ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа № 300/7418/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, третя особа: Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, третя особа: Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я» , в якому просить суд:
- визнати незаконним рішення МСЕК від 27.12.2023 р. про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки про невизнання інвалідом, яка видана Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи;
- зобов'язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно провести огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет наявності інвалідності з врахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення МСЕК від 27.12.2023 р. про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки про невизнання інвалідом, яка видана Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної
експертизи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.10.2024 року на адресу суду від Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я» надійшли пояснення по даній адміністративній справі, в якій третя особа відхиляє доводи позивача викладені в позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.11.2024 року від Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
27 грудня 2023 року ОСОБА_1 проведено огляд Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи. Так, за
результатами такого огляду ОСОБА_1 не було визнано інвалідом.
Не погодившись із рішенням Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Державного закладу “Центральна МСЕК МОЗ» на рішення Івано-Франківського обласного бюро МСЕ.
У листі відповідача - ДЗ “ЦМСЕК МОЗ України», вказується наступне: "ДЗ ЦЕНТРАЛЬНА МСЕК МОЗ України " 10.04.2024 розглянуто медико-експертиу справу та оглянуто ОСОБА_2 , 1996 р. н., щодо оскарження рішення обласної МСЕК та повідомляється.
ОСОБА_1 оглянутий Івано-Франківською обласною МСЕК 27.12.2023, особою з інвалідністю не визнаний.
За результатами ретельного вивчення медико-експертної документації, об'єктивного обстеження хворого та консультативного висновку НДІ РОЇ (ННЛК) Вінницького НМУ ім. М.1. Пирогова від 07.12.2023 №1820 ДЗ “Центральна МСЕК МОЗ України» встановлено, що на момент здійснення експертизи наявні функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату та центральної нервової системи обмежують життєдіяльність у незначному ступені і не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності.
Рішення Івано-Франківської обласної МСЕК від 27.12.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 та наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, підтверджено ".
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи керується наступними нормативно - правовими актами, зокрема:
- Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 за № 2961-ІУ (далі також Закон України від 06.10.2005 за №
2961-IV).
- Законом України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" від 3.12 2020 року № 1053-ІХ;
- «Положення про медико-соціальну експертизу» затверджене Постановою КМУ від 03.12.2009р. за №1317 (далі також Положення від 03.12.2009 за №1317);
- Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 за 875 - XII (далі також Закон України від 21.03.1991 за 875 -XII);
- «Інструкцією про встановлення груп інвалідності» затверджена наказом МОЗ України від 05.09.2011р. за №561 (далі також Інструкція від 05.09.2011р. за №561);
- «Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затверджений Наказом МОЗ України від 05.06.2012 за №420 (далі також Порядок від 05.06.2012 за №420);
- «Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда»,
затверджену Постановою КМУ від 23.05.2007 за №757 (далі також Положення від 23.05.2007 за №757).
При здійсненні огляду у МСЕК проводяться наступні дії:
- вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи;
- опитування хворого;
- об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п.1.10 Інструкція від 05.09.2011р. за №561).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи.
Визначення міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, і групи інвалідності проводиться на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи шляхом проведення медико-соціальної експертизи, що здійснюється медико-соціальними експертними комісіями.
Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. № 1317, зокрема в п.26, встановлено оціночні критерії, відповідно до яких, в залежності від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності, встановлюється І, II чи III група інвалідності.
Життєдіяльність людини (критерії) - це повсякдення діяльність, що здатна забезпечити людині своє існування шляхом навчання, спілкуванню, орієнтації, пересування, самообслуговування, контролю за своєю поведінкою, участі у трудовій діяльності.
Обмеження життєдіяльності - неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об'ємі звичайних для людини, що проявляються частковою або повною втратою здатності до виконання однієї чи декількох вищезазначених категорій життєдіяльності:
- Здатність до пересування - це можливість ефективно пересуватись у своєму оточенні, користуватись особистим та громадським транспортом.
- Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.
- Здатність до трудової діяльності - це здатність займатися відповідно до стану свого здоров'я різного роду трудової діяльності.
Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією.
Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норм діяльності людини, характеризується одним або поєднанням декількох зазначених критеріїв.
Постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення).
Пунктом 1 вказаного Положення регламентується, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Положення, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються дія встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Як встановлено з матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 , 1996р.н., оглянутий вперше Коломийською міжрайонною МСЕК №2 26.11.2014р., визнаний особою з інвалідністю з дитинства III групи на період навчання та здобуття професії по наявній патології: Правобічний коксартроз III ст. після перенесеної хвороби Пертеса з болевим синдромом та вкороченням правої нижньої кінцівки на 2 см.
Хвороба Осгуд-Шляттера зліва.
При повторному переогляді в 2017р. був скерований на стаціонарне експертне обстеження в НДІ Рої ВНМУ стосовно наявності ознак інвалідності, згідно з консультативним заключенням №152 від 24 лютого 2017р., рекомендовано пролонгувати третю групу інвалідності «з дитинства» на період раціонального працевлаштування.
З 2018р. до 2023р. на огляд МСЕК не з'являвся, оглянутий 27.12.2023р. на спільному засіданні обласної та міжрайонної Коломийської МСЕК№2, на момент огляду не працює. По наявній патології - Хвороба Пертеса справа ІІст, правобічний коксартроз II ст., з укороченням правої нижньої кінцівки на 2.5 см.
Скерований на стаціонарне експертне обстеження в НДІ Рої (ннлк) ВНМУ ім. М.Пирогова, згідно з консультативним заключенням №1820 від 07 грудня 2023р., підстав для встановлення групи інвалідності немає.
Згідно положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 3 грудня 2009р.№1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011р.№561, наявні у гр. ОСОБА_1 захворювання спричиняють обмеження життєдіяльності:
- обмеження до самообслуговування - 0 ст.;
- обмеження здатності самостійно пересуватися - 0-1 ст.;
- обмеження здатності до навчання - 0 ст.;
- обмеження здатності до трудової діяльності -0-1 ст.;
- обмеження здатності до орієнтації - 0 ст.;
- обмеження здатності до спілкування - 0 ст.;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку - 0 ст.
Враховуючи оціночні критерії, які встановлені позивачу під час проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до яких, в залежності від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності, встановлюється група інвалідності, рішення відповідачем прийняте згідно вимог чинного законодавства.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.