Іменем України
08 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/11625/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яке викладене у витязі з протоколу засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 4 від 15.01.2020 і затверджене Міністром оборони України А.Загороднюком 21.01.2020;
-зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату позивачу ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та в розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2,16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині ПП НОМЕР_1 . За час проходженні військової служби позивач набув хронічні захворювання, пов'язані із проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 765 Військово-лікарської комісії військової частини від 04.05.2016. Згідно довідки міжрайонної Зарічної МСЕК № 009418 від 11.12.2019 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 25 % .
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, (протокол № 4 від 15.01.2020, затверджений Міністром оборони Андрієм Загороднюком 21.01.2020) позивачу відмовлено у призначенні одноразової допомоги, у зв'язку з тим, що виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби законодавством не передбачено.
Позивач не згоден із таким рішенням Міністерства оборони України, та вважає, що отримавши хронічне захворювання, пов'язане із проходженням військової служби, яке призвело до 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності, під час перебування на військовій службі, має право на виплату одноразової грошової допомоги в порядку, передбаченому статтями 16, 16-2, 16-3 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З посиланням на норми Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що оскільки ступінь втрати працездатності позивачу встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то підстави для отримання відповідної одноразової грошової допомоги відсутні. Позивача звільнено з військової служби 14.07.2016, а 11.12.2019 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутнє право на виплату одноразової грошової допомоги в даному випадку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив військову службу за контрактом у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14 липня 2016 року позивача, звільненого наказом командира військової частини -польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 29.06.2016 №60-РС, виключено з особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 14 липня 2016 року.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 009418 від 11.12.2019, виданою міжрайонною Зарічною медико-соціальною експертною комісією, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках складає 25 відсотків (свідоцтво про хворобу №765 від 27 квітня 2016 року). Дата огляду 11.12.2019.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №765 від 27 квітня 2016 року, захворювання позивача, так, пов'язано із проходженням служби.
16.12.2019 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності 25% внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 січня 2020 року №4 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: 77. Солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 14.07.2016 звільнено з військової служби та 11.12.2019 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 12ААА № 009418 від І 1.12.2019).
Підставою для відмови вказано таке.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена.
Крім цього, заявника звільнено з військової служби 14.07.2016, а 11.12.2019 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Спір у цій справі виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ступеня втрати працездатності зі спливом трьох місяців після звільнення з військової служби.
Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги є дата встановлення особі втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу такої втрати, з чим він пов'язує своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: Закон №2011-ХІІ, у відповідній редакції.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі 286/1634/17 щодо застосування норм права у часі, то Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення ступеня втрати працездатності (інвалідності) та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність (втрата працездатності), у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Із відомостей, зазначених у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12 ААА № 009418 від 11.12.2019, судом установлено, що ступінь втрати професійної придатності позивача становить 25% з 11.12.2019.
Так, частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, станом на дату звільнення позивача з військової служби, передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності (пункт 7).
Згодом, Законом України від 06.09.2018 №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018, пункт 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII викладено в наступній редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
В контексті спірних правовідносин саме пункт 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, в редакції Закону №2522-VIII, є спеціальною правовою нормою, що містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:
- суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;
- визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби;
- відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
За такого правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що у разі встановлення в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Отже, з огляду на те, що ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено зі спливом тримісячного строку (з 11.12.2019) після звільнення з військової служби (14.07.2016), то право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону №2522-VIII) у позивача відсутнє.
При вирішенні спору у цій справі судом взято до уваги правовий висновок Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова