07 липня 2025 року справа № 640/3683/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Державного бюро розслідування про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом громадської організації «Рада громадського контролю» до тимчасово виконуючої обов'язки Директора Департаменту державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
14.02.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація «Рада громадського контролю» (далі - позивач та/або ГО «Рада громадського контролю») з позовом до Тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни (далі - відповідач 1), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач 2 та/або ДБР), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни щодо не затвердження на підставі організаційної структури Державного бюро розслідувань, встановленої Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідування та не призначення працівників Центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань на відповідні посади;
- зобов'язати тимчасово виконуючу обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни затвердити на підставі організаційної структури Державного бюро розслідувань, встановленої Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідування та призначити працівників Центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань на відповідні посади.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) позовну заяву Громадської організації «Рада громадського контролю» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання належним чином засвідченої копії документу, що підтверджує повноваження особи, що підписала позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) заяву представника Державного бюро розслідувань задоволено, продовжено Державному бюро розслідувань строк на подання відзиву на позовну заяву у адміністративній справі № 640/3683/20, надано Державному бюро розслідувань п'ятнадцятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для подання відзиву на позовну заяву.
10.08.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 2 Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомлено про відсутність предмета спору, оскільки 27.02.2020 Державним бюро розслідувань затверджено та введено в дію штатний розпис згідно з Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020. Звертає увагу на те, що повноваження Директора Державного бюро розслідування щодо затвердження штатного розпису та призначення на посади працівників Державного бюро розслідувань є дискреційними.
До відзиву додано копії наказу Державного бюро розслідування від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідування», наказу Державного бюро розслідування від 26.02.2020 № 47 «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідування, що полягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», наказ від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідування на 2020 рік», із доказами направлення відзиву позивачу.
09.11.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 2 Державного бюро розслідувань надійшло клопотання від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України як подану за відсутності предмета спору.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» № 254 та набрав чинності 15.12.2022.
16.07.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.09.2024 №03-19/26173/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/3683/20.
16.07.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято адміністративну справу №640/3683/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено громадській організації «Рада громадського контролю» десятиденний строк з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень та/або заперечень щодо клопотання відповідача 2 Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України як подану за відсутності предмета спору.
Зі змісту поданого відповідачем 2 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слідує, що останнє мотивовано тим, що на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-IX, який набрав чинності 27.12.2019 та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань» Державним бюро розслідувань було затверджено: наказ ДБР від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
На переконання представника ДБР позивач був обізнаний про наведене та фактично подав адміністративний позов за відсутності предмету, що, своєю чергою містить ознаки зловживання останнім своїми процесуальними правами.
Громадська організація «Рада громадського контролю» на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2024 пояснень по суті заявленого відповідачем 2 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не надала.
Між тим, суд звертає увагу, що представником відповідача 2 також подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, сформовані в системі «Електронний Суд» від 23.09.2024 та від 05.03.2025, які зареєстровані судом 15.10.2024 та 06.03.2025, відповідно.
У вказаних клопотаннях представник ДБР просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 240 КАС України, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 05.08.2024.
Вирішуючи подані відповідачем 2 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує таке.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.
Дія Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, поширюється на Державне бюро розслідувань у частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 2 ст. 2 Закону № 794-VIII).
Між тим 03.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-IX, який набрав чинності 27.12.2019 (далі - Закон № 305-IX).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 305-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом:
1) Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган є правонаступником прав та обов'язків Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади;
2) повноваження Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань припиняються достроково.
Президент України упродовж п'яти робочих днів з дня набрання чинності цим Законом призначає тимчасово виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, який має повноваження Директора Державного бюро розслідувань, передбачені Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Особі, яка тимчасово виконує обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, забороняється розголошувати інформацію з обмеженим доступом, отриману у зв'язку з виконанням його обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Особі, яка тимчасово виконує обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, на час виконання таких обов'язків за рахунок коштів державного бюджету виплачується грошова компенсація в розмірі посадового окладу Директора Державного бюро розслідувань, передбаченого Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Повноваження особи, яка тимчасово здійснює повноваження Директора Державного бюро розслідувань, припиняються у день призначення на посаду Директора Державного бюро розслідувань у порядку, визначеному Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України у 30-денний строк з дня набрання чинності цим Законом визначити (замінити) своїх представників до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань.
Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань формується органом, що здійснює забезпечення діяльності Президента України, протягом 14 днів з дня визначення представників Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України до її складу, але не пізніше 60 днів з дня дострокового припинення повноважень (звільнення) Директора Державного бюро розслідувань у порядку, встановленому законом.
Інформація про початок роботи, час та місце проведення засідань Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань оприлюднюється на Офіційному інтернет-представництві Президента України.
Роботу та організаційно-технічне забезпечення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань та її членів забезпечує орган, що здійснює забезпечення діяльності Президента України.
Конкурсній комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань у 60-денний строк із дня формування її персонального складу провести конкурс на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань у порядку, визначеному Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
При цьому пунктами 3-5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 305-IX регламентовано, що директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін;
Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань;
Для забезпечення безперервності та ефективності досудових розслідувань слідчі органів прокуратури, прокурори можуть бути переведені за їхньою згодою до Державного бюро розслідувань без обов'язкового проведення конкурсу, якщо вони до спливу строку, передбаченого абзацом другим пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, проводили досудове розслідування або здійснювали процесуальне керівництво (не менше чотирьох місяців підряд входили до складу груп слідчих або прокурорів) у кримінальних провадженнях щодо подій, які мали місце під час мирних акцій протесту у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, що підлягають передачі за підслідністю до Державного бюро розслідувань, але не пізніше 11 січня 2020 року.
Відповідно до Указу Президента України від 27.12.2019 № 961/2019 «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань» Венедіктову Ірину Валентинівну призначено тимчасово виконуючою обов'язки Директора Державного бюро розслідувань.
Згідно з Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань», на виконання положень статті 9 Закону № 794-VIII затверджено організаційну структуру Державного бюро розслідувань (далі - Указ № 41/2020).
Відповідно до Указу № 41/2020 організаційна структура Державного бюро розслідувань складається з:
1. Центральний апарат:
Головне слідче управління
Головне оперативне управління
Головне оперативно-технічне управління
Управління внутрішнього контролю
Управління забезпечення особистої безпеки
Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках
Управління правового забезпечення
Управління міжнародного співробітництва
Управління кадрової роботи та державної служби
Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації
Управління фінансової діяльності та бухгалтерського обліку
Управління забезпечення діяльності
Управління інформаційних технологій
Відділ по роботі з громадськістю та засобами масової інформації
Відділ організаційно-аналітичного забезпечення
Патронатна служба.
2. Територіальні управління:
Територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області
Територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області
Територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області
Територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь
Територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області
Територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області
Територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.
3. Інститут підготовки кадрів Державного бюро розслідувань та Науково-дослідний інститут судових експертиз Державного бюро розслідувань.
Позивач у позовній заяві стверджує, що починаючи з 07.02.2020 до подачі позовної заяви 17.02.2020 відповідачем, після зміни організаційної структури не затверджено новий штатний розпис Державного бюро України та не здійснено призначення всіх працівників центрального апарату ДБР та керівників територіальних управлінь ДБР на посади відповідно до нової структури та штатного розпису.
Відповідач, на противагу таким доводам позивача зазначив, що на час відкриття провадження в даній адміністративній справі, на виконання вимог Закону № 305-IX та Указу № 41/2020 було затверджено: наказ ДБР від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що станом на 14.02.2020 відповідачем затверджено структур центрального апарату ДБР, а станом на 27.02.2020 затверджено та введено в дію відповідний штатний розпис.
З урахуванням наведеного, на переконання представника відповідача 2, станом на час звернення позивача до суду був відсутній предмет спору, що свідчить про наявність ознак зловживання ГО «Рада громадського контролю» процесуальними правами, що має своїм наслідком наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд при наданні оцінки таким доводам відповідача звертає увагу, що за правилами, визначеними частиною 1 статті 2 КАС ,України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Тобто, адміністративне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням адміністративного судочинства.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
В матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб'єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об'єктивним критерієм визначення межі здійснення суб'єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон, а саме стаття 45 КАС України.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Штучний - значить схожий на справжній. Отже, незважаючи на наявність формальних характеристик та дотримання обов'язкових вимог, які є зовнішніми критеріями легітимності позову у процесуальному сенсі як зверненої до суду вимоги, саме мета, як складова матеріального сенсу позову, буде тим критерієм, що розмежовуватиме його дійсний від штучного характери.
Очевидно штучний характер позову є нерозривно пов'язаний з його завідомою безпідставністю, що є необхідним для застосування пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України.
Така вказівка закону свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.
Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також завдання судочинства, звернувся з таким позовом.
Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (ч. 1 ст. 8 КАС України).
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 8 КАС України).
Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.
Так, подання ГО «Рада Громадського контролю» позову у даній справі та в зазначених відповідачем в клопотанні підстав є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що КАС України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов'язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.
Суд зауважує, що нормами КАС України не регламентовано чітких критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а однозначно встановити, що позов є штучним або свідомо безпідставним, суд не може виключно на підставі внутрішнього переконання та позиції інших зацікавлених учасників справи.
Отже, це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.
Суд звертає увагу на те, що на виконання вимог Закону № 305-IX та Указу № 41/2020 затверджено наказ ДБР від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
Разом з цим адміністративний позов подано позивачем нарочно 14.02.2020.
Варто зазначити, що відповідач 2, заявляючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України, не надав належних та достатніх доказів на підтвердження, що окреслені накази були опубліковані та доступні для ознайомлення суспільству, зважаючи і на те, зокрема, що наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 містить відмітку ДСК.
Враховуючи окреслене, на переконання суду, за наявних обставин справи не можливо дійти однозначного висновку про наявність ознак зловживання позивачем процесуальними правами.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 45 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду може містити ознаки обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову.
З огляду на викладене, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Вирішуючи ж клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду № б/н від 23.09.2024 та № б/н від 05.03.2025 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 240 КАС України, суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Водночас, як вже було вказано, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №640/3683/20 встановлено громадській організації «Рада громадського контролю» десятиденний строк з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень та/або заперечень щодо клопотання відповідача 2 Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України як подану за відсутності предмета спору.
Суд зазначає, що надання / не надання позивачем пояснень та/або заперечень щодо клопотання відповідача 2 Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України не є, в розумінні положень пункту 9 частини 1 статті 240 КАС України тими доказами, які є необхідні для вирішення спору по суті, а є виключно правом позивача висловити свою позицію щодо заявленого відповідачем 2 клопотання.
Також слід зауважити, що ухвала суду від 05.08.2024 не є ухвалою про витребування доказів у позивача, а є ухвалою, що встановлює процесуальні строки для реалізації ГО «Рада громадського контролю» свого права на надання пояснень по суті поданого представником ДБР клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Відтак, беручи до уваги викладене, суд не вбачає правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 240 КАС України.
Керуючись статтями 44, 240, 243, 256, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України
1. У задоволенні клопотання представника Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 № 10-11-02/640/3683/20/1, клопотання № б/н від 23.09.2024 та клопотання № б/н від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 640/3683/20 за позовом громадської організації «Рада громадського контролю» до тимчасово виконуючої обов'язки Директора Департаменту державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.