №23 ОСОБА_1 призначений на посаду офіцера-психолога управління гаубичного санітарного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_8 .

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_8 від 31.12.2022р. №512 ОСОБА_1 увільнено з посади начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_9 окремої механізованої бригади та призначено на посаду начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_10 окремої механізованої бригади.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_8 від 22.02.2023р. №77 ОСОБА_1 увільнено з посади начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_10 окремої механізованої бригади та призначено на посаду заступника командира НОМЕР_11 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 від 17.03.2023р. №125 ОСОБА_1 увільнено з посади заступника командира НОМЕР_11 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення та призначено на посаду заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_12 окремої механізованої бригади.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 від 07.06.2023р. №326 ОСОБА_1 увільнено з посади заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_12 окремої механізованої бригади та призначено на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_4 окремої резервної стрілецької бригади.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 22.06.2023 № 148 майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення штабу в/ч НОМЕР_2 , з 22 червня 2023 року вважати таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків.

Так, відповідно до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 року №Д-34/ДСК, відбулися організаційні заходи у штатних посадах військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.07.2024 № 660/1 «Про проведення організаційних заходів у військовій частині НОМЕР_2 у липні 2024 року», з метою своєчасного виконання запланованих організаційних заходів відповідно до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06 липня 2024 року № Д-34/ДСК щодо проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » унормовано (п.2) начальнику відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 до 31 липня 2024 року провести заходи щодо призначення (перепризначення) на інші посади військовослужбовців офіцерського, сержантського та солдатського складу (за потреби) відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008; відпрацювати та подати до управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » план переміщення військовослужбовців офіцерського складу (т. 1 а.с. 51).

24.07.2024 Командиром Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 підписано план переміщення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України на посади номенклатури призначення, який повинен бути затвердженим Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_10 , у п. 11 якого зафіксовано обставини включення ОСОБА_1 до списку кандидатів, які плануються до переміщення. Посада, що підлягає комплектуванню - офіцер резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_3 батальйону резерву.

Листом від 26.07.2024 № м2092/1478 за підписом Командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 та який скеровано до Командира Військової частини НОМЕР_1 , висловлено пропозицію надати клопотання перед вищим командування про переміщення майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 до іншої військової частини Сухопутних військ Збройних Сил України, у зв'язку з тим, що у військовій частині НОМЕР_2 відсутня відповідна посада у зв'язку з проведенням організаційних заходів на підставі директиви №Д-34/ДСК від 06.07.2024 року.

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині» від 31.07.2024 № 234 (п.5, п. 5.2), у зв'язку з внесенням змін до штату № 57/228-01 згідно директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 № Д-34/ДСК, відповідно до п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, нижчепойменованих військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 вважати такими, що справу та посаду здали та виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 : майор ОСОБА_1 , офіцер відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», телеграми міністра оборони України від 04 березня 2022 року № 2481210 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період з 01 по 31 липня 2024 року виплатити щомісячну премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби у розмірі 420 відсотків посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (т.1 а.с. 64).

Майор ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом вказаного наказу під особистий підпис 30.08.2024 (т.1 а.с. 65).

У подальшому, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 №768 генерала-майора ОСОБА_2 відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнено із займаних посад і призначено до цього ж самого оперативного командування, зокрема (п. 13), майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально - психологічного забезпечення НОМЕР_4 окремої піхотної бригади- офіцером резерву 96 запасної роти цієї самої бригади.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885, відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу» від 26.09.2024 № 768, пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України майор ОСОБА_1 призначений офіцером резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, для здійснення прийому справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , наказано майору ОСОБА_1 до 07 вересня 2024 року прийняти справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , про що доповісти відповідним рапортом (т.2 а.с. 134).

Зі змістом вказаного наказу позивач ознайомлений 06.10.2024.

На аркуші про ознайомлення зі змістом вказаного наказу, ОСОБА_1 06.10.2024 вказав, що наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885 виконати не може, адже на даний час ОСОБА_1 не отримав будь - якої інформації на свій запит від 30.09.2024 року (далі нерозбірливо сформовано зміст). Також ОСОБА_1 вказав, що відсутність вказаної інформації, її приховування свідчить, що наказ про призначення його до 96 запасної роти є злочинним, який він на підставі ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ має право не виконувати (т. 2 а.с. 136).

Наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 № 1098, відповідно до пунктів 82,83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України майора ОСОБА_1 , офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 звільнено із займаної посади та призначити заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 , ВОС-342003.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 № 897 «Про здачу справ і посади», у зв'язку з тим, що відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 № 1098 майор ОСОБА_1 звільнений із займаної посади офіцера резерву 96 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 і призначений заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 , ВОС-342003, для здійснення прийому та передачі справи та посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , наказано майору ОСОБА_1 з 10 жовтня 2024 року по 11 жовтня 2024 встановленим порядком здати справи та посаду (т. 2 а.с. 137).

На аркуші доведення позивачем підтверджено обставини ознайомлення під особистий підпис 11.10.2024.

У подальшому, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2024 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 », відповідно до ст. 1, 4, 5, 45, 48, 55, 83, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на підставі рапорту начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_5 від 08.10.2024 № 14155 за фактом відмови від виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885 майором ОСОБА_1 по прийняттю справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти, виданого відповідно до наказу КВОК «Північ» від 26.09.2024 року № 768, з метою дисциплінування впливу на військовослужбовця та недопущення подібних випадків у майбутньому, за порушення військової дисципліни, невиконання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 , порушення вимог абз. 2,4 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (п.1.); позбавлено майора ОСОБА_1 10 % встановленого розміру щомісячної премії за жовтень 2024 року (т.2 а.с. 139-140).

На аркуші доведення позивачем підтверджено обставини ознайомлення під особистий підпис 17.10.2024.

Також, у подальшому наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 № 915 «Про визначення місця несення служби», заступника командира військової частини НОМЕР_2 призначено безпосереднім керівником майора ОСОБА_1 ; визначено та закріплено робоче місце майора ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 ; заступнику командира Військової частини НОМЕР_2 до 13 год. 00 хв. 17.10.2024 наказано ознайомити майора ОСОБА_1 з Положенням 96 запасної роти, функціональними обов'язками; майору ОСОБА_1 до 17.10.2024 прийняти справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , про що доповісти у встановленому порядку відповідним рапортом (т.2 а.с. 142-143).

На аркуші доведення позивачем підтверджено обставини ознайомлення під особистий підпис 17.10.2024.

17.10.2024 майор ОСОБА_1 сформував командиру Військової частини НОМЕР_2 рапорт, в якому доповів, що згідно п. 4 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2024 № 915, який до ОСОБА_1 був доведений 17.10.2024 близько 11 годин заступником командира військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_12 , після ознайомлення ОСОБА_1 ним же з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 13.10.2024 №906 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Догана» та позбавлення частки премії за жовтень 2024 року за невиконання ним аналогічного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.1072024 №885 (про призначення на посаду офіцера резерву НОМЕР_13 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ), з метою упередження застосування подальших дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 з цієї причини, справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 прийняв, але з цим наказом ОСОБА_1 не згодний.

Для змістовного оскарження зазначеного наказу, на підставі ст. 40 Конституції України, а також п. 9 розділу III, п. 19 розділу IV Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, просить протягом 48 годин з часу подання ОСОБА_1 цього рапорту письмово повідомити його про результати розгляду цього рапорту та надати належним чином засвідчений витяг зі штатного розкладу (штату) щодо посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 в якому обов'язково вказати такі дані цієї посади: штатно-посадова категорія; військово-облікова спеціальність; тарифний розряд (посадовий оклад), а також витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 про прийняття ОСОБА_1 посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , який має відбутися на підставі цього рапорту.

Також, доповідає, що на цей час ОСОБА_1 не отримав витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 №1098 про увільнення його з посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 та призначення до військової частини НОМЕР_5 , який ОСОБА_1 просив надати (рапорт від 11.10.2024), внаслідок чого, просить прискорити вирішення цього питання.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 № 316, у зв'язку з призначенням на нові посади військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально - психологічного забезпечення, який призначений на посаду офіцера резерву 96 запасної роти вважати такими, що справу та посаду прийняв з 17.10.2024 і приступив до виконання обов'язків з посадовим окладом за тарифним розрядом 17 у сумі 4090 грн., шпк »капітан».

Рапортом від 17.10.2024 заступник командира Військової частини НОМЕР_2 доповів командиру Військової частини НОМЕР_2 про невиконання майором ОСОБА_1 наказу № 915 від 16.10.2024 та останній був відсутній на визначеному місці несення служби з 14 год.10 хв. (т.3 а.с. 40).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 № 920 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 » № 920 від 17.10.2024 відповідно до ст. 1,4,5,45,48,55,83,87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на підставі рапорту заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 вх. № 14834 за фактом відмови від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 № 915, а саме п. 2 та4 майором ОСОБА_1 по прийняттю справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти, виданого відповідно до наказу КВОК "Північ" від 26.09.2024 № 768, відсутності військовослужбовця 17.10.2024 після доведення наказів на визначеному наказом робочому місці та залишення без дозволу безпосереднього командира, не подання рапорту про прийняття справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти у встановлений наказом термін, з метою дисциплінарного впливу на військовослужбовця та недопущення подібних випадків у майбутньому наказано за порушення військової дисципліни, невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 року № 915, порушення вимог абзаців 2,4 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани; майора ОСОБА_1 позбавлено 40 % встановленого розміру щомісячної премії за жовтень 2024 року.

Далі, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2024 № 934 (з адміністративно - господарської діяльності) «Про прийом та передачу справ і посади», відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 07.10.2024 № 1098 майор ОСОБА_13 звільнений із займаної посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 і призначений заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 , ВОС-3420003. Для здійснення прийому та передачі справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 наказано майору ОСОБА_14 , офіцеру резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ,, з 19 жовтня 2024 року по 24 жовтня 2024 року встановленим порядком здати справу та посаду (т. 2 а.с. 168).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.10.2024 № 321 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098 на посаду заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 , з 22.10.2024 вважати таким, що справу та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 22.10.2024 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів грошового забезпечення (т.2 а.с. 167).

22.10.2024 року начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підписано припис за № 138, яким майору ОСОБА_1 запропоновано 23.10.2024 прибути до АДРЕСА_1 , військової частини НОМЕР_5 для подальшого проходження служби. Строк прибуття до 26 жовтня 2024 року. Підстава - наказ командувача Сухопутних військ ЗСУ від 07.10.2024 № 1098 (т.2 а.с. 170).

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

Згідно статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з абзацу 2 частини 4 статті 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частин 5, 7 статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно абзацам 1 та 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Пунктом 82 Положення № 1153/2008 визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду. Так, призначення військовослужбовців на посади здійснюється, серед іншого, на вищі посади, на рівнозначні, на нижчі. Зокрема, згідно з підпунктом 3 п пункту 82 Положення № 1153/2008, призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:

у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

Пунктом 83 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Згідно пункту 85 Положення №1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників.

Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.

У той же час, абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.

Приписами пункту 116 Положення № 1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Згідно абзаців 20-21 пункту 116 Положення № 1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Відповідно до абзацу 1 пункту 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Пунктом 1 Розділу І Положення №1153 передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно із пунктом 12 Розділу І Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ № 234 від 31.07.2024 видано в період воєнного стану в Україні, що у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, застосуванню у даному випадку підлягає, крім іншого, Розділ XIV Положення №1153, яким визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.

Так, відповідно до пункту 251 розділу XIV Положення №1153 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Абзацами 2, 4 п. 256 Положення № 1153/2008 визначено, що залежно від правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях, призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі проводяться наказами по особовому складу посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади у мирний або у воєнний час згідно з номенклатурою посад.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що під час воєнного стану командир військової частини має право здійснювати переміщення військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 257 розділу XIV Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №170 в умовах воєнного часу дозволяється здійснювати призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі на підставі Плану переміщення на посади.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що Положенням № 1153/2008 чітко врегульовано порядок зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання у випадку якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2025 у справ № 520/1298/23.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що після введення правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, військовослужбовці Збройних Сил України можуть бути переведені на нижчу посаду та до іншого військового формування за рішенням командування та без згоди військовослужбовця, крім випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008.

Згідно з пунктом 118 Положення № 1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.

У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:

призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);

зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення;

звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п'ятим пункту 112 цього Положення).

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що у разі проведення організаційно-штатних заходів /внесення змін до штату, такі військовослужбовці вивільняються (а не увільняються, як помилково вважає позивач) з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання, та у разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони, такі особи мають три альтернативні рівнозначні шляхи подальшого проходження служби, а саме - призначення на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь); зарахування у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення; звільнення з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п'ятим пункту 112 цього Положення).

Особливістю зарахування в розпорядження є те, що протягом часу перебування в розпорядження військовослужбовець не призначається на відповідну посаду. За час перебування в розпорядженні на військовослужбовця покладається виконання лише загальних обов'язків військовослужбовця, перебування у розташуванні військової частини, несення внутрішньої служби, тощо. При цьому на військовослужбовця не покладається виконання обов'язків за посадою.

Тобто, відповідно до п. 116 Положення № 1153/2008, перебування в розпорядженні є тимчасових заходом, який здійснюється з метою безумовного дотримання їх прав та соціальних гарантій військовослужбовцям, зокрема щодо надання всіх належних видів забезпечення (грошового, продовольчого, речового, медичного тощо) до призначення на посаду для подальшого проходження військової служби.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування військовослужбовця в розпорядження командира при проведенні організаційних заходів не є звільненням зі служби чи зміною істотних умов праці, у разі якщо такий військовослужбовець залишився на термін перебування у розпорядженні командування військової частини на всіх видах забезпечення та у списках, та мав виконувати обов'язки військової служби.

При цьому, представник Військової частини НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 6) у відзиві на позов пояснив, що відповідно до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 року №Д-34/ДСК, відбулися організаційні заходи у штатних посадах військової частини НОМЕР_2 , згідно яких 31.07.2024 року скорочена посада офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на якій перебував майор ОСОБА_1 .

Відтак, як вказав представник Військової частини НОМЕР_2 , враховуючи факт скорочення посади офіцера відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на виконання пункту 118 Положення №1153, командиром військової частини НОМЕР_2 надано пропозиції у формі листа від 26.07.2024 №2092/1478 та плану переміщення від 24.07.2024 №2959, до вищого командування, яке має право приймати відповідні розпорядчі рішення відносно осіб офіцерського складу, щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців, у тому числі майора ОСОБА_6 .

Майором ОСОБА_6 не надано до матеріалів позовної заяви будь- яких документів, що підтверджували б неможливість його переведення без його згоди відповідно до абзацу 2 пункту 112 Положення №1153.

Окрім того, представник Військової частини НОМЕР_2 звернув увагу суду, що зазначені пропозиції командира військової частини не були реалізовані відносно майора ОСОБА_6 .

Отже, представник Військової частини НОМЕР_2 підсумував, що враховуючи той факт, що станом на 31.07.2024 року посадовою особою, до номенклатури призначення якої належить посада офіцера відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на якій перебував майор ОСОБА_1 , не вирішено питання щодо його подальшого службового використання та/або виведення у розпорядження, з метою надання військовослужбовцю відповідного статусу, захисту його права на отримання належного грошового, медичного та соціального забезпечення, відповідно до підпункту 1 пункту 116, абзацу 23 пункту 116 Положення №1153, майора ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2024 №324 виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , із збереженням встановлених розмірів грошового забезпечення за попередньою посадою та дотриманню гарантій і прав військовослужбовця до прийняття відповідного рішення відповідачем 1, до компетенції якого віднесено призначення позивача для подальшого проходження ним військової служби.

Таким чином, спірним наказом № 234 від 31.07.2024 командиром Військової частини НОМЕР_2 не вирішено питання саме про увільнення ОСОБА_1 із посади офіцера Військової частини НОМЕР_2 (за відсутності на це відповідної компетенції саме у командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 ), а лише прийнято рішення щодо виведення ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 у зв'язку зі скороченням посади, яку займав позивач на виконання директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 № Д-34/ДСК, до моменту прийняття відповідного рішення командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» щодо подальшого проходження служби позивачем, що узгоджується з приписами п. 116 Положення № 1153.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на обставини того, що з 31.07.2024 ОСОБА_1 не виконував будь-яких обов'язків, які не були визначені командиром Військової частини НОМЕР_2 , не працював за фахом, через що втрачав фахову кваліфікацію, що спричинило позивачу душевний біль і страждання (т.1 а.с. 17), оскільки за приписами абз. 23 п. 116 Положення № 1153 військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Стосовно незгоди позивача (т.1 а.с. 19) із зазначенням у п. п.5 ,5.2 наказу № 234 від 31.07.2024 такої підстави за їх формування як директива командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 №Д-34/ДСК, яка, як вважає позивач, не є законною підставою для увільнення ОСОБА_1 із займаної посади, адже не є наказом по особовому складу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » або командувача Сухопутних військ ЗСУ про увільнення ОСОБА_1 з даної посад, суд зазначає, що, по-перше, матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем його права на оскардження у судовому порядку такої директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 №Д-34/ДСК чи плану - переміщення від 24.07.2024 № 2959.

По-друге, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що вказана директива була спрямована виключно на звільнення позивача із займаної посади, враховуючи, що, як було встановлено судом вище з відзиву представника Військової частини НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 6), відповідно до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 року №Д-34/ДСК, відбулися організаційні заходи у штатних посадах військової частини НОМЕР_2 , згідно яких 31.07.2024 року скорочена посада офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , на якій перебував майор ОСОБА_1 .

Щодо посилання позивача на відсутність конкретного підпункту пункту 116 Положення №1153/2008 (т.1 а.с. 16) у наказі № 2234 від 31.07.2024, суд зазначає, що вказані обставини не впливають на обов'язок командира військової частини НОМЕР_2 виконати директиву командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 №с Д-34/ДСК стосовно внесення змін у штат, виведення військовослужбовця у розпорядження командира військової частини без згоди військовослужбовця з метою доукомплектування Збройних Сил України на час особливого періоду.

Стосовно аргументації позивача, що він мав першочергове право на залишення на посаді у відділенні ППП у зв'язку із наявністю у позивача двох вищих освіт «Автоматизовані системи зв'язку» та «Психологія», суд зауважує, що у силу вимог пункту 119 Положення №1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, на вакантні посади в першу чергу призначаються військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Призначення всіх інших військовослужбовців здійснюється після вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

У свою чергу, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170).

Абзацом 3 пункту 4.28 Інструкції №170 передбачено, що під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, переважне право на призначення надається військовослужбовцям з вищою кваліфікацією і вищою оцінкою службової діяльності.

Пунктом 12.2 Інструкція №170 закріплено, що неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними службами персоналу, у межах: оперативного (повітряного) командування, з'єднань, військових частин, установ і закладів, підпорядкованих командуванням видів, органам військового управління окремих родів військ (сил), Генеральному штабу Збройних Сил України, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерству оборони України,- для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу.

Тобто, враховується переважне право на залишення на роботі.

Так, у відповідності до пункту 13 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Вказана норма Закону передбачає виключне розповсюдження її на таку категорію громадян України, як «працівник», та відповідно відсутнє посилання на таку категорію громадян України, як «військовослужбовець».

До того ж, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України (стаття 1), а повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов (стаття 3).

Тобто, вимога щодо попередження військовослужбовця про скорочення посади нормативно-правовими актами щодо проходження військової служби не передбачена.

Щодо посилання позивача (т.1 а.с. 16) на не зазначення у спірному наказі № 234 від 31.07.2024 конкретного підпункту п. 116 Положення № 1153, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, як підставу для скасування в цілому такого наказу, суд зазначає, що вказане не може свідчить про протиправність наказу № 234 від 31.07.2024, враховуючи, що останній прийнятий на підставі директиви від 06.07.2024 № Д-34/ДСК, яка позивачем не оскаржена та не скасована, як і план переміщення, а до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності такого переміщенню військовослужбовців.

Тому посилання відповідача у цьому наказі лише на пункт 82, 257 Положення, який встановлює загальні підстави для призначення на посади військовослужбовців, а також незазначення в ньому військового звання та військово-облікової спеціальністю за посадою позивача, не може свідчить про протиправність вказаного наказу.

Щодо аргументації позивача в частині невключення його до штату новоствореного на базі відділення МПЗ відділення психологічної підтримки персоналу (далі - ППП) цієї ж військової частини, суд зазначає, що вказане відноситься до кадрових рішень командування військової частини в інтересах Збройних Сил України, куди суд позбавлений можливості втручатись та надавати оцінку.

Відтак, підсумовуючи вищезазначене, дослідивши зміст спірного наказу Командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 (по стройовій частині) від 31.07.2024 № 234 (п.5, п. 5.2), суд зазначає, що останній прийнято саме Командиром військової частини НОМЕР_2 (де проходив службу позивач), який у відповідності до приписів абзаців 2, 4 п. 256 Положення № 1153/2008 наділений такими повноваження під час воєнного стану та за наявності такої підстави як зміни до штату згідно директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06.07.2024 № Д-34/ДСК, за наслідком чого ОСОБА_1 виведено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 , що не суперечить вищезазначеним нормам права.

Отже, спірний наказ від 31.07.2024 № 234 виданий командиром Військової частини НОМЕР_2 на підставі, у межах повноважень та під час дії воєнного стану, у зв'язку з чим при його виданні дотримані вимоги Положення № 1153/2008.

Щодо позовних вимог в частині та дії визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 щодо переводу ОСОБА_1 до іншої частини Сухопутних військ Збройних Сил України згідно листа військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2024 №2092/1478, суд також відмовляє у їх задоволенні, враховуючи також те, що командиром військової частини НОМЕР_2 лише надано пропозиції у формі листа від 26.07.2024 №2092/1478 та плану переміщення від 24.07.2025 №2959, до вищого командування, яке має право приймати відповідні розпорядчі рішення відносно осіб офіцерського складу, щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців, у тому числі майора ОСОБА_6 .

Позовні вимоги щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_2 матеріальної шкоди, заподіяну ОСОБА_1 при його незаконному увільнені з посади офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління військової частини НОМЕР_2 та не подання для призначення на іншу штатну військову посаду, що складає неотримане грошове забезпечення (заробіток), який він би міг отримати у разі його призначення на іншу штатну військову посаду, є похідними і з огляду на відсутність підстав для скасування спірного наказу від 31.07.2024 № 234, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконною і протиправною бездіяльності командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 щодо невідання наказу про призначення ОСОБА_1 на штатну військову посаду або зарахування у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за можливості і обов'язковості видання такого наказу, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви не вбачається за можливе встановити обґрунтування позивачем своєї правової позиції з посиланням на фактичні обставини справи, на підставі чого командувач військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зобов'язаний приймати такі рішення відносно позивача.

У контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначенні підстави для прийняття рішення відповідним командиром про переміщення або перебування військовослужбовця у розпорядженні.

Суд зазначає, що у даному випадку має місце дискреційність повноважень командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 .

Так, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відтак, оскільки прийняття зазначених кадрових рішень в інтересах Збройних Сил України, є дискреційним повноваженнями командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 , тому суд не уповноважений втручатись у вищезазначені правовідносини, враховуючи також відсутність підстав для скасування наказу № 234 від 31.07.2024 про виведення майора ОСОБА_1 у розпорядження Військової частини НОМЕР_2 .

Отже, підстави для задоволення вказаної частини позовних вимог відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними і протиправними дії і бездіяльності оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 15.08.2024 та направлення його для надання відповіді до військової частини НОМЕР_2 , визнання таких дій і бездіяльності як приховування інформації від запитувача; визнання незаконними і протиправними дії і бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 та тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 щодо необґрунтованого продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 15.08.2024 та надання у відповідь на нього неточної і неповної інформації, визнання таких дій і бездіяльності як приховування інформації від запитувача, суд зазначає наступне.

Так, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

З аналізу вищезазначених приписів пункту 1 частини першої статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації, у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов'язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов'язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Як вже зазначав суд, приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Так, позивачем залучено до матеріалів запит (т 1 а.с. 44-45) від 15.08.2024, який сформовано ОСОБА_1 на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) у порядку ст.ст. 20,21 Закону України «Про інформацію», ст.ст.1-5, 10, 13-16, 18-20 Закону України «Про доступ до публічної іфнормації» запит про надання публічної інформації, в якому просив надати достовірну, точну та повну інформацію про:

1. дату, номер, ким виданий - щодо наказу (розпорядження тощо) про реорганізацію, ліквідацію тощо відділення морально-психологічного забезпечення (далі - МПЗ) військової частини НОМЕР_2 , в якому ОСОБА_1 проходив службу на посаді офіцера, а також причини і підстави невключення його до штату новоствореного на базі відділення МПЗ відділення психологічної підтримки персоналу (далі - ППП) цієї ж військової частини, за умови наявності двох вакантних офіцерських посад станом на 01.08.2024 у відділенні ППП цієї військової частини. За наявною у ОСОБА_1 інформацією такий наказ був виданий ОК «Північ» 31.07.2024;

2. дату, номер, ким виданий - щодо наказу (розпорядження тощо) про виведення ОСОБА_1 за штат військової частини НОМЕР_2 та (або) зарахування в розпорядження певної посадової особи, а також про підстави такого рішення (за наявності);

3. Дату, номер, ким виданий - щодо наказу (розпорядження тощо) про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (за наявності).

Вказаний запит про надання інформації направлено заявником на електронну поштову скриньку адресата ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 46).

Вказаний лист повернуся із помилкою про доставку (т.1 а.с. 47).

Листом від 21.08.2024 № 2092/1723 Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконання листа військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 № 502/2/1/1/2399 проводиться опрацювання запиту від 15.08.2024 № 2434/ЗПІ. ОСОБА_1 повідомлено, що запитувана ним інформація потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, зокрема документів по особовому складу військової частини НОМЕР_2 , з огляду на що у відповідності до п. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк розгляду запиту продовжено до 20 робочих днів.

Листом від 01.09.2024 № 2092/1723 Військова частина НОМЕР_2 засобами СЕДО передала ОСОБА_1 запитувану ним інформацію, а саме: витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 234 від 31.07.2024; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 660/1 від 07.2024 «Про проведення організаційних заходів у військовій частині НОМЕР_2 у липні 2024.

Позивач у позовній заяві (т.1 а.с. 8) вказує, що зі змісту листа військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2024 вбачається, що в ньому не містіться достовірна, точна та повна інформація, яку ОСОБА_1 запитував у запиті від 15.08.2024, зокрема, в цьому листі взагалі не зазначено про причини не включення його в план переміщення на посаду офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 за умови доказової наявності двох вакантних офіцерських посад у цьому відділенні, а також не надано іншої запитуваної ним інформації. Позивач вказує, що Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » володіло інформацією, яка заявником запитувалась, але в порушення наведених вимог Закону №2939, саме Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якому було адресовано запит ОСОБА_1 , не надало відповіді на його запит і повідомило про те, що воно направило запит ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, позивач вважає, що розпорядник інформації - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взагалі не надав відповідь на запит ОСОБА_1 від 15.08.2024 і не повідомив заявника про направлення ним цього запиту до військової частини НОМЕР_2 , а розпорядник інформації - військова частина НОМЕР_2 у своїй відповіді від 01.09.2024 несвоєчасно надала неточну і неповну інформацію на цей запит. Тобто, дані розпорядники інформації не розглянули запит ОСОБА_1 від 15.08.2024 в порядку, визначеному Законом №2939, приховав таким чином від позивача запитувану ним інформацію.

Представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позов звернув увагу, що ОСОБА_1 сформував запит на публічну інформацію від 15.08.2024 для отримання інформації стосовно виданих наказів військовою частиною НОМЕР_2 ., у якому в якості адресатів вказав Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України (т.1 а.с. 201)та вказаний запит було перенаправлено Військовою частиною НОМЕР_1 на опрацювання до Військової частини НОМЕР_2 , оскільки запитувана інформація по виданим наказам військової частини НОМЕР_2 .

Вказані обставини підтверджено листом Військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 № 502/2/1/1/2399, який скеровано засобами СЕДО до командира Військової частини НОМЕР_2 (т.1 а.с. 200).

Водночас, як вказує представник Військової частини НОМЕР_1 , запит на надання публічної інформації від 15.08.2024, який залучено позивачем до матеріалів справи (в якому в якості отримувача вказано Військову частину НОМЕР_1 ) скерований ОСОБА_1 на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є офіційною електронною адресою Військової частини НОМЕР_1 .

Вказані обставини підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 502/16/919.

Суд, дослідивши вищезазначені обставини, приходить до висновку, що оскільки запит про надання публічної інформації від 15.08.2024 (який залучено позивачем до матеріалів справи та якому вказано адресатом Військову частину НОМЕР_1 ) скеровано на неофіційну адресу Військової частини НОМЕР_1 та такий запит відрізняється від запиту від 15.08.2024, який надійшов на адресу Військової частини НОМЕР_1 (в якому в якості адресатів вказано Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України) по суб'єктом складу, характер запитуваної інформації стосується наказів саме Військової частини НОМЕР_2 (куди і був переправлений запит позивача), суд приходить до висновку про відсутність незаконних дій чи допущення бездіяльності саме Військовою частиною НОМЕР_1 та направлення його для надання відповіді до військової частини НОМЕР_2 .

Стосовно посилання позивача на ненадання Військовою частиною НОМЕР_2 запитуваної інформації у повному обсязі, то представник Військової частини НОМЕР_2 у відзиві на позов пояснив, що згідно п. 3 пункту запиту від 15.08.2024 інформація не надавалась, у зв'язку із відсутністю такої інформації у розпорядженні Військової частини НОМЕР_2 , оскільки майора ОСОБА_1 не було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (т. 3.а.с. 9).

Суд приймає до уваги вказану позицію представника Військової частини НОМЕР_2 , враховуючи те, що у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Водночас, матеріали справи не містять доказів існування наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 станом на серпень 2024 року.

Натомість, лише наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.09.2024 № 768 генерала-майора ОСОБА_2 , майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально - психологічного забезпечення НОМЕР_4 окремої піхотної бригади звільнено із займаної посади та призначено офіцером резерву 96 запасної роти цієї самої бригади, яка, як зазначив відповідач 2 у відзиві на позов, структурно входить до Військової частини НОМЕР_2 , знаходиться в підпорядкуванні командира цієї частини.

Тобто, ОСОБА_1 станом на дату формування ним запиту про надання публічної інформації (серпень 2024 року) не було звільнено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , за наслідком чого у Військовій частині НОМЕР_2 відповідного наказу стосовно позивача не перебувало та не існувало взагалі.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, відсутні.

Щодо позовнихвимог в частині визнання незаконним і протиправним та скасувати пункт 14 § 1 з наказу (витягу з наказу) командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 №768 генерала-майора ОСОБА_2 про призначення Старовєрова на посаду офіцера резерву НОМЕР_13 запасної роти НОМЕР_4 окремої піхотної бригади (військова частина НОМЕР_2 ) та невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 або, у разі його відсутності, відповідну посадову особу, до повноважень якої входить видання наказів на призначення осіб офіцерського складу на військові штатні посади, видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера відділення психологічної підтримки персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 або на іншу посаду, не нижчу ніж посада офіцера відділення психологічної підтримки персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 №768 генерала-майора ОСОБА_2 відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнено із займаних посад і призначено до цього ж самого оперативного командування, зокрема (п. 13), майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально - психологічного забезпечення НОМЕР_4 окремої піхотної бригади- офіцером резерву 96 запасної роти цієї самої бригади.

За змістом ст.ст.17 і 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, обов"язком кожного громадянина України. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною 1 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з п.257 Положення №1153/2008 атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання, нагородження чи присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

У розумінні ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Заявник у спірних правовідносинах проходить службу під час дії особливого періоду за мобілізацією.

Пунктом 82 розділу IV Положення № 1153 передбачено загальні вимоги щодо призначення військовослужбовців на посади.

В той же час особливості проходження військової служби в особливий період врегульовані розділом XIV Положення № 1153, в тому числі п. 257, норми якого є спеціальними по відношенню до положень п. 82 вказаного Положення.

За змістом п.257 Положення №1153/2008 (як спеціальної норми права, відносно мирного часу) доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог п.85 і п.87 Положення №1153/2008.

Пунктом 112 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Відтак, у силу спеціального застереження п.112 Положення №1153/2008, котре повністю кореспондує положенням п.257 Положення №1153/2008 переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом як на рівнозначну, так і на нижчу посаду, не потребує згоди такого військовослужбовця за виключенням випадків, окреслених у п.112 Положення №1153/2008. У той же час, позивач не зазначає про наявність підстав, передбачених п. 112 Положення №1153/2008.

Отже, із системного аналізу положень пунктів 254 та 257 Положення №1153 можливо дійти до висновку, що доукомплектування Збройних Сил України в особливий період проводиться за рахунок призову військовозобов'язаних, громадян призовного віку чоловічої статі, резервістів, прийому громадян на військову службу за контрактом, а також за рахунок просування військовослужбовців по службі та призначення військовослужбовців на рівнозначні і нижчі посади.

Зі змісту спірного наказу від 26.09.2024 № 768 вбачається, що призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , відбулося відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

У контексті вищезазначеного, суд не приймає до уваги аргументацію позивача (т.1 а.с. 20), що призначення ОСОБА_1 офіцером резерву 96 запасної роти є незаконним переміщенням на нижчу посаду.

Відтак, враховуючи, що оскільки призначення позивача (призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, що є також видом військової служби згідно із частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII) на посаду зумовлено саме необхідністю доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, а призначення військовослужбовців на рівнозначні або нижчі посади задля доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, може здійснюватися без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення №1153, та з доданих до позовної заяви документів не встановлено підстав, визначених пунктом 112 Положення № 1153, які виключали застосування до позивача переміщення без згоди військовослужбовця, суд приходить до висновку, що призначення позивача на посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 проведено з дотриманням приписів пункту 257 розділу XIV Положення № 1153.

Окрім того, представник Військової частини НОМЕР_2 у відзиві на позов звернув увагу суду, що призначення позивача на іншу посаду, а саме офіцера резерву 96 запасної роти жодним чином не погіршило гарантій військовослужбовця на отримання грошового забезпечення за попередньою посадою, оскільки тарифний розряд за цією посадою був ідентичним.

Щодо посилання позивача (т.1 а.с. 20) на обставини не дотримання Інструкції № 280 під час формування спірного наказу № 768 від 26.09.2024 в частині не зазначення в останньому причин призначення переміщення, суд повторно звертає увагу, що майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, тобто саме за необхідністю доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, враховуючи, що позивач відноситься до категорії осіб, за рахунок яких може здійснюватися доукомплектування Збройних Сил України.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про неможливість призначення його на посаду у зв'язку з проведенням доукомплектування є не обґрунтованими.

Стосовно інших зауважень позивача про невідповідність змісту спірного наказу № 768 від 26.09.2024 вимогам Інструкції № 280, суд зазначає, що аналіз положень Інструкції №280 свідчить про встановлення чітких вимог до інформації, яка має бути відображена в наказах по особовому складу про призначення (переміщення) військовослужбовців, зокрема, військові звання, прізвища, власні імена, по батькові військовослужбовців, посади, які вони займають на час видання наказів, дійсні найменування військових частин, відповідно до штату (штатного розпису), командувань, видів, окремих родів військ(сил) Збройних Сил, до яких вони входять, посади, на які військовослужбовці призначаються, номери військово-облікових спеціальностей за посадами, передбаченими штатами, причини призначення (переміщення) відповідно до вимог, передбачених Положенням, передбачене штатом військове звання за посадою, з якої переміщується, і військове звання за посадою, на яку переміщується.

Суд зауважує, що наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.09.2024 № 768 в частині, що стосується позивача, у вступній частині параграфу першого містить посилання на пункти 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що відповідає наведеному в додатку 51 до Інструкції №280 зразку.

У пункті 14 наказу відомості щодо ОСОБА_1 вказані послідовно, у відповідності до вимог пункту 11 розділу ХІ Інструкції №280: військове звання, прізвище, власне ім'я, по батькові військовослужбовця, посада, займана ним на час видання наказу, посада, на яку призначається військовослужбовець, номер військово-облікової спеціальності за посадою, передбаченої штатом.

Примітка до пункту 14 наказу містить відомості про рік народження, освіту, час проходження позивачем військової служби, штатно-посадові категорії посад.

Таким чином, наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 № 768 в частині щодо ОСОБА_1 є правомірним, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позиції позивача щодо незаконності і протиправності п. 14 § 1 витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 26.09.2024 №768, з огляду на те, що п. 14 вказаного наказу ОСОБА_1 було увільнено з посади офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , хоча, відповідно до п.п. 5, 5.3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2024 №324, його вже було увільнено з цієї посади ще з 31.07.2024, суд повторно звертає увагу позивача, що зарахування військовослужбовця в розпорядження командира при проведенні організаційних заходів не є звільненням зі служби чи зміною істотних умов праці, у разі якщо такий військовослужбовець залишився на термін перебування у розпорядженні командування військової частини на всіх видах забезпечення та у списках, та мав виконувати обов'язки військової служби.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Такі висновки були також висловлені Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20.

До того ж, суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним і незаконним п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 №885 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 було наказано прийняти до07.10.2025 посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, розділом X якої унормований порядок видання наказів по особовому складу:

1. Накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.

2. Наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу:

- призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах;

- направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули;

- звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885, відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу» від 26.09.2024 № 768, пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України майор ОСОБА_1 призначений офіцером резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, для здійснення прийому справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , наказано майору ОСОБА_1 до 07 вересня 2024 року (суд розцінює вказану дату як описку та враховує, що у спірних правовідносинах малось на увазі "07 жовтня 2024 року", що не є спірним) прийняти справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , про що доповісти відповідним рапортом (т.2 а.с. 134).

Зі змістом вказаного наказу позивач ознайомлений 06.10.2024.

Відтак, у даному випадку майор ОСОБА_1 фактично відмовився від виконання наказу від 06.10.2024 № 885, як злочинного наказу за ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що, як вказує власноручно позивач, є наслідком ненадання йому інформації на запит від 30.09.2024 року.

Водночас, позивачем не доведено та не надано до суду доказів на підтвердження ознак злочинності спірного наказу від 06.10.2024 № 885.

Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до частин 1, 4 Статуту, цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ст. 6 Статуту, вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Стаття 7 Статуту визначає, що внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.

Згідно з п. 1 - 3 ст. 11 Статуту, військовослужбовці зобов'язані: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Відповідно до ст. 16 цього ж розділу Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26 та 27 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. (ст. 37 Статуту).

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Частиною 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Стаття 6 Дисциплінарного статуту встановлює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту, застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Як передбачено положенням ч. 4 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові, однак сама доповідь, не звільняє військовослужбовця від його виконання, окрім виконання злочинного наказу.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування спірного наказу № 885 від 06.10.2024, який прийнято командиром Військової частини НОМЕР_2 як рішення, прийняте на виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу» від 26.09.2024 № 768, за обставин не доведення позивачем наявності ознак злочинності такого наказу, що вказує лише на фактичну відмову майора ОСОБА_1 від виконання наказу № 885 від 06.10.2024 та є порушенням порядку виконання наказу, встановленого ч. 4 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та обов'язків військової служби, щодо неухильного, точного та сумлінного виконання наказів старшого начальника за наявності у позивача особистих причин.

Стосовно інших аргументів позивача у спірних правовідносинах, суд звертає увагу, що ураховуючи встановлені законодавцем вимоги щодо дотримання військової дисципліни, суд наголошує на особливості періоду, під час якого виникли спірні правовідносини. Так, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений.

Починаючи з 24 лютого 2022 року, вся країна мужньо бореться за виживання, надаючи реальний опір агресору. У таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, оскільки відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.

Ураховуючи обставини, які склались на цей час у державі, дотримання дисципліни та виконання бойових наказів є першочерговим обов'язком всіх військовослужбовців.

Стосовно позовнихвимог в частині визнання протиправним і не законним, таким що не відповідає пункту 112 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, зі змінами (далі - Положення №1153) пункт 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 №1098, яким ОСОБА_1 було начебто звільнено з посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 (дійсне найменування: НОМЕР_4 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України) військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 (дійсне найменування: НОМЕР_7 окрема піхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України), суд зазначає наступне.

Так, наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 № 1098, відповідно до пунктів 82,83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України майора ОСОБА_1 , офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 звільнено із займаної посади та призначено заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 , ВОС-342003.

Позивач в обґрунтування протиправності спірного наказу вказує, що 07.10.2024 - на день віддання зазначеного наказу, ОСОБА_1 ще не прийняв посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_2 (яку прийняв 17.10.2024, про що доповів письмовим рапортом від 17.10.2024), а від так, позивач не міг бути призначеним на посаду до в/ч НОМЕР_5 як офіцер резерву 96 запасної роти в/ч НОМЕР_2 .

Суд не приймає до уваги вказану позицію позивача, оскільки, по-перше, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885, відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу» від 26.09.2024 № 768, пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України майор ОСОБА_1 призначений офіцером резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, для здійснення прийому справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , наказано майору ОСОБА_1 прийняти справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , про що доповісти відповідним рапортом. Зі змістом вказаного наказу позивач ознайомлений 06.10.2024.

Тобто, ОСОБА_1 на виконання вказаного наказу зобов'язаний був прийняти посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 та скласти відповідний рапорт на наступний день, а не відтермінувати його складання на власний розсуд до 17.10.2024.

По-друге, дослідивши зміст рапорту позивача від 17.10.2024 (т.2 а.с. 154), суд зазначає, що у ньому не міститься зазначення дати прийняття позивачем посади офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 саме 17.10.2024, натомість у вказаному рапорті позивач висловлює свою незгоду з наказами керівництва по адміністративно - господарській діяльності від 16.10.2024 № 915, від 06.10.2024 № 885 та про накладення дисциплінарного стягнення від 13.10.2024 № 906.

Водночас суд звертає увагу, що до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення військовослужбовців, тим більше під час під час дії особливого періоду та правового режиму воєнного стану в Україні, адже доцільність перебування військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, на конкретній посаді, необхідність переміщення через службову необхідність відноситься до компетенції військового керівництва.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування п. 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 №1098, як рішення з кадрового питання щодо подальшого проходження служби майором ОСОБА_1 , який прийнято у відповідності до приписів п.п. 82,83, 257 Положення № 1153, враховуючи, що позивач, проходячи військову службу за призовом, не мав підстав, передбачених п.112 Положення №1153/2008, за яких необхідною є його згода на переміщення, а заявлене позивачем обґрунтування вказаної частини позовних вимог суперечить матеріалам справи, тому судом до уваги не приймається.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дії по підробленню витягу з пунктом 4 §1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 №1098 за підписом капітана ОСОБА_5 , оскільки, суд не наділений повноваженнями щодо оцінки факту наявності/відсутності підробки документів.

Водночас, суд звертає увагу, що на виконання статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Тобто, за змістом вказаних норм, командиром є військовослужбовець, який має авторитет та високі моральні якості, неухильно дотримується вимог законодавства щодо проходження військової служби, а також несе персональну відповідальність за здатність виконувати бойові завдання підрозділом в цілому та кожним військовослужбовцем, який входить до його складу окремо.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у витягу з пунктом 4 параграфу 1 наказу командувача Сухопутних військ України від 07.10.2024 № 1098.

Щодо підстав визнання неправомірним і незаконним наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 №897 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про здачу справ і посади», яким позивачу визначено обов'язок скласти справи і посади офіцера резерву 96 запасної роти, то правова позиція позивача зводиться виключно до того, що станом на 10 та 11 жовтня 2024 ОСОБА_1 не прийняв посаду офіцера резерву 96 запасної роти В/ч НОМЕР_14 , а тому не міг її здати.

Суд не приймає до увагу таку позицію позивача як обґрунтування для визнання протиправним спірного наказу військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 №897, оскільки прийняття справ і посади, на яку призначається військовослужбовець, відбувається після його зарахування до списків особового складу та призначення на посаду у військовій частині на підставі відповідного наказу, який за своєю правовою суттю є розпорядчим документом з організації обліку особового складу у військовій частині.

Суд зазначає, що згідно попереднього наказу № 885 від 06.10.2024 «Про призначення на посаду» (підстав для визнання протиправним його судом вище встановлено не було) на позивача покладався обов'язок ще до 07.10.2024 прийняти справи та посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , тому обставини не прийняття майором ОСОБА_1 такої посади до 10.10.2024 не свідчить про протиправність самого наказу.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, надаючи оцінку правомірності прийняття спірного наказу № 897 від 10.10.2024, суд також враховує, що останній прийнятий на виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.10.2024 № 1098, підстав для скасування якого судом вище встановлено не було, тому відсутні також підстави для скасування і наказу № 897 від 10.10.2024.

Стосовно підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2024 № 906, то такими слугували обставини не виконання майором ОСОБА_1 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 885 по прийняттю справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти (оцінку правомірності якого судом уже було надано вище), виданого відповідно до наказу КВОК «Північ» від 26.09.2024 року № 768.

Так, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б)догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

За приписами п. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд враховує, що відповідно до положень Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир, який зобов'язаний постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту); у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту).

Відтак, саме командир військової частини, який користується усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих йому військовослужбовців, уповноважений контролювати дотримання військової дисципліни у військовій частині, своєчасно виявляти факти порушення військової дисципліни та встановлювати винних у цьому осіб.

Таким чином, враховуючи те, що майор ОСОБА_1 , як діючий військовослужбовець, на якого в умовах воєнного стану покладено підвищені очікування по виконанню обов'язків військової служби, нехтуючи та зволікаючи з виконанням обов'язкового наказу військового керівництва № 885 від 06.10.2024 щодо прийняття справ офіцера резерву 96 запасної роти (правомірність прийняття якого підтверджено під час розгляду справи), куди позивача скеровано наказом вищого керівництва КВОУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.09.2024 № 768, допустив порушення військової дисципліни, тому підстав для скасування наказу № 906 від 13.10.2024 судом не встановлено.

Суд вважає безпідставним посилання позивача, як підстави для визнання протиправним спірного наказу № 906 від 13.10.2024, на приховування від позивача інформації щодо 96 запасної роти в/ч НОМЕР_2 та явної злочинності наказу, оскільки вказане не відповідає фактичним обставинам справи, та позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що наказ № 906 від 13.10.2024 за змістом суперечить чинному законодавству чи пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина у період воєнного стану.

При цьому, особисте небажання позивача виконувати накази вищого військового керівництва не є законодавчо визначеною підставою для визнання протиправними таких наказів.

Щодо обґрунтованості прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 № 915, суд зазначає, що вказаний наказ також сформований як рішення адміністративно - господарського характеру з огляду на продовження не виконання позивачем попереднього наказу № 885 від 06.10.2024(правомірність прийняття якого підтверджено під час розгляду справи), тому підстави для скасування і наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 16.10.2024 № 915 «Про визначення місця несення служби» також відсутні.

При цьому, суд не приймає до уваги обґрунтування позивача стосовно спірних правовідносин, яке обмежується недоведеними власними домислами позивача про намагання ОСОБА_3 змусити ОСОБА_1 прийняти посаду офіцера 96 запасної роти, враховуючи також те, що майора ОСОБА_1 скеровано на таку посаду не ОСОБА_3 , а наказом вищого керівництва КВОУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.09.2024 № 768.

Стосовно обставин притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 № 920 (т. 2 а.с. 145), суд зазначає наступне.

За визначенням наведеним у пункті 5 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (пункт 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до пункту 7 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

Відповідно до пунктів 12, 14 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту).

Пунктом 58 Статуту визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Відповідно до пункту 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, серед іншого: завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

Пунктом 208 Статуту встановлено, що якщо на ранковому огляді чи вечірній повірці присутній командир роти або один з офіцерів роти, головний сержант роти доповідає йому про результати огляду (повірки). Після ранкового огляду й вечірньої повірки чергові рот доповідають черговому частини і подають відомості про відсутніх, а також військові звання, прізвища, імена та по батькові самовільно відсутніх військовослужбовців строкової військової служби.

Наказом генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі Інструкція № 124).

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням (п.1.1 Інструкції № 124).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції № 124 у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Наказ командира (керівника) основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов'язкові для виконання підлеглими.

Доповідна записка службовий документ, адресований командиру (керівнику) військової частини (установи), з інформацією про ситуацію, що склалася, наявні факти, певні події, явища, виконану роботу з висновками та пропозиціями автора, виконання окремих завдань, службових доручень тощо. Текст доповідної записки поділяється на дві частини: констатуючу (наводяться факти або описується ситуація) та викладення пропозицій чи прохань.

Доповідь це документ, що містить виклад певних питань з висновками та пропозиціями.

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до пункту 2.3.4 Інструкції №124 накази по стройовій частині видаються з питань щодо: зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них.

Підпунктами 2.9.6.1 - 2.9.6.4 пункту 2.9.6 Інструкції № 260 визначено, що доповідна записка складається на ім'я командира (керівника) військової частини (установи) або одного із її структурних підрозділів з описом певного факту (в ній повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень, подається інформація про певні події тощо). Текст доповідної записки складається з двох частин. У першій частині викладаються факти, які були причиною для написання доповідної записки, у другій висновки, повідомлення про вжиті заходи і конкретні пропозиції. Зміст доповідної записки повинен бути лаконічним за формою викладу, викладені факти достовірними, пропозиції чітко сформульованими.

З наведених правових норм слідує висновок:

- військовослужбовець за невиконання або неналежне виконання обов'язків військової служби, порушення військової дисципліни, недотримання норм і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, може бути притягнутий до дисципінарної, адміністративної, матеріальної, цивільно-правової та кримінальної відповідальністі;

- військовослужбовець доповідає командиру про все, що сталося і стосується виконання службових обов'язків, також звертається до безпосереднього начальника із службових та особистих питань;

- командир військової частини забезпечує дотримання військової дисципліни військовослужбовцями, приймає рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності;

- на командира військової частини покладений обов'язок завжди мати точні відомості про особовий склад;

- за наслідками повірок встановлюються відомості про відсутніх, а також військові звання, прізвища, імена та по-батькові самовільно відсутніх військовослужбовців;

- командир військової частини виносить накази по стройовій частині щодо зарахування військовослужбовців на види забезпечення та виключення з них.

Так, як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 № 920 став результатом невиконання ОСОБА_1 попереднього наказу від 16.10.2024 № 915, а саме п. 2 та4 майором ОСОБА_1 по прийняттю справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти, виданого відповідно до наказу КВОК «Північ" від 26.09.2024 № 768, відсутності військовослужбовця 17.10.2024 після доведення наказів на визначеному наказом робочому місці та залишення без дозволу безпосереднього командира, не подання рапорту про прийняття справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти у встановлений наказом термін.

Зокрема, наказом від 16.10.2024 № 915 на ОСОБА_1 покладено обов'язок до 17.10.2024 (а не 17.10.2024) прийняти справи посаду офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , про що доповісти у встановленому порядку відповідним рапортом.

Натомість, як підтверджено матеріалами справи, майор ОСОБА_1 подав такий рапорт лише 17.10.2024 та скерував його на електронну адресу в/ч НОМЕР_14 (т.2 а.с. 154-155).

Посилання позивача на відсутність інтернету, проведення наради у приміщенні, де було його робоче місце, відсутність у будинку 39 нормального місця, зруйнованість інших квартир у місці, яке визначено як робоче місце позивача не є підставами для невиконання обов'язкового наказу керівництва про прийняття посади та надання рапорту до 17.10.2024.

Подання позивачем вищезазначеного рапорту уже 17.10.2024 року, тобто з порушенням терміну, встановленого наказом від 16.10.2024 № 915 вказує на порушення позивачем обов'язку чіткого, неухильного виконання наказів керівництва у відповідності до змісту такого наказу.

Згідно зі статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

При цьому, суд акцентує увагу, що за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі призначення або переведення, є порушенням військової дисципліни.

При цьому самовільним залишенням місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.

Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.

Таким чином, не вважається самовільним залишення місця служби за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.

Відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез'явлення військовослужбовця зобов'язує командира доповісти про такий факт своє командування.

Аргументація позивача (т.2 а.с. 126) стосовно того, що військовослужбовець у військовому званні «майор» має у когось отримувати дозвіл для пересування у межах військової частини не зафіксовано у нормативно - правових актах, суд до уваги не приймає, оскільки наказом № 915 від 16.10.2024 (підстав для визнання протиправним якого судом вище встановлено не було) чітко визначене та закріплене робоче місце позивача за адресою - АДРЕСА_2 , де позивач 17.10.2024 року з 14 год.10 хв. був відсутній, що підтверджено рапортом заступника командира Військової частини НОМЕР_2 (безпосереднього керівника позивача, визначеного наказом від 16.10.2024 № 915).

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що майор ОСОБА_1 як підлеглий заступнику командира Військової частини НОМЕР_2 , поставив до відома свого безпосереднього керівника та отримав дозвіл на відсутність на місці несення служби АДРЕСА_2 .

Вказане свідчить про допущення позивачем, як військовослужбовцем військової дисципліни, за наслідком чого передбачена відповідальність згідно приписів ч.1 ст. 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відтак, враховуючи вищезазначені фактичні обставини справи та допущення позивачем порушення військової дисципліни за фактами невиконання ОСОБА_1 попереднього наказу від 16.10.2024 № 915, а саме п. 2 та4 майором ОСОБА_1 по прийняттю справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти, виданого відповідно до наказу КВОК "Північ" від 26.09.2024 № 768, відсутності військовослужбовця 17.10.2024 після доведення наказів на визначеному наказом робочому місці та залишення без дозволу безпосереднього командира, не подання рапорту про прийняття справ та посади офіцера резерву 96 запасної роти у встановлений наказом термін, суд приходить до висновку, що спірний наказ від 17.10.2024 № 920 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани прийнято на підставі, у відповідності та згідно вимог чинного законодавства.

Щодо підстав прийняття спірного наказу від 22.10.2024 № 321, яким майора ОСОБА_1 , офіцера резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.10.2024 № 1098 на посаду заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 , з 22.10.2024 вважати таким, що справу та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 22.10.2024 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів грошового забезпечення (т.2 а.с. 167), суд зазначає наступне.

Так, правова позиція позивача у спірних правовідносинах ґрунтується на тому, що рапорт про здачу ОСОБА_1 посади офіцера резерву НОМЕР_13 запасної роти військової частини НОМЕР_2 він подав командиру військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_3 23.10.2024 , але, оскаржуваний позивачем наказ відбувся чомусь 22.10.2024. Витяг з цього наказу ОСОБА_1 отримав також 23.10.2024. Втім, згідно встановленого порядку, наказ про виключення військовослужбовця зі списків особового складу відбувається на підставі рапорту військовослужбовця про те, що він справи та посаду здав. Відповідно до припису від 22.10.2024 №138, позивачу пропонувалось вибути до військової частини 23.10.2024, адже справу і посаду ОСОБА_1 здав саме 23.10.2024, про що доповів письмовим рапортом.

По-перше, суд звертає увагу, що залучений позивачем рапорт, датований 23.10.2024, не містить відмітки про надходження до керівника позивача, позивачем не надано до суду доказів направлення рапорту засобами поштового зв'язку чи будь-яким іншим способом.

По-друге, суд враховує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 року по справі №826/9858/18.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.

З огляду на викладене, суд вважає, що враховуючи наявність у суб'єкта владних повноважень нормативно встановлених повноважень в умовах особливого періоду та воєнного стану перевести військовослужбовця без його згоди, позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем спірного питання, з огляду на що спірний наказ від 22.10.2024 № 321 прийнятий на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_2 невідкладно провести ОСОБА_1 виплату невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі з 01.10.2024 по 23.10.2024 за 17 тарифним розрядом, 4090 грн., то позивач обґрунтовує свою позицію тим, що він має право на отримання грошового забезпечення за весь час служби у військовій частині НОМЕР_2 , тобто - з 01.10.2024 по 23.10.2024, а не як визначено у витягу з наказу від 22.10.2024 №321 - лише з 17 по 22 жовтня 2024 року.

Суд зазначає, що як вбачається зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.10.2024 № 316 (який позивачем не оскаржується), у зв'язку з призначенням на нові посади військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 , офіцера відділення морально - психологічного забезпечення, який призначений на посаду офіцера резерву 96 запасної роти вважати такими, що справу та посаду прийняв з 17.10.2024 і приступив до виконання обов'язків з посадовим окладом за тарифним розрядом 17 у сумі 4090 грн., шпк'капітан».

Таким чином, вищезазначене свідчить на користь того, що у наказі від 22.10.2024 №321 зазначено вірний період, за який позивач має право на отримання грошового забезпечення за 17 тарифним розрядом, тому у задоволенні вказаної частини позовних вимог також слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пропорційно з посадових осіб військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому їх протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю з ознаками дискримінації ОСОБА_1 як людини, громадянина та військовослужбовця, у підпорядкуванні яких він перебуває, стягнення пропорційно з посадових осіб військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 їх протиправними рішеннями, діями і бездіяльністю (без ознак дискримінації), суд не вбачає підстав для їх задоволення, враховуючи не підтвердження в судовому порідку порушення прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Стосовно позовних вимог в частині щодо постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо рішень, дій та бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 : командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 ; тимчасово (станом на 01.09.2024) виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , а також командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_2 , які підпадають під дію ч. 1 ст. 114-1, ст.ст. 364, 366 Кримінального кодексу (далі - КК) України, суд зазначає, що питання винесення окремої ухвали врегульовано приписами ст. 249 КАС України, відповідно до якої суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Рішенням суду здійснено захист прав позивача у встановлений законом спосіб шляхом скасування спірного наказу в частині, що стосується позивача.

Зі змісту приписів частин 1, 2 статті 249 КАС України вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Суд зазначає, що визнання за результатами розгляду справи протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень за нормами КАС України не має безумовного наслідку у вигляді постановлення окремої ухвали суду.

При розгляді даної справи судом не було встановлено таких порушень закону, які стали б підставою для винесення окремої ухвали, наявність підстав для скасування спірних наказів під час розгляду справи, судом не встановлено, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача щодо винесення окремої ухвали.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 , Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_2 , Командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_3 , Тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко

Попередній документ

128703028

Наступний документ

128703030

Інформація про рішення:

№ рішення:	128703029
№ справи:	520/27556/24
Дата рішення:	07.07.2025
Дата публікації:	10.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.07.2025)
Дата надходження:	02.10.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

05.11.2024 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
20.11.2024 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
04.12.2024 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
15.01.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
06.02.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
05.03.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
09.04.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
07.05.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
04.06.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд
26.06.2025 15:00	Харківський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МЕЛЬНИКОВ Р В

МОРОКО А С