про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
08 липня 2025 рокум. Ужгород№ ЗП/260/60/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, -
06 липня 2025 року ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний суд» звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:
«До набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відокремленим підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 (електрона пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 телефон НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування протиправного рішення - звернення у формі електронного набору даних Шевченківського районного в місті Києві (який є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 №Е2366210 від 08.06.2025 року: (1) зупинити дію рішення - звернення у формі електронного набору даних ІНФОРМАЦІЯ_7 (що є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 ) №Е2366210 від 08.06.2025 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Ужгородського району Закарпатської області РНОКПП НОМЕР_1 - це необхідно, оскільки наперед не відомо, який орган може здійснювати дії щодо мого адміністративного затримання таабо доставляння на виконання оскаржуваного рішення - при цьому суд не вирішить спір на перед, а лише тимчасово поки не вирішить спір відстрочить його дію;
(2) заборонити органам Національної поліції України здійснювати адміністративне затримання та доставляння до органу ТЦК та СП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Ужгородського району Закарпатської області РНОКПП НОМЕР_1 ;
(3) заборонити іншим органам та посадовим особам (яким надане право здійснювати здійснювати адміністративне затримання та доставляння військовозобов'язаних, призовників та резервістів до органу ТЦК та СП) здійснювати адміністративне затримання та доставляння до органу ТЦК та СП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 Ужгородського району Закарпатської області РНОКПП НОМЕР_1 »
Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що ще у 2006 році позивач був виключений з військового обліку як такий, що визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що ще у 2006 році отримав офіційний документ довідку №276 від 19.12.2006 року, видану ІНФОРМАЦІЯ_8 - юридичний спір з цього приводу був предметом розгляду суду. Так, 12 травня 2025 року набрало законної сили рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року у справі № 260/7765/24, яким встановлено, що ОСОБА_1 ще у 2006 році був виключений з військового обліку та не є військовозобов'язаним на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Також судом встановлено, що дані позивача не підлягали та не підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та, відсутність обов'язку оновлювати дані у військових реєстрах.
29.05.2025 року та 11.06.2025 року ОСОБА_1 вкотре звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з приводу приведення персональних даних у відповідність до встановлених обставин та висновків суду у справі 260/7765/24, вказавши, що це прямо стосується його прав визначених підпунктами 7 та 13 частини другої статті 8 Законом України «Про захист персональних даних».
30.06.2025 року ОСОБА_1 отримав відповідь Департаменту превентивної діяльності НПУ від 30.06.2025 року № 96649-2025, у якій вказано, що станом на 23.06.2025 року відносно заявника наявне звернення (у формі електронного набору даних) ІНФОРМАЦІЯ_7 №Е2366210 від 08.06.2025 року про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку, яке зареєстроване Шевченківським РУП у м. Києві за №40526 від 09.06.2025 року.
У відповіді також зазначено, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього пункту 56 та абзацу шістнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, органи Національної поліції України за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), органів СБУ та розвідувальних органів, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ.
Як стверджує ОСОБА_1 у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, він не належить до жодної з визначених категорій (військовозобов'язаних, призовників резервістів), однак на підставі недостовірних даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо нього суб'єктом владних повноважень прийняте протиправне автоматизоване рішення, прямим правовим наслідком якого є реальна можливість адміністративне затримання ОСОБА_1 та доставляння до найближчого органу ТЦК та СП.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 є діючим адвокатом, що обумовлює необхідність добиратись та перебувати в різних судах, в різних населених пунктах та є кандидатом на посаду судді місцевого суду, де допущений до кваліфікаційного іспиту, який відбудеться в м. Києві, а прийняти в іспиті участь дистанційно не можливо, вказані обставини свідчать про те, що визначити конкретніше наперед орган поліції (власне як і найближчий до місця затримання орган ТЦК та СП), посадові особи якого на виконання протиправного рішення можуть здійснити його адміністративне затримання, не можливо (відтак заінтересованою особою є Національна поліція України)
Поряд з цим, якщо на думку ОСОБА_1 , його буде затримано та/або доставлено до ТЦК та СП оспорюване рішення про «розшук» фактично буде виконане, що унеможливить виконання судового рішення (якщо позов буде задоволено) та ефективне поновлення порушеного права за захистом якого останній має намір звернутися до суду.
Крім цього, на думку ОСОБА_1 , очевидними є ознаки протиправності рішення оскільки останнє може існувати лише щодо військовозобов'язаної особи до яких він не належить з 2006 року.
Так, застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування виконання оспорюваного рішення щодо позивача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити негативні наслідки відносно позивача в разі затримання та/або доставляння - при цьому дія оспорюваного рішення вичерпається його виконанням працівниками поліції.
Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом та попередньо подав Заяву про забезпечення позову, до подачі самого позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до частини другої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Однак, суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключена; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Спосіб забезпечення позову, який обрав заявник у заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не передбачений чинними нормами КАС України та за своєю природою є вирішенням спору по суті вимог.
Відтак у суду немає правових підстав для вжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, а тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.
Згідно частини п'ятої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець