ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа №300/2740/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2022 по справі №300/3765/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі №300/6961/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із врахуванням проведених платежів. Цим же рішенням зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 05.11.2019, із урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078. Відповідачем на виконання вказаних судових рішень здійснено виплату індексацій грошового забезпечення, зокрема 22.08.2022 в сумі 40538,27 грн. та 14.03.2025 в сумі 121204,76 грн. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплатив компенсацію втрати частини доходу, внаслідок порушення строків виплати частини донарахованої індексації грошового забезпечення, яка була нарахована йому на виконання вказаних судових рішень. Згідно зі ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян. Отже, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 01.03.2016 по 05.11.2019 з урахуванням дати розрахунку 22.08.2022 в сумі 40538,27 грн. та 14.03.2025 в сумі 121204,76 грн., відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що спеціальне законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з проходженням військової служби і грошового забезпечення військовослужбовців, не регулює питань, пов'язаних з відповідальністю за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби та власне компенсації несвоєчасної виплати такої індексації. Вказав, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Звернув увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям є виключно Державний бюджет України. При цьому, строки проведення фінансування за відповідними видами видатків не залежать від відповідача, оскільки здійснюються на підставі погодження Казначейської служби України. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Згідно з витягом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2019 №215 ОСОБА_1 з 05.11.2019 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення (а.с.12).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі №300/3765/21 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено повністю. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі №300/3765/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем 22.08.2022 проведено позивачу виплату згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року по справі №300/3765/21 у сумі 40538,27 грн., що підтверджується довідкою щодо розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.14-15).
Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі №300/6961/23, яке набрало законної сили 09 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із врахуванням проведених платежів. Вказаним рішенням також зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 05.11.2019, із урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078. В задоволенні решти позову відмовлено.
Відповідачем 14.03.2025 проведено ОСОБА_1 виплату згідно з судовими рішеннями по справі №300/6961/23 у сумі 97569,83 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №297 від 14.03.2025 та довідкою щодо розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.14-16).
На заяву позивача від 25.03.2025 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум індексації відповідач листом від 09.04.2025 №11/2/625 повідомив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2022 по справі №300/3765/21 виплату сум індексації проведено у повному обсязі. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 09 жовтня 2024 року по справі №300/6961/23 виплату сум індексації проведено також у повному обсязі. Тобто, індексація грошового забезпечення за вказаний в судовому рішенні період нарахована та виплачена в серпні 2022 року та в березні 2025 року відповідно. Таким чином, відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення. Крім цього, нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини проходження військової служби, не передбачено здійснення компенсаційних виплат втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати військовослужбовцям (а.с.13).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначає Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі Закон №2050-III).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 статті 2 Закону №2050-ІІІ (у редакції, чинній до 26.02.2021) визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З 26.02.2021 набрав чинності Закон України від 04.02.2021 №1214-IX «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», яким, зокрема частину 2 статті 2 Закону №2050-ІІІ доповнено абзацом 6, у зв'язку з чим, під доходами у цьому Законі слід також розуміти суму індексації грошових доходів громадян.
Отже, Закон №2050-ІІІ станом на час коли відбулося нарахування і виплата позивачу індексації грошового забезпечення, відносив суму індексації грошових доходів громадян до грошових доходів за затримку виплати яких нараховується компенсація.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З системного аналізу наведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі Порядок КМУ №159).
Пункти 1, 2 Порядку КМУ №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку КМУ №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як вже зазначено судом вище, відповідачем на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року по справі №300/3765/21 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі №300/6961/23 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 05.11.2019 в розмірі 40538,27 грн. та 97569,83 грн., виплату яких здійснено 22.08.2022 та 14.03.2025 відповідно.
За таких обставин, відповідач несвоєчасно, з порушення встановлених строків виплати, виплатив 22.08.2022 та 14.03.2025 належну позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 40538,27 грн. та 97569,83 грн. за періоди з 01.01.2016 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 05.11.2019.
Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином, обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону №2050-III.
Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
У свою чергу, норми ні Закону №2050-ІІІ, ні Порядку КМУ №159 не передбачають обов'язковості досудового врегулювання спору в частині компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, однак, передбачають обов'язок боржника здійснити виплату компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Одночасно, суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, як на підставу для невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року в справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року в справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року в справі №21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Таким чином, оскільки відповідачем несвоєчасно виплачено суми індексації грошового забезпечення нараховані на виконання судових рішень справах №300/3765/21 та №300/6961/23, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку КМУ №159.
З урахуванням наведеного, з метою належного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 05.11.2019, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації, у відповідності до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 05.11.2019, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 05.11.2019, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.