ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа № 300/4765/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову від 07.07.2025, що надійшла від представника заявника, адвоката Федьківа Василя Богдановича, в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до пред'явлення позову до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) про зупинення дії рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - заявник, ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Федьків Василь Богданович (надалі по тексту також - представник заявника), 07.07.2025 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) (надалі по тексту також - відповідач, РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях), в якій просить суд зупинити дію рішення акредитаційної комісії Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) від 26.06.2025 "Про тимчасове припинення дії сертифікату про державну акредитацію закладу МВС 001205 виданого 30.03.2018 р." до набрання законної сили рішенням суду у даній справі (надалі по тексту також - заходи забезпечення позову).
В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову представник заявника звертається до дій відповідача, виражених у недотриманні вимог чинного законодавства та безпідставного анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу МВС №001205 виданого 30.03.2018, котрі, на переконання останнього, носять очевидно протиправний характер.
Так, за відсутності у заявника коментованого рішення, а також матеріалів, що слугували підставою для його прийняття, ФОП ОСОБА_1 об'єктивно позбавлений можливості захистити свої права будь-яким іншим способом, окрім як поданням розглядуваної заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, за доводами представника ФОП ОСОБА_1 , невжиття таких заходів "може завдати непоправної шкоди [заявнику], оскільки під час розгляду справи судом буде діяти оскаржуване рішення, яке зупиняє діяльність автошколи, а отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача". Поряд з іншим зазначено про "утруднення" та "фактичну неможливість" "повноцінного поновлення прав [заявника]", оскільки "ніхто не відшкодує позивачу завдані збитки".
Суд зауважує, що будь-яких інших мотивованих і належних обґрунтувань, зазначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заява не містить.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову від 07.07.2025, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника посилається на безпідставне анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу МВС №001205 виданого 30.03.2018, а також ймовірність завдання "непоправної шкоди [заявнику], оскільки під час розгляду справи судом буде діяти оскаржуване рішення, яке зупиняє діяльність автошколи, а отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача". Поряд з іншим зазначено про "утруднення" та "фактичну неможливість" "повноцінного поновлення прав [заявника]", оскільки "ніхто не відшкодує позивачу завдані збитки".
В той же час, судом звернуто увагу на обставину того, що питому вагу заяви про забезпечення позову складає правове та фактичне обґрунтування ФОП ОСОБА_1 протиправності рішення акредитаційної комісії Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) від 26.06.2025 "Про анулювання дії сертифікату про державну акредитацію закладу МВС 001205 виданого 30.03.2018 р.", попри те, що останнім констатовано відсутність станом на дату звернення до суду із розглядуваною заявою у віданні останнього коментованого рішення, а також матеріалів, що слугували підставою для його прийняття.
Разом із заявою від 07.07.2025 долучено сертифікат про державну акредитацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 серії МВС за №001205, виданого 30.03.2018 зі строком дії до 21.03.2023.
Як з'ясовано судом зі змісту викопіювання листа РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях за №31/28/16-11060-2025 від 20.06.2025, адресованого заявнику, останнього повідомлено про те, що 26.06.2025 о 10 год. 00 хв. за визначеною адресою відбудеться засідання державної акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях з питання тимчасового припинення дії сертифікату ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 1 пункту 17 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та атестації їх спеціалістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 за №490, а саме: внесення до Єдиного державного реєстру МВС недостовірних відомостей про проведення занять з практичної підготовки, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції.
"Положенням про акредитаційну комісію з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів", затвердженим наказом МВС України від 18.02.2016 за №115 (надалі по тексту також - Положення №115), визначено, що акредитаційна комісія є постійно діючим колегіальним органом, що створений регіональним сервісним центром МВС. Така комісія створюється з метою проведення державної акредитації закладів (юридичних осіб (їх філій та інших відокремлених підрозділів) або фізичних осіб-підприємців), що проводитимуть підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (пункти 2, 3 Розділу І вказаного Положення).
Згідно пункту 1 Розділу ІІ Положення №115, до основних завдань акредитаційної комісії належить визначення: стану матеріально-технічної бази закладу; рівня організації та проведення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та професійного рівня спеціалістів; дотримання закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
До повноважень акредитаційної комісії, серед іншого, належать прийняття рішення про тимчасове припинення або поновлення дії сертифіката про державну акредитацію (пункт 1 Розділу ІІ Положення №115).
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 8 розділу ІV коментованого Положення, основною формою роботи акредитаційної комісії є засідання, що проводяться за рішенням голови комісії не рідше ніж один раз на місяць. Розгляд заяв та матеріалів з питань державної акредитації закладів, зміни їх матеріально-технічної бази, а також тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію або його анулювання акредитаційна комісія здійснює протягом одного місяця з дня їх реєстрації.
Рішення акредитаційної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням та відображаються у протоколах відповідних засідань. Результати засідання акредитаційної комісії оформляються протоколом, який підписують голова, члени та секретар акредитаційної комісії. Рішення акредитаційної комісії затверджується наказом РСЦ МВС.
Порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України з проведення державної акредитації закладів незалежно від форми власності (юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців), їх філій чи інших відокремлених підрозділів (для юридичних осіб), які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, тимчасового припинення дії, поновлення і анулювання сертифіката про державну акредитацію та атестації спеціалістів для таких закладів визначено "Інструкцією про порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України щодо державної акредитації закладів, які проходять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та атестації їх спеціалістів", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.12.2019 за №1084 (надалі по тексту також - Інструкція №1084).
Як слідує з пункту 1 Розділу ІV Інструкції №1084, рішення про тимчасове припинення та поновлення дії Сертифіката приймає акредитаційна комісія.
До підстав тимчасового припинення дії Сертифіката, визначених пунктом 2 Розділу ІV Інструкції №1084, серед іншого віднесено установлення документально підтвердженого факту порушення закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Так, пунктом 17 "Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 за №490 (надалі по тексту також - Порядок №490) встановлено, що дія сертифіката тимчасово припиняється згідно з рішенням акредитаційної комісії в разі, зокрема, встановлення документально підтвердженого факту порушення закладом вимог законодавства у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, а саме: внесення до Єдиного державного реєстру МВС недостовірних відомостей про проведення занять з теоретичної та/або практичної підготовки, що підтверджено компетентними органами, у тому числі органами Національної поліції.
У разі встановлення підстав для тимчасового припинення дії Сертифіката в п'ятиденний строк скликається позачергове (якщо в такий період не заплановано чергового) засідання акредитаційної комісії, на яке виноситься питання про тимчасове припинення дії Сертифіката (пункт 3 Розділу ІV Інструкції №1084).
Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу ІV Інструкції №1084, на засідання акредитаційної комісії, на яке виноситься питання про тимчасове припинення дії Сертифіката, обов'язково запрошується керівник закладу або його уповноважений представник з повідомленням дати, часу, місця проведення засідання комісії та підстав для тимчасового припинення дії Сертифіката. Якщо таку особу було повідомлено, але вона не з'явилася на засідання акредитаційної комісії, розгляд питання про тимчасове припинення Сертифіката проводиться без її участі.
Керівник або уповноважений представник закладу на засіданні акредитаційної комісії має можливість давати пояснення, а також подавати документи, які свідчать про усунення виявлених недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії Сертифіката, або їх відсутність.
Окрім того, у силу вимог пунктів 6, 7 Розділу ІV Інструкції №1084, якщо на засіданні акредитаційної комісії керівник або уповноважений представник закладу надав документи, які свідчать про повне усунення виявлених недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії Сертифіката, або відсутність таких недоліків, на засіданні приймається рішення про поновлення дії Сертифіката.
Якщо з наданих керівником або уповноваженим представником закладу на засіданні акредитаційної комісії документів не можна зробити висновку щодо повного усунення недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії Сертифіката, проводяться додаткові перевірки. Якщо доказів усунення недоліків немає, акредитаційна комісія приймає рішення про тимчасове припинення дії Сертифіката, що оформлюється протоколом і затверджується наказом РСЦ МВС.
Строк тимчасового припинення дії Сертифіката визначає акредитаційна комісія залежно від допущеного порушення і в кількості календарних днів, необхідних для його усунення. У разі присутності на засіданні акредитаційної комісії керівника або уповноваженого представника закладу строк визначається шляхом подання ним пропозиції щодо часу, необхідного для усунення недоліків і узгодження їх із членами акредитаційної комісії. Якщо питання вирішується за відсутності керівника або уповноваженого представника закладу, строк визначають члени комісії з урахуванням об'єктивної потреби. Строк тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію не може бути менше ніж п'ять робочих днів і більше ніж 30 календарних днів (пункт 8 Розділу ІV Інструкція №1084).
Згідно пункту 9 Розділу ІV Інструкції №1084, у разі прийняття на засіданні акредитаційної комісії рішення про тимчасове припинення дії Сертифіката не пізніше робочого дня, наступного за днем прийняття рішення, секретар акредитаційної комісії оформляє повідомлення про тимчасове припинення дії сертифіката про державну акредитацію закладу (додаток 8), яке під підпис вручається керівнику або уповноваженому представнику закладу.
У повідомленні зазначається вичерпний перелік підстав тимчасового припинення дії Сертифіката та суть виявлених недоліків, а також про необхідність подання акредитаційній комісії документальних доказів усунення недоліків, що стали підставою для тимчасового припинення дії Сертифіката, та (за потреби) оновлених (з урахуванням строку тимчасового припинення) розкладів занять і графіків черговості керування транспортними засобами.
Оцінюючи доводи заявника у заяві про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що останнім долучено виключно повідомлення від РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях за №31/28/16-11060-2025 від 20.06.2025 про скликання засідання акредитаційної комісії з питання тимчасового припинення дії сертифіката про державну акредитацію, виданого ФОП ОСОБА_1 . У той же час, жодного рішення акредитаційної комісії про тимчасове припинення дії сертифіката, протоколу засідання, чи наказу РСЦ МВС про затвердження відповідного рішення до матеріалів заяви не долучено.
Як слідує із сукупного аналізу приписів Інструкції №1084, тимчасове припинення дії сертифіката є результатом дискреційного рішення акредитаційної комісії, надалі затверджуване наказом РСЦ МВС, яке приймається на підставі встановлення документально підтвердженого порушення, з обов'язковим врахуванням пояснень та доказів, наданих керівником (представником) закладу. Відтак, лише факт повідомлення про проведення засідання не є підтвердженням прийняття рішення про припинення дії сертифіката.
Як вже наголошувалось судом вище по тексту судового рішення, суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, постанові Верховного суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Разом із тим, у силу вимог частини 1 статті 77 КАС України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу, доведеність існування такої небезпеки, її реальність та очевидну протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, шляхом надання пояснень та належних й допустимих доказів.
У розглядуваному випадку заявником та/або його представником не надано ані належного підтвердження факту існування рішення про тимчасове припинення дії сертифіката, ані будь-яких доказів, які б свідчили про його зміст, підстави та обставини прийняття. Відтак, у суду відсутня можливість здійснити перевірку наявності ознак явної протиправності такого рішення, як і оцінити наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам заявника.
Окрім того, у контексті недолучення до заяви оскаржуваного рішення, ФОП ОСОБА_1 посилається на існування "об'єктивних причин", які, за його твердженням, унеможливили додавання відповідного документа до матеріалів справи. Водночас жодних конкретних обставин, які б підтверджували наявність таких причин, заявником не наведено: не зазначено, коли і в який спосіб він намагався отримати відповідне рішення, чи надсилались відповідні запити до РСЦ ГСЦ МВС, чи отримувались відповіді на них, не подано також будь-яких доказів звернення до уповноважених органів з метою ознайомлення з результатами засідання акредитаційної комісії. Таким чином, узагальнене посилання на "об'єктивні причини" без розкриття їх змісту і без документального підтвердження не може розцінюватися як належне обґрунтування неможливості надання копії рішення, що фактично становить предмет позову та заяви про забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення акредитаційної комісії Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) від 26.06.2025 "Про тимчасове припинення дії сертифікату про державну акредитацію закладу МВС 001205 виданого 30.03.2018 р." до набрання законної сили рішенням суду у даній справі є передчасними, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частинами 1, 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись частиною 2 статті 150, частиною 5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову заявника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федьків Василь Богданович, від 07.07.2025 про зупинення дії рішення акредитаційної комісії Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) від 26.06.2025 "Про тимчасове припинення дії сертифікату про державну акредитацію закладу МВС 001205 виданого 30.03.2018 р." до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі №300/4765/25.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Чуприна О.В.