07 липня 2025 року Справа № 280/4931/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши за правилами, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5; код ЄДРПОУ 44993352)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Центральний ВДВС), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.05.2025 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 33626,02 грн у виконавчому провадженні №51990217.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в межах виконавчого провадження №51990217 з позивача було стягнуто грошові кошти в сумі 34 355,24 грн та виконавчий збір 3 442,93 грн, що становить 10% від фактично стягнутої суми. Примусове стягнення решти заборгованості здійснювалося приватним виконавцем, який також стягнув основну винагороду приватного виконавця. Оскільки виконавче провадження №51990217 було відкрито 23.08.2016, позивач вважає, що у спірному випадку при визначенні розміру виконавчого збору підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) в редакції на час відкриття виконавчого провадження, а не на час повного виконання виконавчого документа. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 30.06.2025. Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №51990217 в частині спірних правовідносин, у тому числі докази на підтвердження дати направлення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51990217 від 01.05.2025 на адресу позивача, та дати отримання ним вказаної постанови.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкладено розгляд справи на 07.07.2025, повторно витребувано докази у справі.
04.07.2025 відповідач подав до суду витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01.05.2025 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51990217 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа приватним виконавцем. У виконавчому провадженні стягнутого виконавчого збору 3442,93 грн, залишок не стягненого виконавчого збору становить 33626,02 грн та підлягає виведенню в окреме виконавче провадження, у зв'язку з чим винесено оскаржувану постанову. Також відповідач вважає, що позивач пропустив строк на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 01.05.2025, яка була направлена йому простою кореспонденцією 05.05.2025. Просить відмовити в задоволенні позову.
07.07.2025 позивач подав клопотання, в якому просить розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасники справи у судове засідання 07.07.2025 не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином у відповідності до статті 268 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08.12.2009 у справі №2-3894/2009 позов філії Шевченківське відділення №7858 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь філії - Шевченківське відділення №7858 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - 368737 грн 54 коп.; держмито у розмірі 1700,00 грн. та 252 грн 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення.
На виконанні в Олександрівському відділі держаної виконавчої служби міста Запоріжжя перебувало виконавче провадження №51990217 з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09, виданого 17.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно на користь філії Шевченківське відділення №7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» 368737 грн 54 коп.; держмито у розмірі 1700,00 грн. та 252 грн 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення.
23.08.2016 державним виконавцем Олександрівського відділу держаної виконавчої служби міста Запоріжжя Куліченко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51990217.
31.08.2016 державним виконавцем Олександрівському відділі держаної виконавчої служби міста Запоріжжя Куліченко О.М. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 37068,95 грн.
Разом із тим, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65365441 з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09, виданого 17.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь філії Шевченківське відділення №7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 368737 грн 54 коп. та судового збору 1952,00 грн., на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.
01.05.2025 державним виконавцем Центрального ВДВС Кабаченко Ю.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51990217 з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09, виданого 17.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно на користь філії Шевченківське відділення №7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» 368737 грн 54 коп.; держмито у розмірі 1700,00 грн. та 252 грн 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, з посиланням на те, що відповідно до даних АСВП, а також доданої до заяви від ОСОБА_2 постанови про закінчення виконавчого провадження №65365441 від 08.04.2025 встановлено, що вище зазначений виконавчий документ було фактично виконано приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. в ВП № 65365441 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII.
За змістом вказаної постанови зазначено, що виконавчий збір в сумі 33626,02 грн не стягнено та підлягає виведенню в окреме виконавче провадження.
01.05.2025 державним виконавцем Центрального ВДВС Кабаченко Ю.Ю. у виконавчому провадженні №51990217 винесено постанову про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 33626,02 грн.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 01.05.2025 ВП №51990217, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (тут й надалі, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №51990217) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1- 5 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Частиною 9 цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною 1 статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII (далі - Закон №2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Так, з урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Таким чином, з урахуванням наведених редакцій норм Закону №1404-VIII, які були чинними у період з дня відкриття виконавчого провадження №51990217 (23.08.2016) до закінчення виконавчого провадження (01.05.2025), судом встановлено, що база обрахунку суми виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Як встановлено судом, на виконанні у Олександрівському відділі держаної виконавчої служби міста Запоріжжя (згодом - Центральне ВДВ) перебувало виконавче провадження №51990217 з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09, виданого 17.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно на користь філії Шевченківське відділення №7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» 368737 грн 54 коп.; держмито у розмірі 1700,00 грн. та 252 грн 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення.
При цьому, за змістом постанови державного виконавця Центрального ВДВС Кабаченко Ю.Ю. про закінчення виконавчого провадження від 01.05.2025 ВП №51990217 залишок боргу позивача за виконавчим документом становить 0,00 грн.
Згідно листа відповідача від 19.03.2025 №25494/1 повідомлено, що в рамках виконавчого провадження №51990217 на користь стягувача було стягнуто та перераховано 34355,24 грн, виконавчого збору стягнуто на користь Держави та перераховано 3442,93 грн. Станом на 19.03.2023 залишок боргу за виконавчим документом становив 336334,30 грн, залишок виконавчого збору становив 33626,02 грн.
Водночас, у межах виконавчого провадження №51990217 вказані суми основної заборгованості за виконавчим документом 336334,30 грн та залишку виконавчого збору 33626,02 грн не були примусового стягнуті з огляду на те, що погашення відповідної заборгованості, стягнення якої здійснювалось з позивача та ОСОБА_2 в солідарному порядку, відбулось в межах виконавчого провадження №65365441, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А., з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09, виданого 17.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь філії Шевченківське відділення №7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 368737 грн 54 коп. та судового збору 1952,00 грн., яке було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII у зв'язку з повним фактичним погашенням заборгованості.
Відповідно до частини 4 статті 543 Цивільного кодексу України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
До суду не надано доказів того, що в межах виконавчого провадження №51990217 державним виконавцем вчинялись будь-які виконавчі дії, які мали наслідком збільшення примусово стягнутої суми коштів за виконавчим документом, та, відповідно, могли вплинути на розмір виконавчого збору.
Вищенаведене дає підстави для висновку, що на час закінчення виконавчого провадження у ВП №51990217 з позивача було стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми заборгованості, фактично стягнутої державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні.
Натомість, державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від решти суми заборгованості, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, проте, була погашена у виконавчому провадженні №65365441.
Таким чином, державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами (з урахуванням стягнутої суми заборгованості), фактично застосувавши таким чином Закон №1404-VIII у редакції Закону №2475-VIII.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення статті 27 Закону № 404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон №2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
З урахуванням того, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що державним виконавцем фактично не було стягнуто з боржника залишку суми заборгованості за виконавчим документом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 33626,02 грн відповідно до спірної постанови від 01.05.2025 ВП №51990217.
Суд зауважує, що факт закінчення виконавчого провадження є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору у спірних правовідносинах становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2021 у справі №640/32814/20.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає, ухвалою суду від 17.06.2025 з метою вирішення питання щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з даним позовом, витребувано від відповідача докази на підтвердження направлення спірної постанови на адресу позивача з інформацією про дату її отримання.
Однак, будь-яких належних доказів, які свідчать про те, що спірна постанова направляла на адресу позивача та була ним отримана, до матеріалів справи не надано.
Натомість, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що позивач звернувся до суду протягом десятиденного строку з дня фактичного отримання спірної постанови.
З огляду на вказане, та з урахуванням приписів частини 2 статті 287 КАС України, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом не пропущений.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн, інших судових витрат не заявив.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлії Юріївни від 01.05.2025 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 33626,02 грн в межах виконавчого провадження №51990217.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5; код ЄДРПОУ 44993352.
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
Суддя М.О. Семененко