ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" червня 2025 р. справа № 300/3417/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю:представника позивача Дутчака Т.Г.,
представників відповідача Гавадзина М.В., Бабій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №008648/0705, податкового повідомлення-рішення форми «В1» №008650/0705, податкового повідомлення-рішення форми «Р» №008649/0705, податкового повідомлення-рішення форми «В4» №008652/0705, податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №008656/0705, податкового повідомлення-рішення форми «Д» №008658/0705 та податкове повідомлення-рішення форми «Д» №008660/0705, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (надалі по тексту - позивач, товариство, ТОВ "Фабрика м'яса"), в інтересах якого діє представник адвокат Дутчак Тарас Гнатович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту - відповідач, контролюючий органи, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.04.2024, оскільки висновки акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства №4654/09-19-07-05/42153308 від 08.03.2024 про встановлені порушення товариством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам і суперечать вимогам чинного законодавства України та є безпідставними. Так, в період, що перевірявся ТОВ "Фабрика м'яса" закуповувало товар (яловичину) ТОВ ВК "Агро-альянс" на підставі укладеного договору поставки №58 від 31.07.2020. Факт постачання товару підтверджено видатковими накладними і податковими накладними, які у повному обсязі надані для перевірки та описані перевіркою в акті, а також і товарно-транспортними накладними, деклараціями виробника, виписками з банку та іншими документами. Проте, згідно акту перевірки, а також оскаржених рішень, податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій згідно вказаного вище договору, оскільки ТОВ ВК "Агро-альянс" є фігурантом кримінального провадження №32021090000000024, однак, податковим органом не взято до уваги відсутність вироку по такому кримінальному провадженню. При цьому, наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, в якому фігурує, зокрема і ТОВ ВК "Агро-альянс", як підприємство з ознаками фіктивності, не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій та нести негативні наслідки для ТОВ "Фабрика м'яса" з огляду на принцип індивідуальності відповідальності, та не обізнаність позивача таке. Крім того, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, яке було зокрема обґрунтовано рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 № 620/1007/21, яке скасовано судом апеляційної інстанції. Придбаний у ТОВ ВК "Агро-альянс" товар було експортовано , що підтверджується митними деклараціями. Помилки в ТТН було усунуто наданням листа від контрагента про уточнення даних у таких накладних. Також, представник позивача, зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу на покази свідків у межах кримінального провадження, які не є належним доказом, оскільки такі свідки не були допитані ані відповідачем ані судом безпосередньо. При цьому згідно поданих суду довідок і перевірок податкових органів, наданих первинних документів з усіма необхідними реквізитами та з інформацією, яка не с недостовірною, спростовуються такі дані, оскільки прослідковуються поставки і купівля позивачем товарів (худоби) у фізичних осіб, а тому донарахований податку на доходи з фізичних осіб і військового збору є протиправним. Крім того, контролюючим органом не знято витрат понесених позивачем щодо здійснення ТОВ «Галфайн» забою ВРХ, які на думку контролюючого органу не придбавались позивачем у фізичних осіб. Таким чином відповідачем безпідставно визначено ТОВ "Фабрика м'яса" суму грошових зобов'язань, зокрема збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток па суму 3 613 487 грн, визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 850 929,00 грн, а також додатково збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 293 829,00 гри., збільшено суму грошового зобов'язання з податку па доходи з фізичних осіб та військового збору па загальну суму 1 171 230,50 грн. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено на 06.06.2024 підготовче засідання.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.06.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що із урахуванням матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32021090000000024 від 19.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України та законодавчих норм, в ході перевірки ТОВ "Фабрика м'яса" встановлено неможливість позивача реального здійснення господарських операцій з ТОВ ВК "Агро-альянс" в частині придбання товару м'ясо яловичини в напівтушках охолоджене 1 кат. Так, позивачем безпідставно відображено в податковому обліку первинні документи за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Таким чином, в порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із внесеними змінами, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ТОВ "Фабрика м'яса" завищено витрати в рядку 2050 «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2 «Звіт про фінансові результати» всього в сумі 11979 149,00 грн.; завищено податковий кредит в сумі 2 795 830 грн. Крім того, в поданих до податкового органу Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, ТОВ "Фабрика м'яса" по вищезазначених фізичних особах відображено суми нарахованих та виплачених їм доходів з ознакою доходу 179 «доходи від продажу власної сільгосппродукції та продукції тваринництва» в розмірі 5 544 300,88 грн. Однак, товариством не надано до перевірки обов'язкових документів на переміщення товару, а саме товарно-транспортних накладних, у зв'язку із чим неможливо дослідити питання транспортування ВРХ від здавачів до місця переробки. ТОВ "Фабрика м'яса" для перевірки не надано документів щодо реального походження товарно-матеріальних цінностей, зокрема, паспортів з ідентифікації тварин тощо, що не дає змоги встановити виробника, походження товару. Наведена інформація не підтверджує дані первинних бухгалтерських документів ТОВ "Фабрика м'яса" щодо реєстрації, вирощування ВРХ у вищезазначених фізичних осіб та які відображені в податкових розрахунках за формою 1ДФ. Таким чином, вище зазначене свідчить про підміну товару (послуг) та неможливість здійснення господарських операцій, у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) контрагентами позивача у досліджених періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару (послуг) та нереальність здійснення постачання (продажу) товарів (послуг) на адресу позивача. В зв'язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
21.06.2024 на адресу суду від представника позивача, надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній покликався на правові висновки Верховного Суду з метою спростування доводів наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та зазначає, що товари позивач постачав також за кордон, на підтвердження чого надано митні декларації та товаросупровідні документи, тобто можна дійти висновку, що реальність здійснення таких операцій було перевірено і митними органами, які перевіряли товари, які перевозились через кордон. Крім того, представник позивача звернув увагу, що неодноразово контролюючими органами (при цьому, в Івано-Франківській та Львівській області) проводились перевірки (камеральні, документальні), узагальнення, взаємозвірки ТОВ "Фабрика м'яса" та його контрагентів, в тому числі і ТОВ ВК "Агро-Альянс" щодо реальності здійснення ними господарських операцій та кожен раз зроблені висновки про підтвердження фактичного здійснення постачання яловичини, тобто реальності здійснення таких операцій.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, заяву представника позивача від 18.09.2024 у справі № 300/3417/24 про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми “ПН» №008654/0705, вимоги про сплату боргу від 09.04.2024 №10-008665/0705, рішення про застосування штрафних санкцій від 09.04.2024 №008667/0705, рішення про застосування штрафних санкцій від 09.04.2024 №008668/0705, податкове повідомлення-рішення форми “ПС» від 09.04.2024 №008657/0705, податкове повідомлення-рішення форми “С» від 09.04.2024 №008720/0705 - залишено без розгляду. Предметом спору визначено: податкове повідомлення-рішення форми “Р» №008648/0705, податкове повідомлення-рішення форми “В1» №008650/0705, податкове повідомлення-рішення форми “Р» №008649/0705, податкове повідомлення-рішення форми “В4» №008652/0705, податкове повідомлення-рішення форми “ПС» №008656/0705, податкове повідомлення-рішення форми “Д» №008658/0705, податкове повідомлення-рішення форми “Д» №008660/0705.
Відповідно до ухвали суду від 15.11.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/3417/24 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, та призначено справу до судового розгляду по суті на "27" листопада 2024 о 10:00 год.
В судових засіданнях під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав з мотивів і підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечили з мотивів наведених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (код ЄДРПОУ 42153308) зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку як платників податків, основними видами діяльності є: 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами (основний) 10.11 Виробництво м'яса 10.13 Виробництво м'ясних продуктів 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 20.05.2021 видано наказ № №918-п “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Фабрика м'яса" (код ЄДРПОУ 42153308)», яким уповноважено працівників контролюючого органу провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фабрика м'яса" з 01 червня 2021 року тривалістю 10 робочих днів (том ІV а.с. 66).
Повідомленням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.05.2021 за № 33 ТОВ "Фабрика м'яса" було доведено до відома, що згідно із затвердженим Державною податковою службою України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік та на підставі статті 77 Податкового кодексу України з 01 червня 2021 року буде проводитися документальна планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС (том ІV а.с.67).
На підставі направлень від 31.05.2021 №1299, №1300 (том ІV а.с.69-70), виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.05.2021 №918-п, заступником начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Карковською О.М. та головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській Гандзюком Д.Д., згідно із п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 глави 8 Податкового кодексу України проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (код ЄДРПОУ 42153308), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 24.05.2018 по 31.03.2021.
За наслідками проведеної перевірки, складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за №4654/09-19-07-05/42153308 від 08.03.2024 (надалі - акт перевірки, акт), згідно висновків якого, встановлено такі порушення:
1) п.5, п.7, п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.17, п.20 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XІV від 16.07.1999, п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3 613 487 грн., в т.ч. по періодах: 2018 рік - 500 480 грн, 2019 рік - 194 242 грн, півріччя 2020 року - 47 127 грн, три квартали 2020 року - 1 522 850 грн., 2020 рік - 2 825 871 грн, І квартал 2021 року - 92 894 грн;
2) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт несвоєчасного подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2021 року;
3) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого:
- завищено суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, всього в розмірі 1 480 743 грн (показник ряд. 20.2.1 декларації), в т.ч. по періодах: серпень 2020 - 58 471 грн, листопад 2020 - 615 154 грн, лютий 2021 - 807 118 грн,
- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник ряд. 18 декларації) всього в сумі 1 293 829 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2020 - 225 615 грн, березень 2021 - 1 068 214 грн,
- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник ряд. 21 декларації), за березень 2021 року в сумі 21 258 грн;
4) п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством «Фабрика м'яса» не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкові накладні за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за березень 2019 на суму ПДВ - 1 150 882 грн, за листопад 2020 на суму ПДВ - 1 959 375 грн, за січень 2021 на суму ПДВ - 1 759 927 грн;
5) п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України - подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за період з 24.05.2018 по 31.03.2021;
6) пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 пп.168.1.1, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п. 171.2 ст. 171, абз.а) п.176.2 ст.176, пп. 1.1-1.6 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого
- не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 997 974,16 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2018 року - 498 783,60 грн, червень 2019 року - 17 100,00 грн, вересень 2019 року - 136 340,76 грн, грудень 2019 року - 40 801,36 грн, червень 2020 року - 47 127,24 грн, грудень 2020 року - 257 821,20 грн;
- не перераховано до бюджету військовий збір в загальній сумі 83 164,51 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2018 року - 41 565,30 грн, червень 2019 року - 1 425,0 грн, вересень 2019 року - 11 361,73 грн, грудень 2019 року - 3 400,11 грн, червень 2020 року - 3 927,27 грн, грудень 2020 року - 21 485,10 грн.
7) абзац перший частини восьмої ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, а саме: платником податку ненараховано єдиний внесок на загальну суму 2 860,00 грн, в т.ч. по періодах: травень 2018 року - 220 грн, червень 2018 року - 880 грн, липень 2018 року - 880 грн, серпень 2018 року - 880 грн.;
8) п. 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, а саме:
- несвоєчасне подання звіту з єдиного внеску до контролюючого органу: за грудень 2020 року №3680563 від 22.01.2021 (граничний термін подання 20.01.2021);
- неподання звітів з єдиного внеску до контролюючого органу: за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року та за серпень 2018 року;
9) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п. 171.2 ст. 171, абз. а) п.176.2 ст.176, пп. 1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано до бюджету військового збору в загальній сумі 83 164,51 грн, в т.ч. по періодах: грудень 2018 року - 41 565,30 грн, червень 2019 року - 1 425,0 грн, вересень 2019 року - 11 361,73 грн, грудень 2019 року - 3 400,11 грн, червень 2020 року - 3 927,27 грн, грудень 2020 року - 21 485,10 грн.
10) ст. 13 Закону України, від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків по експортному контракту №10/10/18 від 10.10.2018 з нерезидентом ООО «ГрандМит», а саме граничних термінів розрахунків: по митній декларації №иА204070/2018/111331 від 18.12.2018, валютна виручка в сумі 210 000 російських рублів, граничний термін надходження валютної виручки 18.12.2019;
11) п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт неподання ТОВ «Фабрика м'яса» до податкового органу повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності (том І а.с.22-107).
За результатом розгляду заперечення від 22.03.2024 на акт №4654/09-19-07-05/42153308 від 08.03.2024 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 05.04.2024 №4159/6/09-19-07-05-06 “Щодо надання відповіді на заперечення» висновки акту перевірки залишено без змін (том І а.с.134-137).
Листом від 09.04.2024 №4294 /6/09-19-07-05-06, відповідачем направлено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, винесені за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фабрика м'яса» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 24.05.2018 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.05.2018 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 24.05.2018 по 31.03.2021 прийнятих на підставі акту перевірки №4654/09-19-07-05/42153308 від 08.03.2024:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №008648/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» №008650/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №008649/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №008652/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №008654/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №008656/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «Д» №008658/0705;
- податкове повідомлення-рішення форми «Д» №008660/0705;
вимога про сплату боргу від 09.04.2024 №Ю-008665/0705;
- рішення про застосування штрафних санкцій від 09.04.2024 №008667/0705,
- рішення про застосування штрафних санкцій від 09.04.2024 №008668/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 09.04.2024 №008657/0705,
- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 09.04.2024 №008720/0705,
- розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (том І а.с.138-167).
Суд зазначає, що висновки та прийняті рішення позивачем оскаржуються в частині, та позов не містить обґрунтувань в частині пунктів 4-11 висновків акту перевірки.
Як наслідок, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 09.04.2024 №№008648/0705, 008650/0705, 008649/0705, 008652/0705, 008656/0705, 008658/0705 та №008660/0705 такими, що прийняті з порушенням податкового закону, ТОВ "Фабрика м'яса" звернулося з цим позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI(далі ПК України).
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Пунктом 77.6 статті 78 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, документальна виїзна перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для її проведення та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Однак, у суду відсутні підстави перевіряти дотримання відповідачем порядку призначення, проведення і оформлення результатів перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як позивач не вказує на будь-які такі порушення відповідних процедур, крім правомірності і обґрунтованості змісту висновків, сформованих внаслідок неповного дослідження, відображення і фіксації усіх обставин, яким перевіряючими надано неналежну правову оцінку.
Як підтверджується матеріалами справи, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 24.05.2018 по 31.03.2021, в результаті якої встановлено завищення ТОВ "Фабрика м'яса" сум податкового кредиту, який позивачем використано при розрахунку суми від'ємного значення згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України у поданій декларації за серпень 2021 року.
Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:
фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;
наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної;
ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у період, який охоплювався перевіркою, позивач, на підставі податкових накладних, видаткових накладних, договорів, актів на надання послуг, платіжних доручень, ТТН, здійснював операції із закупівлі та реалізації м'яса яловичини у контрагентів-постачальників, серед яких ТОВ ВК "Агро-Альянс", із наступним відображенням суми придбаного товару у складі податкового кредиту з ПДВ.
Так, на думку відповідача ТОВ "Фабрика м'яса" за період з 01.07.2018 по 31.03.2021 безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в сумі 2795829,79 грн. за податковими накладними, в яких постачальником є ТОВ ВК «Агро-Альянс».
Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №.2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТОВ "Фабрика м'яса" завищено податковий кредит при отриманні товарів від ТОВ ВК "Агро-Альянс" в загальній сумі 2 7,95 830 грн.,, в т.ч. по періодах: серпень 2020 - 284 086 грн, листопад 2020 - 615 154 грн, лютий 2021 - 807 118 грн, березень 2021 - 1 089'472 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Згідно матеріалі справи, у період, що перевірявся, ТОВ "Фабрика м'яса" закуповувало товар (яловичину) у ТОВ ВК "Агро-Альянс" на підставі укладеного Договору поставки №58 від 31.07.2020, зміст договору поставки описано в акті перевірки.
Так, зазначеного вище договору ТОВ ВК "Агро-Альянс" (Постачальник) продавало, а ТОВ "Фабрика м'яса" (Покупець) купувало окремими партіями Товар (яловичина в півтушах охолоджена) в кількості, по ціні та на суму, що зазначалися кожного разу на кожну окрему партію Товару у видаткових накладних, і на умовах, викладених у Договорі.
Договір укладався для забезпечення та проведення багаторазових операцій купівлі-продажу. Факт постачання товару підтверджено видатковими накладними і податковими накладними, які у повному обсязі надані для перевірки та описані перевіркою в акті, а також і товарно-транспортними накладними, деклараціями виробника, виписками з банку.
Так, перевіряючим надавались наступні документи для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема із ТОВ Виробнича компанія "Агро-Альянс": лист ТОВ "Фабрика м'яса" до ТОВ ВК "Агро-Альянс" про внесення виправлень у ТТН, відповідь ТОВ ВК "Агро-Альянс" із поясненням, виправлені ТТН, а також видаткові накладні; платіжні інструкції на підтвердження оплати позивачем товару відповідно до договору поставки №58 від 31.07.2020; акти взаєморозрахунків, в яких відображено, зокрема і оплати у період протягом 2020 року; Договори оренди транспортних засобів на підтвердження наявності у позивача основних засобів для перевезення товарів; Контракт 04/07/19 від 04.07.2019, згідно якого позивач реалізовував, в тому числі і товар, придбаний у ТОВ ВК "Агро-Альянс", а також митні декларації, інвойси, специфікації, ветеринарні сертифікати тощо, які надавались митному органу при перевезенні товару.
Крім того, суд звертає увагу, що неодноразово контролюючими органами в Івано-Франківській та Львівській області проводились перевірки (камеральні, документальні), узагальнення, взаємозвірки позивача та його контрагентів, в тому числі і ТОВ ВК «Агро-альянс» щодо реальності здійснення ними господарських операцій за спірні періоди та систематично зроблено висновки про підтвердження фактичного здійснення постачання яловичини, тобто реальності здійснення таких операцій(том ІІІ а.с. 1-227).
В частині покликання контролюючого органу в акті перевірки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 № 620/1007/21 як підстави підтвердження нереальності господарський відносин позивача з контрагентом ТОВ ВК «Агро-Альянс», то суд зазначає, що таке скасоване постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021.
Таким чином, надані позивачем як в процесі перевірки відповідачу, так і в ході розгляду справи судом, належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання суду, відображають і документально підтверджують, що мали місце реальні господарські операції, які відповідають економічному змісту, що відображений в укладених договорах, з метою їх використання в своїй господарській діяльності.
При цьому, дослідження зазначених господарських операцій позивача зводиться податковим органом до дослідження його контрагентів, однак з акту перевірки не вбачається неправомірних дій саме позивача, під час виконання ним зазначених господарських операцій.
Також слід врахувати, що законодавством України не передбачено обов'язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.
У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах №810/734/17, №520/1536/19, №826/14489/16, №826/5263/14, №2а-12436/11/2670, №817/481/17, №819/2737/13, а також постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №200/5932/19-а.
Так, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.
Наведений висновок підтвердив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
При цьому, матеріали справи не містять жодних вказівок на безпосередню участь позивача у ймовірних зловживаннях, пов'язаних з поставкою товару та його оподаткуванням у ланцюгу поставок, чи будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства у ланцюгу поставок.
Неналежне виконання контрагентом своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх допустив , а не до іншої особи.
Предметом доказування у даному спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами позивачем було надано достатню кількість первинних документів, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки, викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 820/10024/13-а.
При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
В даному випадку, контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено жодних доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Щодо доводів контролюючого органу про не підтвердження ТТН факту перевезення товару - яловичини від ТОВ ВК «Агро-Альянс» та ТОВ «Агроіндекс» на адресу позивача, то суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
При цьому, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов'язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб'єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № П/811/2695/15.
Поряд з викладеним, суд звертає увагу на те, що позивачем було надано в ході проведення перевірки контролюючому органу ТТН з виправленими реквізитами, які були надані ТОВ «Агро-Альянс» та повідомлено про це листом № 06/05-21 від 06.05.2021 (том І а.с. 173).
Вказаний вище висновок щодо підтвердження факту транспортування товару узгоджується із постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
Поряд з викладеним, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних, якими оформлювалися транспортування товару по укладених позивачем договорах з вказаним контрагентом, і наявність в них окремих дефектів за умови підтвердження реальності господарської операції іншими доказами не є достатнім для спростування реальності господарської операції.
Водночас, позивачем підтверджено, що придбані у контрагента товари використані ним у власній господарській діяльності.
В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов'язань з боку позивача.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.
Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.
Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагента товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.
Щодо можливості визнання в адміністративній справі належними та допустимими доказами, отриманими в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, в тому числі протоколи допиту свідків, на які, серед іншого, посилається відповідач у цій справі, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).
У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, який був підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.05.2020 по справі №804/9510/15, вказуючи на неможливість визнання належним доказом в адміністративному суді протоколу допиту свідка, складеного у кримінальному провадженні в межах досудового слідства, зазначив таке:
«… посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження №12013040690006044, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, також ще й з огляду на те, що в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було.».
Більше того, навіть за наявності щодо контрагента вироку, безпідставним є невизнання реальності усіх господарських операцій, вчинених таким контрагентом.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала на таке:
« 90. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
91.Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.».
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо необхідності відступу від раніше висловленого висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Відступаючи від такого висновку, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, звернула увагу на існуванні нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин, що порушує принцип правової визначеності та, зокрема, зазначила:
« 131. З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
132. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.
133. З пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов'язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов'язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
134. Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.».
Неможливість завдання недобросовісними діями контрагентів автоматично негативних наслідків для платника податків відповідає принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, який передбачений частиною 2 статті 61 Конституції України. Також згідно з пунктом 36.4 статті 36, пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.
Також суд, з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, змушений вказати на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про будь-які можливі порушення, що допущені його контрагентами, а також доказів, які б свідчити про недобросовісність позивача. Зокрема про його пряму участь у будь-яких зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податкових зобов'язань таких платників.
Відтак, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 09.04.2024 №№008648/0705, 008650/0705, 008649/0705, 008652/0705, 008656/0705, 008658/0705 та №008660/0705 є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 30280,00 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.3620165397.1 від 01.05.2024.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 09.04.2024 №№008648/0705, 008650/0705, 008649/0705, 008652/0705, 008656/0705, 008658/0705 та №008660/0705.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика м'яса" (код ЄДРПОУ 42153308, вул. Калнишевського, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400);
відповідач - Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) .
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 30 червня 2025 р.