Іменем України
08 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/29754/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м.Києві), з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.04.2022, з такими вимогами:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2021 № 25395-24916/С-02/8-2600/21;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі архівної довідки про заробітну плату від 11.10.2019 №С-6689, яку видав «Государственный архив Мурманской области» (мовою оригіналу) з часу звернення.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України (Подільський район) та отримує пенсію за віком, що призначена як інваліду 3 групи.
22.01.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі архівної довідки про заробітну плату від 11.10.2019 за №С-6689, яку видав Державний архів Мурманської області за період роботи у виробничому об'єднанні «Мурманрибпром» з липня 1981 року по листопад 1987 року.
Листом № 2600-0308-8/7291 від 03.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, обгрунтовуючи відмову тим, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надана архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 №С-6689 не відповідає пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846.
Вважаючи відмову, викладену відповідачем у листі №2600-0308-8/7291 від 03.02.2020 безпідставною, позивач звернувся зі скаргою від 17.08.2021 до Пенсійного фонду України.
За результатами розгляду скарги від 17.08.2021 позивачем отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2021 № 25395- 24916/С-02/8-2600/21, відповідно до якого у перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем відмовлено. Відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що додана до заяви архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 № С-6689 не відповідає пункту 2.1. (Додаток 1) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за № 1566/11846, в редакції чинній на 15.03.2019 (Постанова 29-1 від 26.12.2018).
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
ГУ ПФУ в м. Києві подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримає пенсію за віком, розмір якої обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся із зверненням, яке зареєстроване в Управлінні 25.08.2021 за вх. № 24916/С-2600-21, щодо здійснення перерахунку пенсії.
Листом від 23.09.2021 № 25395-24916/С-02/8- 2600/21 було повідомлено про відмову в перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VIII.
Відповідач зазначає,що при прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії Управління керувалося пунктом 1, 2.1, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Також відповідач зазначає, що 22.01.2020 позивачем було надано заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону № 1058-VIII.
Архівна довідка додана до заяви про заробітну плату від 11.10.2019 № С-6689 для перерахунку пенсії, яку видав «Государственный архив Мурманской области» (мовою оригіналу), не відповідає пункту 2.1 (Додаток 1) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за №1566/11846 в редакції чинній на 15.03.2019 (Постанова № 29-1 від 26.12.2018).
Враховуючи наведене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-УІІІ.
Відповідач звертає увагу, що вирішення питання здійснення перерахунку пенсії відноситься виключно до дискриційних повноважень пенсійного органу, так як перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
З урахуванням вказаного, ГУ ПФУ в м. Києві просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу з зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі (у письмовому провадженні).
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.
22.01.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши на підставі архівної довідки про заробітну плату від 11.10.2019 за №С-6689, яку видав Державний архів Мурманської області за період роботи у виробничому об'єднанні «Мурманрибпром» з липня 1981 року по листопад 1987 року.
Листом № 2600-0308-8/7291 від 03.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, обгрунтовуючи відмову тим, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надана архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 №С-6689 не відповідає пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846.
17.08.2021 позивач звернувся зі скаргою на дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, викладену відповідачем у листі №2600-0308-8/7291 від 03.02.2020, до Пенсійного фонду України.
Скарга позивача від 17.08.2021 за належністю була направлена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2021 № 25395- 24916/С-02/8-2600/21 відповідач відмовив у перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обгрунтовуючи відову у перерахунку пенсії відповідач у листі від 23.09.2021 № 25395- 24916/С-02/8-2600/21 зазначив, що 22.01.2020 надана заява про перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону. Додана до заяви архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 № С-6689 для перерахунку пенсії, яку видав Державний архів Мурманської області не відповідає пункту 2.1 (Додаток 1) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 в редакції чинній на 15.03.2019 (Постанова № 29-1 від 26.12.2019). Враховуючи наведене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-УІІІ, про що також повідомлено листом № 2600-0308-8/7291 від 03.02.2020.
В архівній довідці від 11.10.2019 № С-6689, виданої Державним архівом Мурманської області зазначено, що в документах архівного фонду Виробничого обєднання «Мурманрибпром», в особових рахунках наявні відомості про те, що ОСОБА_1 , 1959 року народження працював в Виробничому об'єднанні «Мурманрибпром» та вказаний розмір заробітної плати за період з 1987 по 1987 рік, з заз наченням щомісячної суми заробітної плати.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. […] У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункта 3 пункт 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (абзац 2 підпункту 3 пункту 2.1).
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) (абзац 3 підпункту 3 пункту 2.1).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами (абзац 5 підпункту 3 пункту 2.1)
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу наведених норм законодавства слідує висновок, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Тож, довідки із зазначенням заробітної плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. При цьому, в таких довідках має бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Судом встановлено, що відповідач відмовив у перерахунку пенсії та прийнятті довідки про розмір заробітної плати, оскільки довідка не відповідає пункту 2.1 Порядку №22-1.
Верховний Суд неодноразово вказував, що відсутність у позивача можливості надати відомості щодо місцезнаходження первинних документів, на підставі яких видано архівні довідки та виплачувалась заробітна плата, позбавляє його права на отримання пенсії. У зв'язку з цим, суд зазначає, що неврахування спірних довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Зазначена позиція суду викладена Верховним Судом у постановах від 18.12.2021 у справі № 560/3907/18, від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18, від 30.10.2018 у справі № 234/3038/17, від 23.01.2018 у справі № 583/392/17.
Суд також враховує висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 відповідно до яких перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій для з'ясування та перевірки відомостей зазначених в довідці про заробітну плату, а також не зазначено жодних обставин, що об'єктивно унеможливили вчинення таких дій.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що довідка про заробітну плату від 11.10.2019 №С-6689 підлягає врахуванню відповідачем.
На час розгляду цієї справи суд також звертає угагу на таке.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частин першої, четвертої Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, при призначенні пенсій громадянам України застосуванню підлягають:
- норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на відповідні пенсійні виплати;
- норми міжнародного договору у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення.
З огляду на зазначене, при вирішенні питання про призначення пенсії громадянину України уповноважений територіальний орган Пенсійного Фонду України має встановити наявність чинного міжнародного договору України, яким встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення. У разі відсутності такого договору застосуванню підлягають норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на призначення відповідного виду пенсії.
Постановою Верховної ради України № 1958-ХІІ від 10 грудня 1991 року «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08 грудня 1991 року у м. Мінську.
Відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи. Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам інших Сторін, а також особам без громадянства, що проживають на її території, незалежно від їхньої національної належності або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.
Уряди держав-учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року, керуючись статтями 2, 4 цієї Угоди, уклали 13 березня 1992 року Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода від 13 березня 1992 року).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року:
1) призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання;
2) для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою;
3) обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року № 01-1/2-07 визначено, зокрема, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди від 13 березня 1992 року. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідачем повинна була бути врахована заробітна плата, отримана на території будь-якої з держав учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
За змістом статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії (частина перша статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України»).
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, за особами, яким в період дії міжнародного договору набули відповідного страхового стажу для отримання пенсії з урахуванням норм такого міжнародного договору, зберігається право на її отримання, оскільки на момент припинення дії міжнародного договору вже існує захищене право особи на пенсійні виплати.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13 березня 1992 року припинила дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.
Проте, частиною другою статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року було гарантовано, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Суд вказує, що оскільки позивач за життя набув трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони Російської Федерації, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23 грудня 2022 року, а положення Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» з 02 грудня 2022 року.
Після зупинення дії Конвенція Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з Російською Федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами Росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостиля.
Однак, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 №С-668909, видана архівною установою Російської Федерації.
Положеннями пункту 2.10 розділу IІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 установлено, що у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відтак, недодержання архівною установою Російської Федерації встановленої форми довідки або не зазначення в довідці особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, не може слугувати підставою для відмови позивачу у прийнятті такої довідки про заробітну плату.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що архівна довідка про заробітну плату від 11.10.2019 №С-6689, видана Державним архівом Мурманскької області підлягає врахуванню органами Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У правовідносинах, що склалися, отримавши заяву позивача про перерахунок його пенсії з урахуванням вищевказаних довідок, відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача.
Відтак, дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства. Фактично відповідач усунувся від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача, а відтак такі дії відповідача є протиправними та порушують права позивача.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за віком із врахуванням заробітної плати за період роботи з 1981 року по 1987 рік відповідно до архівної довідки від 11.10.2019 №С-6689, виданої Державним архівом Мурманскької області;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із врахуванням його заробітної плати за період роботи з 1981 року по січень 1987 рік відповідно до архівної довідки від 11.10.2019 №С-6689, виданої Державним архівом Мурманскької області, з дня звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 22.01.2020, та провести виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане позовні вимоги належить задовольнити повністю лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1226,20 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1226,20 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком із врахуванням заробітної плати за період роботи з 1981 року по 1987 рік відповідно до архівної довідки від 11.10.2019 №С-6689, виданої Державним архівом Мурманскької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком із врахуванням його заробітної плати за період роботи з 1981 року по січень 1987 рік відповідно до архівної довідки від 11.10.2019 №С-6689, виданої Державним архівом Мурманскької області, з дня звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 22.01.2020, та провести виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова