08 липня 2025 року справа № 580/1368/25
провадження № 2-іс/340/13/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду (далі - Суд) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулася до суду зі заявою до Суду про визнання протиправним і скасування наказу від 09 січня 2025 року №8-О, яким зменшено розмір надбавки за вислугу років з 9% до 6% посадового окладу.
Водночас просила суд зобов'язати відповідача перерахувати надбавку за вислугу років з 01 січня 2025 року і виплатити заборгованість.
Пояснила, що правила визначення розміру надбавки за вислугу років встановленні виключно Законом України «Про державну службу» (далі - Закон).
Зазначила, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон 2) не можуть регулюватися спірні правовідносини, а, тим більше, зменшувати обсяг набутого права.
Стверджує, що застосування норм Закону 2 порушило приписи статті 58 Конституції України.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.41-43).
Пояснив, що діяв в межах приписів Закону 2, котрий прийнято під час дії воєнного стану і має пріоритет над приписами Закону.
13 березня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.35-36).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановленні обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, позивачка обіймає посаду секретаря судового засідання Суду з 05 квітня 2021 року (а.с.8-10).
За розрахунками відповідача на 05 квітня 2023 року розмір надбавки за вислугу років становив 6% посадового окладу (а.с.14-15).
За розрахунками ОСОБА_1 на 05 квітня 2024 року розмір надбавки за вислугу років становив 9% посадового окладу (а.с.1-5).
09 січня 2025 року відповідач прийняв наказ №8-О, яким встановив позивачці розмір надбавки за вислугу років з 01 числа того ж місяця і року у 6% посадового окладу (а.с.8-9).
Стаж державної служби складає 03 роки 08 місяців 27 днів на 01 січня 2025 року (а.с.8-9).
Відсутній спір стосовно обчислення стажу державної служби.
Позов подано до суду 07 лютого 2025 року (а.с.21).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, строк звернення до суду непропущений.
Так, приписами частини 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, 3-ох місячний строк звернення до суду стосовно виплати працедавцем коштів бере відлік з дня звільнення.
Під час дії трудових відносин обов'язок працедавця виплатити заробітну плату не може бути обмежено жодним строком.
При звільненні працівник має право на усі виплати зі заробітної плати, які набув під час дії трудового договору.
3-ох місячний строк звернення до суду після звільнення не зменшує періоду часу, заборгованість за який мала бути виплачена, а лише встановлює час, упродовж якого працівник має право звернутися до суду зі заявою про виплату усієї заборгованості за весь час роботи.
Тому до спорів щодо виплати коштів, коли працівник перебуває в трудових відносинах (не звільнений), не застосовується строк звернення до суд.
Не застосовується до усіх виплат, на які має право на день звернення до суду.
З 24 лютого 2022 року в країні діє воєнний стан (загальновідомий факт).
Приписами частини 1 статті 52 Закону встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Приписами частини 1 статті 20 Закону 2 визначено, що у 2025 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
Приписами пункту 13 Прикінцевих положень Закону 2 передбачено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:
1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;
2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, приписами Закону 2 упродовж 2025 року зменшено розмір надбавки за вислугу років і для осіб, які прийнятті на роботу до 01 січня 2025 року.
Таке зменшення - зменшення витрат Державного бюджету України на оплату праці під час дії воєнного стану, що пояснюється перерозподілом коштів на потребу фінансування витрат Міністерства оборони України стосовно захисту країни від посягань агресора.
Рішення законодавця стосовно зменшення фонду оплати праці державних службовців прийнято через 3 роки після введення в дію воєнного стану і є об'єктивно необхідним для існування держави.
Об'єктивна необхідність доводиться і тим, що джерелами дохідної частини Державного бюджету України є кредити та бюджетна підтримка інших країн і міжнародних фінансових організацій (статті 10-13 Закону 2).
Приписи Закону 2 узгоджуються з положеннями Основного Закону.
Так, приписами частини 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Приписами частин 1 і 4 статті 43 Основного Закону визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Отже, в умовах воєнного стану можуть встановлювати окремі обмеження конституційного права на працю.
Таке обмеження повинно мати строк, що не виходить за межі дії воєнного стану.
Встановлення обмеження права на працю відповідає цим вимогам, так як діє упродовж року, протягом якого законодавець щоразу продовжує строк дії воєнного стану.
Положеннями частини 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписи Закону 2 набрали чинності з 01 січня 2025 року і не регулюють правовідносини, які виникли до цієї дати (не встановлюють правила виплати заробітної плати до 01 січня 2025 року).
Тому обмеження права на працю в частині виплати заробітної плати не суперечить положенням частини 1 статті 58 Основного Закону.
У законодавця не існувало обов'язку вносити зміни щодо обмеження виплати заробітної плати до Закону, бо воно є тимчасовим, так як пов'язане з дією воєнного стану.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про правомірність наказу Суду відносно ОСОБА_1 .
Отже, у задоволенні позову належить відмовити.
Сторони не понесли судових витрат (а.с.35-36).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ