04 липня 2025 року Справа № 640/10753/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2019 рік, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Київського міського відділення Фонду соціальної захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на користь Київського міського відділення Фонду соціальної захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 292 895,99 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на користь Київського міського відділення Фонду соціальної захисту інвалідів пеню у розмірі 18 985,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідач не вжив всіх заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Зa 11 робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними, відповідач до 15.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 2 292 895,99 грн. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, тому відповідачу з 16.04.2020 по 15.05.2020 нарахована пеня у розмірі 18985,06 грн. Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
17 вересня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому TOB «Зара Україна» не погоджується з позовними вимогами з наступного. Відповідач вжив усіх заходів, передбачених чинним законодавством України, з метою працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказами виконання роботодавцем зобов'язань по працевлаштуванню осіб з інвалідністю є: в частині виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - подання суб'єктом господарської діяльності в держслужбу зайнятості звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН; в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю - подання суб'єктом господарської діяльності в держслужбу зайнятості звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН; в частині звітності до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю - подання суб'єктом господарської діяльності звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. TOB «Зара Україна» виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем надано не було. Враховуючи відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та, відповідно, їх стягнення, відсутні також підстави і для стягнення пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій. У задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
16 листопада 2020 року, 05 травня 2021 року представник відповідача надав до суду заяву щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
19 травня 2021 року позивач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач 02 червня 2021 року надав заперечення проти клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
30 вересня 2021 року відповідач повідомив суд про зміну найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна».
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/10753/20 передана на розгляд та вирішення Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа № 640/10753/20 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 11 квітня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою Київського міського відділення Фонду соціальної захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2019 рік. Призначено справу до розгляду спочатку, за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16 травня 2025 року о 14:30 год.
05 травня 2025 року до суду надійшли заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за участю представників Матвійчук Н.В. та Клян А.Ф.
Відповідач 05 травня 2025 року надав до суду додаткові пояснення. Відповідач підтримує позицію, яка викладена у відзиві, та категорично не погоджується з позовними вимогами позивача з наступного. TOB «Індітекс Україна» своєчасно та в повному обсязі надавало інформацію про попит на вакансії та вживало всіх залежних від нього передбачених Законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, що унеможливлює допущення господарського правопорушення.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року задоволено заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за участю представників Матвійчук Н.В. та Клян А.Ф.
14 травня 2025 року до суду надійшла заява Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про заміну позивача на його правонаступника.
16 травня 2025 року позивач звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання без участі відповідача.
Ухвалою суду від 16 травня 2025 року заяву Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про заміну позивача на його правонаступника, - задоволено. Замінено позивача Київське міське відділення Фонду соціальної захисту інвалідів на його правонаступника - Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відповідач). Відкладено підготовче засідання до 06 червня 2025 року - 14:30 год.
Позивач подав до суду 04 червня 2025 року заяву про розгляд справи без участі.
06 червня 2025 року позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі, позивач не заперечує щодо закриття підготовчого судового засідання та переходу розгляду справи по суті.
Протокольною ухвалою суду від 06 червня 2025 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 липня 2025 року - 14:45 год.
03 липня 2025 року позивач подав до суду про розгляд справи без участі.
У судовому засіданні 04 липня 2025 року заслухані вступне слово та пояснення надані представником відповідача, досліджені письмові докази, надані сторонами, та враховуючи подані сторонами заяви, подальший розгляд адміністративної справи здійснений судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані представником відповідача, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, та звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 452 особи, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 7 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 18 осіб.
Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, 18 - 7 = 11 осіб.
Сума адміністративного-господарських санкцій розрахована позивачем становить 2292895,99 грн та пені 18985,06 грн.
Відповідач впродовж 2019 року подавав звітність за формою № 3-ПН до Київського міського центру зайнятості, зокрема:
1) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 12 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 31 січня 2019 року;
2) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 13 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 28 лютого 2019 року;
3) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 15 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 29 березня 2019 року;
4) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 15 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 25 квітня 2019 року;
5) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 14 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 31 травня 2019 року;
6) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 12 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 27 червня 2019 року;
7) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 12 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 31 липня 2019 року;
8) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 12 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 04 вересня 2019 року;
9) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 11 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 30 вересня 2019 року;
10) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 13 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 30 жовтня 2019 року;
11) Звіт TOB «Зара Україна» за формою № 3-ПН про наявність 14 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 29 листопада 2019 року.
У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк пені та адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною другою статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно частини п'ятої, шостої статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Частиною першою статті 20 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, з огляду на викладені норми, закон пов'язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій з обставиною невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому враховуючи, що середньооблікова кількість працівників відповідача складає 452 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, повинна складати 18 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 7 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом, позивач вважає, що останній зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце 11 (18-11) особами з інвалідністю.
За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У той же час, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (тут і надалі Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред'являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Наказ №316) затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Відповідно до п. 5 розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №806/1368/17.
Крім того суд зазначає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону № 875-XII.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22 червня 2022 року по справі №826/11977/18.
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом № 316;
- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;
- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Проте, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19.
Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.
У постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до чинного законодавства протягом 2019 року до територіального органу Державної служби зайнятості подавалася звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями такої звітності.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що оскільки відповідачем у 2019 році виконано установлений наведеними нормами обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування територіального органу Державної служби зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю підстави для застосування до господарства позивачем адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2019 рік, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Велика Васильківська, 104, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 22869098),
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» (площа Спортивна, 1А, вежа А, 15 поверх, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 35534116).
Повне судове рішення складено 04.07.2025.
Суддя Б.В. Богатинський