07 липня 2025 року Справа № 280/3445/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2025 № 246, яким ОСОБА_1 , призвано та направлено на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 , у статусі військовозобов'язаного.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивача незаконно мобілізували, оскільки позивач мав відстрочку від призову під час мобілізації на військову службу від 06.03.2023. Станом на день отримання відстрочки - відстрочка надавалась без визначення строку закінчення дії, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який діяв на час звернення до ТЦК, обставини, за якими ОСОБА_1 отримав відстрочку - не змінювались та діють по теперішній час. Позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляє, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» з заявою на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не звертався. Позивач не надав до суду ані довідки комісії про те, що має оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а ні доказів того, що звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з актуальною заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації після видання останнього діючого на теперішній час Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації. Обов'язок перевірки наявності відстрочки у військовозобов'язаного, виникає у ІНФОРМАЦІЯ_3 , лише після заявлення про наявність такого права військовозобов'язаним або якщо позивачу раніше вже надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, тоді у ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі продовження строку проведення мобілізації, виникає обов'язок перевірки підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, однак вказаного обов'язку ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав, так як позивачу раніше не надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. У задоволенні позовних вимог відповідач просить суд відмовити в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач 16.04.2025 пройшов ВЛК у відповідності до діючого законодавства та був визнаний придатним для військової служби.
17.04.2025 позивача наказом відповідача № 246 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправним вказаний наказ відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Позивач стверджує, що на момент зупинки та призову він пред'явив документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, як особа, зайнята постійним доглядом за батьком, який потребує такого догляду.
Суд зазначає, що стаття 23 Закону № 3543-XII встановлює вичерпний перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, пункт 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Надані позивачем докази (довідка МСЕК батька, індивідуальна програма, лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.03.2023) свідчать про те, що позивач об'єктивно мав фактичні підстави, які могли б слугувати для отримання відстрочки відповідно до зазначеної норми закону.
Однак, реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Цей Порядок визначає детальний механізм оформлення відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пункт 58 Порядку № 560 чітко встановлює, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Пункт 60 Порядку № 560 визначає, що вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі:
подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);
надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;
отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_5 Вих.№МВ/1588 від 06.03.2023, встановлено, що позивач мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 р. № 58/2023 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 07.02.2023 р. № 2915-IX строк дії воєнного стану був продовжений та діяв з 19.02.2023 до 20.05.2023.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази подання або надсилання до відповідача заяви для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до прийняття відповідачем спірного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд наголошує, що хоча Закон № 3543-XII встановлює підстави для відстрочки, Кабінет Міністрів України, діючи на підставі та на виконання законів (зокрема, Закону №3543-XII та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), уповноважений встановлювати порядок проведення призову та, відповідно, механізми реалізації прав громадян у цьому процесі.
Порядок № 560 є чинним підзаконним нормативно-правовим актом, який деталізує процедуру отримання відстрочки, і його дотримання є обов'язковим як для військовозобов'язаних, так і для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позивач, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, був зобов'язаний реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком № 560, до моменту його фактичного призову.
Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов від 17.04.2025 позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин, відповідач, видаючи наказ про призов від 17.04.2025 щодо позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.
Враховуючи висновок суду про правомірність наказу про призов позивача, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 , у статусі військовозобов'язаного.
Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення (наприклад, довідку про відстрочку, отриману у встановленому порядку, або інші документи, що підтверджують сімейні обставини для звільнення).
Верховний Суд у Постанові від 01.10.2024 в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 160/10728/23.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Відповідно до ч. 11 статті 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабміном, через ЦНАП та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними ТЦК спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
Суддя Б.В. Богатинський