Іменем України
08 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1077/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Воронкова Олена Ігорівна (далі - представник позивача) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому представник позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо обмеження з 01 березня 2025 року максимального розміру пенсії позивачу десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати йому пенсії у повному розмірі;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01 березня 2025 року виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та без застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням проведених раніше виплат.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 360/1109/24 зобов'язано відповідача перерахувати пенсію позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Однак, після перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 360/1109/24 відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром. Станом на сьогодні позивачу призначено до виплати суму пенсії у розмірі 23610,00 грн.
Проте, на думку позивача, такі обмеження розміру його пенсії є протиправними.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 липня 2024 року № 2/3/1/9151 вбачається, що загальний розмір грошового забезпечення позивача для обчислення (перерахунку) пенсії з 01 лютого 2023 року складає 24625,80 грн.
Відтак, беручи до уваги, що позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення, при правильному перерахунку розмір його щомісячної пенсії з 01 березня 2023 року має становити близько 19700,64 грн (80 % від 24625,80), що перевищує 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 лютого 2023 року, момент виникнення підстави для перерахунку пенсії.
З урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року - 22458,72 грн.
З урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01 березня 2023 року - близько 23958,72 грн.
З урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01 березня 2024 року - 25458,72.
З урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», починаючи з 01 березня 2025 року - 26985,72 грн.
Так, за підрахунками позивача, відповідач починаючи з моменту призначення пенсії недоплатив позивачу до пенсії понад 3375,72 грн щомісяця (26985,72 грн - 23610,00 грн).
Таким чином, за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2025 року (28 місяці) відповідач недоплатив позивачу пенсії на загальну суму орієнтовно 94520,16 грн.
На виконання статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» 03 січня 2025 року Кабінет Міністрів України було прийнято постанову № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1) відповідно до якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Не погоджуючись з обмеженням розміру пенсії позивач через представника звернувся до відповідача щодо підстав виплати пенсії з обмеженням максимального розміру та з вимогою виплачувати пенсію без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою № 1.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 30 квітня 2025 року № 1000-0202-8/58063 повідомив, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства, відтак не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, ГУ ПФУ у Київській області зазначило, що у нього відсутні підстави для виплати пенсії позивача у повному обсязі.
Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ у Київській області у червні 2025 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що з автоматизованого протоколу з пенсійної справи позивача від 12 червня 2025 року вбачається, що пенсія позивача обрахована та виплачується у розмірі 23610,00 грн і не перевищує десять прожиткових мінімумів. Оскільки розмір пенсії позивача не перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність обмеження згідно з постановою Кабінету Міністрів від 03 січня 2025 року № 1 «Про порядок виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» не застосовується.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати позивачу пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є передчасними та необґрунтованими.
З урахуванням вказаного ГУ ПФУ у Київській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що свідчать розрахунки за пенсійною справою № 1001024353 (Міноборони).
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11 березня 2020 року.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 360/1109/24 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 липня 2024 року № 2/3/1/9151 та зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 липня 2024 року № 2/3/1/9151, з урахуванням фактично сплачених сум;
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 360/1109/24 ГУ ПФУ у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 липня 2024 року № 2/3/1/9151, що підтверджується перерахунком пенсії станом на 01 лютого 2025 року за пенсійною справою № 1001024353 (Міноборони).
Відповідно до перерахунків за пенсійною справою № 1001024353 (Міноборони), протоколів за пенсійною справою № 1001024353 (Міноборони), розмір пенсії (з надбавками) позивача станом на 01 лютого 2025 року складав 27492,20 грн, з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн; з 01 березня 2025 року - 29370,20 грн, з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн.
Отже, з наданих документів та заяв по суті справи судом встановлено, що перерахунок пенсії по інвалідності з 01 лютого 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 360/1109/24 проведено з урахуванням обмеження розміру пенсії її максимальним розміром.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Преамбула містить положення про те, що цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-V «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» I (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року:
- внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI), зокрема частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;
- пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ шляхом доповнення реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України від 12 квітня 2016 року № 1080-VIII вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06 травня 2016 року (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20 грудня 2016 року за результатами розгляду справи № 1-38/2016 прийняв Рішення № 7-рп/2016, в якому, серед іншого, вирішив наступне:
- визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/201 зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-XII тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43). Разом з тим, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правовий висновок Верховного Суду, зроблений у постановах від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року (Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо такого обмеження призначеної позивачу пенсії.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми підлягають першочерговому застосуванню для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень статті 2 Закону № 3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону № 2262-XII.
Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/201, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону № 3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Саме такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18 і від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірний правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем з 01 березня 2025 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправними.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 березня 2025 року без обмеження пенсії її максимальним розміром.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позивачу виплати пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії з 01 березня 2025 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії позивачу без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум.
При цьому, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача щодо здійснення з 01 березня 2025 року виплати призначеної позивачу пенсії без застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», не підлягають задоволенню через їх передчасність, оскільки до пенсії позивача не застосовувались коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів від 03 січня 2025 року № 1 «Про порядок виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а суд захищає тільки порушене право та не вирішує правовідносини на майбутнє.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії з 01 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль