07 липня 2025 року справа № 640/3683/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадської організації «Рада громадського контролю» до тимчасово виконуючої обов'язки Директора Департаменту державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 14.02.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація «Рада громадського контролю» (далі - позивач та/або ГО «Рада громадського контролю») з позовом до Тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни (далі - відповідач 1), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач 2 та/або ДБР), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни щодо не затвердження на підставі організаційної структури Державного бюро розслідувань, встановленої Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідування та не призначення працівників Центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань на відповідні посади;
- зобов'язати тимчасово виконуючу обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни затвердити на підставі організаційної структури Державного бюро розслідувань, встановленої Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідування та призначити працівників Центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань на відповідні посади.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що починаючи з 07.02.2020 до подачі позовної заяви 17.02.2020 відповідачем, після зміни організаційної структури не затверджено новий штатний розпис Державного бюро України та не здійснено призначення всіх працівників центрального апарату ДБР та керівників територіальних управлінь ДБР на посади відповідно до нової структури та штатного розпису. Наведене, свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача 1, що мало своїм наслідком не забезпечення безперервності виконання зобов'язань покладених на державний правоохоронний орган завдань щодо запобігання виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) позовну заяву Громадської організації «Рада громадського контролю» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання належним чином засвідченої копії документу, що підтверджує повноваження особи, що підписала позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 (суддя Погрібніченко І.М.) заяву представника Державного бюро розслідувань задоволено, продовжено Державному бюро розслідувань строк на подання відзиву на позовну заяву у адміністративній справі № 640/3683/20, надано Державному бюро розслідувань п'ятнадцятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для подання відзиву на позовну заяву.
10.08.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 2 Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомлено про відсутність предмета спору, оскільки 27.02.2020 Державним бюро розслідувань затверджено та введено в дію штатний розпис згідно з Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020. Звертає увагу на те, що повноваження Директора Державного бюро розслідування щодо затвердження штатного розпису та призначення на посади працівників Державного бюро розслідувань є дискреційними.
До відзиву додано копії наказу Державного бюро розслідування від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідування», наказу Державного бюро розслідування від 26.02.2020 № 47 «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідування, що полягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», наказ від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідування на 2020 рік», із доказами направлення відзиву позивачу.
09.11.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача 2 Державного бюро розслідувань надійшло клопотання від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України як подану за відсутності предмета спору.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» № 254 та набрав чинності 15.12.2022.
16.07.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.09.2024 №03-19/26173/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/3683/20.
16.07.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято адміністративну справу №640/3683/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено громадській організації «Рада громадського контролю» десятиденний строк з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень та/або заперечень щодо клопотання відповідача 2 Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1 про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 45 КАС України як подану за відсутності предмета спору.
Між тим, суд звертає увагу, що представником відповідача 2 також подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, сформовані в системі «Електронний Суд» від 23.09.2024 та від 05.03.2025, які зареєстровані судом 15.10.2024 та 06.03.2025, відповідно.
У вказаних клопотаннях представник ДБР просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 240 КАС України, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 05.08.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у задоволенні клопотання представника Державного бюро розслідувань від 06.08.2020 №10-11-02/640/3683/20/1, клопотання № б/н від 23.09.2024 та клопотання № б/н від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 640/3683/20 за позовом громадської організації «Рада громадського контролю» до тимчасово виконуючої обов'язки Директора Департаменту державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Громадська організація «Рада громадського контролю» зареєстрована як юридична особа за адресою: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 206, офіс 187, код ЄДРПОУ 43125968.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача, згідно з КВЕД є: 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.
Громадська організація «Рада громадського контролю» вважає, що відповідачами порушено її права та охоронювані законом інтереси протиправною бездіяльністю, що і спричинило звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про таке.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.
Дія Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, поширюється на Державне бюро розслідувань у частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 2 ст. 2 Закону № 794-VIII).
Між тим 03.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-IX, який набрав чинності 27.12.2019 (далі - Закон № 305-IX).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 305-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом:
1) Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган є правонаступником прав та обов'язків Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади;
2) повноваження Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань припиняються достроково.
Президент України упродовж п'яти робочих днів з дня набрання чинності цим Законом призначає тимчасово виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, який має повноваження Директора Державного бюро розслідувань, передбачені Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Особі, яка тимчасово виконує обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, забороняється розголошувати інформацію з обмеженим доступом, отриману у зв'язку з виконанням його обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Особі, яка тимчасово виконує обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, на час виконання таких обов'язків за рахунок коштів державного бюджету виплачується грошова компенсація в розмірі посадового окладу Директора Державного бюро розслідувань, передбаченого Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Повноваження особи, яка тимчасово здійснює повноваження Директора Державного бюро розслідувань, припиняються у день призначення на посаду Директора Державного бюро розслідувань у порядку, визначеному Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України у 30-денний строк з дня набрання чинності цим Законом визначити (замінити) своїх представників до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань.
Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань формується органом, що здійснює забезпечення діяльності Президента України, протягом 14 днів з дня визначення представників Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України до її складу, але не пізніше 60 днів з дня дострокового припинення повноважень (звільнення) Директора Державного бюро розслідувань у порядку, встановленому законом.
Інформація про початок роботи, час та місце проведення засідань Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань оприлюднюється на Офіційному інтернет-представництві Президента України.
Роботу та організаційно-технічне забезпечення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань та її членів забезпечує орган, що здійснює забезпечення діяльності Президента України.
Конкурсній комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань у 60-денний строк із дня формування її персонального складу провести конкурс на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань у порядку, визначеному Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
При цьому пунктами 3-5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 305-IX регламентовано, що директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін;
Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань;
Для забезпечення безперервності та ефективності досудових розслідувань слідчі органів прокуратури, прокурори можуть бути переведені за їхньою згодою до Державного бюро розслідувань без обов'язкового проведення конкурсу, якщо вони до спливу строку, передбаченого абзацом другим пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, проводили досудове розслідування або здійснювали процесуальне керівництво (не менше чотирьох місяців підряд входили до складу груп слідчих або прокурорів) у кримінальних провадженнях щодо подій, які мали місце під час мирних акцій протесту у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, що підлягають передачі за підслідністю до Державного бюро розслідувань, але не пізніше 11 січня 2020 року.
Відповідно до Указу Президента України від 27.12.2019 № 961/2019 «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань» Венедіктову Ірину Валентинівну призначено тимчасово виконуючою обов'язки Директора Державного бюро розслідувань.
Згідно з Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань», на виконання положень статті 9 Закону № 794-VIII затверджено організаційну структуру Державного бюро розслідувань (далі - Указ № 41/2020).
Відповідно до Указу № 41/2020 організаційна структура Державного бюро розслідувань складається з:
1. Центральний апарат:
Головне слідче управління
Головне оперативне управління
Головне оперативно-технічне управління
Управління внутрішнього контролю
Управління забезпечення особистої безпеки
Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках
Управління правового забезпечення
Управління міжнародного співробітництва
Управління кадрової роботи та державної служби
Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації
Управління фінансової діяльності та бухгалтерського обліку
Управління забезпечення діяльності
Управління інформаційних технологій
Відділ по роботі з громадськістю та засобами масової інформації
Відділ організаційно-аналітичного забезпечення
Патронатна служба.
2. Територіальні управління:
Територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області
Територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області
Територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області
Територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь
Територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області
Територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області
Територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.
3. Інститут підготовки кадрів Державного бюро розслідувань та Науково-дослідний інститут судових експертиз Державного бюро розслідувань.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов'язків.
Згідно з пунктом 4 та пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону № 794-VIII Директор Державного бюро розслідувань: затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Позивач у позовній заяві стверджує, що починаючи з 07.02.2020 до подачі позовної заяви 17.02.2020 відповідачем, після зміни організаційної структури не затверджено новий штатний розпис Державного бюро України та не здійснено призначення всіх працівників центрального апарату ДБР та керівників територіальних управлінь ДБР на посади відповідно до нової структури та штатного розпису.
Відповідач, на противагу таким доводам позивача зазначив, що на час відкриття провадження в даній адміністративній справі, на виконання вимог Закону № 305-IX та Указу № 41/2020 було затверджено: наказ ДБР від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що станом на 14.02.2020 відповідачем затверджено структуру центрального апарату ДБР, а станом на 27.02.2020 затверджено та введено в дію відповідний штатний розпис.
Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №160/6885/19 сформовано висновки про те, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
В межах даної адміністративної справи, судом не встановлено наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача 1, адже як вже було вказано вище, на виконання вимог Закону № 305-IX та Указу № 41/2020 було затверджено: наказ ДБР від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та наказ ДБР від 27.02.2020 № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
Разом з цим, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що з'ясування правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується. Відсутність такої заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 у справі № 522/1611/17, 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 та від 28.09.2021 у справі № 802/350/17-а).
У цьому контексті суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
Положенням статті 55 Конституції України кореспондує частина 1 статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес. Заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для надання особі судового захисту, про який вона просить, недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є бездіяльність тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової Ірини Валентинівни щодо не затвердження на підставі організаційної структури Державного бюро розслідувань, встановленої Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідування та не призначення працівників Центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань на відповідні посади
Як на підставу позову в частині обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю позивач посилається на те, що не затвердження відповідачем 1 нового штатного розпису ДБР та не здійснення ним призначення всіх працівників центрального апарату ДБР та керівників територіальних управлінь ДБР на посади відповідно до нової структури та штатного розпису має своїм наслідком не забезпечення безперервності виконання зобов'язань покладених на державний правоохоронний орган завдань щодо запобігання виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Суд критично сприймає окреслені доводи позивача, оскільки останні належними та достатніми доказами не підтверджені.
Більше того, як вже було вказано судом вище, в ході розгляду справи посилання
ГО «Рада громадського контролю» не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, суд вважає, що в ході розгляду даної адміністративної справи установлено відсутність правової заінтересованості позивача.
Відтак, установлення відсутності правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 500/3310/22.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.