04 липня 2025 року Справа № 280/3317/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000114/2 від 25.03.2025.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 17204,81 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Надані позивачем митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені митницею документи відсутні у товариства, тому вимога митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Тернопільська митниця вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Під час здійснення митного контролю за МД № 25UA403070002582U2 від 24.03.2025 митницею опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: до митного оформлення декларантом надано договір транспортно-експедиторського обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022, експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA.» в якому згідно із інформацією із накладних УМВС від 14.03.2025 №570176, №570234, № 570309, № 570341, №570416, №570515, № 570580 до виконання перевезення вантажу залучався перевізник «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01 192 Warszawa». До митного оформлення декларантом не надано жодних документів, які б підтверджували причетність перевізника «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» до перевезення товару, а саме: не надано рахунків про перевезення, банківських платіжних документів та договорів між «Global Container Lines Latvija SIA.» та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Вказане може свідчити про не повноту включення до митної вартості витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України; декларантом до митного оформлення не подано митну декларацію країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості товару. Перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МК України, вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. Рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягають скасуванню. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
16 травня 2025 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з метою повного і всебічного з'ясування усіх обставин в цій справі.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, - відмовлено.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
15.07.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Запоріжжя) (Покупець) уклало з компанією «SHANDONG SHUANGLI INTERNATIONAL TRADING CO., LTD.» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №SG/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частинами даного Контракту. В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій: №2025-3 від 02.12.2024 року та №2024-1-z-5 від 02.12.2024 року, рахунку-фактури №SG2025-3 від 06.01.2025 року, було здійснено поставку ТОВ «Мототехімпорт» товарів (трактора та запчастини до них). Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
Митна вартість зазначеного товару позивачем визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 МК України - за основним методом, який встановлений ст.58 МК України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МК України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №SG/1 від 15.07.2024; специфікації: №2025-3 від 02.12.2024, №2024-1-z-5 від 02.12.2024; рахунок-фактура №SG2025-3 від 06.01.2025; пакувальний лист від 06.01.2025; сертифікат країни походження товару №25C3725B0416/00001 від 03.03.2025; платіжну інструкцію №1265 від 17.02.2025; заяву на купівлю валюти №1646 від 17.02.2025; список номерів шасі від 06.01.2025; технічні характеристики товару.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України позивачем надано митниці: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявку на перевезення №200 від 06.01.2025; коносамент №UTRUST25010511 від 12.01.2025; рахунок на оплату перевезення №L80503 від 15.03.2025; акти виконаних послуг від 19.03.2025 та 21.03.2025; довідку про транспортні витрати від 15.03.2025; залізничні товаро-транспортні накладні УМВС від 14.03.2025: №570176, №570234, №570309, №570341, №570416, №570515, №570580.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення 24.03.2025 про надання документів, зазначено: за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме: в договорі про перевезення від 27.12.2022 №2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в накладних УМВС від 14.03.2025 №570176, №570234, №570309, №570341, №570416, №570515, №570580 - «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul. Lezno 12, 01-192 Warszawa». Запропоновано відповідно до ч.2 ст.53 МК України надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
Листом №243253 від 24.03.2025 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці: комерційну пропозицію та прайс-лист виробника від 01.12.2024, та пояснення.
25.03.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000114/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA403070002683U9 від 26.03.2025. Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала: 1 828,69 грн (ввізне мито - 020) + 1 145 158,63 грн (ПДВ - 028) = 1 146 987,32 грн. Розрахунок різниці в митних платежах (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та “В» “Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.
Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України)
Згідно зі ч. 1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.6, ч. 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, з таких підстав:
- в договорі про перевезення від 27.12.2022 № 2712/917/2022 де перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в накладних УМВС від 14.03.2025 №570176, №570234, № 570309, № 570341, №570416, №570515, № 570580 «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01 192 Warszawa» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa»;
- не подано митну декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей;
- прайс-лист № б/н від 01.12.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).
Стосовно тверджень митниці, що інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01 192 Warszawa» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa», суд враховує таке.
Міжнародне перевезення товару, задекларованого товару здійснювалось відповідно до укладеного договору №2712/917/2022 перевезення вантажу морським трагспортом (фрахту) між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Замовником та компанією «Global Container Lines Latvija SIA».
Пунктом 1.2. Договору перевезення передбачено: «На час воєнного стану в Україні Виконавець може здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов'язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом». Договором передбачені обов'язки Перевізника (п.2.1), зокрема здійснити морське перевезення (фрахт) вантажів в контейнерах та/або наземне перевезення згідно узгодженого Сторонами маршруту, на умовах, що передбачені цим Договором та заявками до нього. Укладений договір №2712/917/2022 містить ознаки договору мультимодального перевезення.
Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Відповідно до ст.133 цього ж Кодексу за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Відповідно до ст.12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA».
При цьому, будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між будь-якими третіми особами, що залучались до перевезення вантажу, у тому числі компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» та позивачем не укладались.
Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», відповідно до укладеного з позивачем умов договору перевезення виставлений останньому єдиний рахунок на оплату послуг з морського та наземного перевезення товару №L80503 від 15.03.2025, а договірні та комерційні відносини основного перевізника з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що залучались ним до перевезення вантажу до позивача не мають жодного відношення.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.
Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, позивач надав наявні в нього документи на підтвердження транспортної складові митної вартості товару, при цьому митний орган не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Зауваження відповідача щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Укладеним контрактом (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 щодо неподання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Доводи відповідача про те, що прайс-лист від 01.12.2024 № б/н, містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність, суд не приймає як обґрунтовані підстави для коригування митної вартості.
Суд зазначає, що прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Комерційна пропозиція та прайс-лист не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Згідно пункту 13 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Так, прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
Суд зазначає, що зазначені відповідачем зауваження жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою як для витребування додаткових документів так і для коригування митної вартості товару. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд вважає необґрунтованим використання наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за іншою ЕМД, оскільки сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 17204,81 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000114/2 від 25.03.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17204,81 грн (сімнадцять тисяч двісті чотири гривні вісімдесят одна коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул.Штабна, буд.13, приміщення 19, м.Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259),
Відповідач - Тернопільська митниця (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400; код ЄДРПОУ 43985576).
Повне судове рішення складено 04.07.2025.
Суддя Б.В. Богатинський