ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа №300/2932/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Веремчук Карина Юріївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Веремчук К.Ю., звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в якій просив:
- визнати протиправними дії щодо встановлення з 13 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 13 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу 4967,74 грн. на місяць та окладу за військовим званням 854,84 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01 травня 2022 року по 30 червня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу 3080 грн. на місяць та окладу за військовим званням 530 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу 3170 грн. на місяць та окладу за військовим званням 600 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 липня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 30 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу 3170 грн. на місяць та окладу за військовим званням 600 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 грудня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- визнати протиправними дії щодо встановлення з 01 січня 2023 року по 06 жовтня 2023 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017;
- зобов'язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01 січня 2023 року по 06 жовтня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу 3170 грн. на місяць та окладу за військовим званням 600 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017.
Позовні вимоги мотивовані тим, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно нараховано та виплачено ОСОБА_1 за період 13.03.2022 по 06.10.2023 грошове забезпечення з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Як наслідок, слід зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року) та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови КМУ №704.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі Постанова КМУ №103) до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова КМУ №704) були внесені зміни, внаслідок яких пунктом 4 Постанови КМУ №704 у новій редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Проте, первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Звернула увагу, що п. 6 Постанови КМУ №103 скасовано Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18. Отже, починаючи з 29.01.2020 відновлена редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Оскільки, за спірний період відповідачем нараховано та виплачено грошове забезпечення з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, тому такі дії призвели до зменшення виплаченого позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №704, в редакції Постанови КМУ №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Згідно з постановою КМУ №481 від 12.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, вимог Постанови КМУ №704 у попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ №103), є необґрунтованими. На час встановлення розміру посадового окладу позивача, визначення відповідного розміру посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Звернув увагу, що мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина для обчислення грошового забезпечення позивача. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що з 19 липня 2022 року згідно зі ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У підсумку вважав, що позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 13.03.2022 по 06.10.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Дана обставина сторонами визнається, в суду відсутній обґрунтований сумнів щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання, тому в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.03.2023 позивач має статус учасника бойових дій (а.с.13).
Представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом від 31.03.2025 в якому просила надати інформацію про розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби, розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при нарахуванні грошового забезпечення та які виплати і в якому розмірі здійснені при звільненні зі служби (а.с.8).
Відповідач листом від 05.04.2025 №09/8744-25 повідомив, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Крім того, надав особисті картки на грошове забезпечення позивача за 2022, 2023 роки та аркуш бесіди (а.с.9-12).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати за період з 13.03.2022 по 06.10.2023 грошового забезпечення у неналежному розмірі, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову КМУ №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови КМУ №704 пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Починаючи з 24.02.2018 набула чинності Постанова КМУ №103, якою пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови КМУ №704 (в редакції п. 6 Постанови КМУ №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.08.2022 (справа №440/6017/21) зазначив, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб і разом з цим наголосив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15.12.2020 таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У підсумку Верховний Суд, враховуючи те, що з 01.01.2020 положення щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для визначення посадових окладів не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, виснував, що для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підлягає використанню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Все вищевказане свідчить, що позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з врахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, що призвело до порушення його прав та недоотримання належного розміру грошового забезпечення за період проходження військової служби з 13.03.2022 по 19.05.2023 (включно).
Крім того, суд наголошує на тому, що під час обчислення додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував у спірний період з 13.03.2022 по 19.05.2023 (включно), і які розраховуються у відсотках від посадового окладу та/або окладу за вислугу років, слід враховувати посадовий оклад та оклад за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704.
Одночасно, суд приймає до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, тобто скасовано положення яким було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Крім того, Кабінет Міністрів України цією постановою вніс зміну до пункту 4 Постанови КМУ №704 встановивши при цьому, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З аналізу цієї постанови, яка набрала чинності 20.05.2023, можна зробити висновок, що з 20.05.2023 розрахункова величина для розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб застосовується в розмірі 1762 грн.
Отже, суд вважає, що у період з 20.05.2023 по 06.10.2023 відповідач правомірно застосував розрахункову величину в розмірі 1762 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача. Як наслідок, позовна вимога в частині нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 06.10.2023 з врахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, є необгрунтованою.
Щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для посадових окладів та заробітної плати, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 по справі №240/4946/18 зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ №704, у попередній редакції, на думку суду при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З метою усунення порушення права позивача на належне йому грошове забезпечення та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 13.03.2022 по 19.05.2023 (включно) із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.
З приводу посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 09.05.2025 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у даній справі та його поновлено.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в статті 233 КЗпП України відлік тримісячного строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні розпочинається з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. У даній справі відповідач жодних доказів, які б засвідчили факт отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні не надав. Як наслідок, є безпідставними посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Інші аргументи сторін на підтримку позовних вимог чи заперечення проти позову є такими, що не потребують детального аналізу в рішенні суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи наведене вище суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Львівська область) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 13.03.2022 по 31.12.2022 з врахуванням посадового окладу і окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Львівська область) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно) з врахуванням посадового окладу і окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.