08 липня 2025 рокуСправа №160/13691/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Дімос" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Дімос" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м.Дніпро вул. Сімферопольська, 17-а ЄДРПОУ ВП 44118658) №34920/6/04-36-04-12-18 від 14.04.2025 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м. Дніпро вул. Сімферопольська ,17-а ЄДРПОУ ВП 44118658) внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Селянське (фермерське) господарство "Дімос" (52413 Дніпропетровська область Дніпровський район с. Петрівське вул. Центральна, буд.7 ЄДРПОУ: 31785197), як платника єдиного податку 4 групи на 2025 та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач у 2024 році мав статус платника єдиного податку четвертої групи. При цьому, відповідного рішення податкового органу про анулювання такої реєстрації відповідачем не приймалося, а тому 01.01.2025 позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік. Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку, або підстави, з яких платник не може бути платником податку 4 групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи. Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для виключення його, як платника єдиного податку 4 групи, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін з 11.06.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
21.05.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Актом камеральної перевірки від 20.03.2025 року № 14282/04-36-04-12/31785197 встановлено порушення пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу, а саме на 20.02.2025 року та на дату складання акту не подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік. Акт перевірки надіслано платнику 24.03.2025 року засобами телекомунікаційного зв'язку (через електронний кабінет), який отримано платником 24.03.2025. На підставі акту камеральної перевірки прийнято рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2025 року від 14.04.2025 №34920/6/04-36-04-12-18, яке направлено засобами телекомунікаційного зв'язку (через електронний кабінет) та отримано платником 16.04.2025. Листом від 27.02.2025 року № 16915/6/04-36-04-12-18 повідомлено, що за рішенням контролюючого органу СФГ "ДІМОС" виключено з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2025 року. Даний лист надіслано платнику 26.03.2025 року засобами телекомунікаційного зв'язку (через електронний кабінет), який отримано платником 26.03.2025. Крім цього, платником згідно баз даних до контролюючого органу платником після граничного терміну надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 08.05.2025 №9126987934, яка має статус неподаткової звітності (службова від 19.05.2025 №9932/04-36-04-12-07). Листом від 19.05.2025 №46030/04-36-04-12-18 платника повідомлено, що декларацію визнано як неподатковою. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом, відповідно до абз.5 п.299.10 ст.299 Кодексу у зв'язку з порушенням вимог пп.298.8.1 п.298.8 ст. 298 Кодексу винесено Рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи від 14.04.2025 №34920/6/04-36-04-12-18, відповідно до якого СФГ «ДІМОС» (код ЄДРПОУ 31785197) не є платником єдиного податку четвертої групи у 2023 році. На підставі викладеного та у відповідності до вимог діючого законодавства у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відсутні законні підстави для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2025 році.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Селянське (фермерське) господарство «Дімос» в 2024 році був зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області. Позивач зареєстрований як платник єдиного податку 4 групи з 01.01.2022 року.
Відповідно до даних ЄДРПОУ позивач має основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
20 березня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку звітності, поданої позивачем згідно п.п. 298.8.1, п. 298.8. ст.298 Податкового кодексу Країни з питань щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік, результати якої оформлено актом №14282/04-36-04-12/31785197 від 20.03.2025 року.
Актом встановлено порушення позивачем пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, оскільки несвоєчасно подано звітність платника єдиного податку 4 групи, що в подальшому, стало підставою для анулювання позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи в 2025 році.
Згідно до рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку 4 групи №34920/6/04-36-04-12-18 від 14.04.2025 року Селянському (фермерському) господарству «Дімос» анульовано реєстрацію платника єдиного податку 4 групи у 2025 році.
Листом від 27.02.2025 року № 16915/6/04-36-04-12-18 повідомлено, що за рішенням контролюючого органу СФГ "ДІМОС" виключено з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2025 року. Даний лист надіслано платнику 26.03.2025 року засобами телекомунікаційного зв'язку (через електронний кабінет), який отримано платником 26.03.2025.
СФГ «Дімос» після граничного терміну надано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 08.05.2025 №9126987934, яка має статус неподаткової звітності (службова від 19.05.2025 №9932/04-36-04-12-07). Листом від 19.05.2025 №46030/04-36-04-12-18 платника повідомлено, що декларацію визнано як неподатковою.
Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платником податку 4 групи та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пункт 291.3 статті 291 ПК Кодексу визначає, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За визначенням пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
За приписами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) -контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Положеннями пп.5 п. 299.10 статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що відповідачем у акті камеральної перевірки від 20.03.2025 №14282/04-36-04-12/31785197 встановлено, що до податкового органу СФГ «Дімос» подано: звітну (загальну) податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9037841844 за 2025 рік від 19.02.2025р.; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника №9037841820 за 2025 рік від 19.02.2025р. В зв'язку з наведеним, зроблено висновок про порушення позивачем п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295, п.п.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України відповідальність за що передбачена п.299.10. ст.299 ПК України.
У подальшому, на підставі згаданого акту камеральної перевірки, відповідач прийняв спірне рішення від 14.04.2025 №34920/6/04-36-04-12-18 про скасування статусу платника єдиного податку четвертої групи СФГ «Дімос» починаючи з 01.01.2025.
Отже, спірне рішення відповідача прийнято на підставі проведеної камеральної перевірки позивача. Крім того, приймаючи спірне рішення відповідач керувався, зокрема, приписами п.299.10. ст.299 ПК України.
В свою чергу, суд звергає увагу, що п. 299.10 статті 299 ПК України не містить норми, відповідно до якої платник, який саме до 20 лютого не подав звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Крім того, положеннями пункту 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Відтак, суд вважає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб'єктом владних повноважень.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Тож позов належить задовольнити, оскільки проведеним судовим розглядом установлено не відповідність оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України у межах наведених заявником підстав позову, що призводить до наявності порушеного права як об'єкту судового захисту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивач належними та допустимими доказами довів протиправність оскаржуваного рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області №34920/6/04-36-04-12-18 від 14.04.2025 року, яким анульовано реєстрацію платником єдиного податку четвертої групи СФГ «Дімос» а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Дімос" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м.Дніпро вул. Сімферопольська ,17-а ЄДРПОУ ВП 44118658) №34920/6/04-36-04-12-18 від 14.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005 м.Дніпро вул. Сімферопольська ,17-а ЄДРПОУ ВП 44118658) внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Селянське (фермерське) господарство "Дімос" (52413 Дніпропетровська область Дніпровський район с. Петрівське вул. Центральна, буд.7 ЄДРПОУ: 31785197), як платника єдиного податку 4 групи на 2025 та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Селянського (фермерського) господарства "Дімос" (52413 Дніпропетровська область Дніпровський район с. Петрівське вул. Центральна, буд.7 ЄДРПОУ: 31785197) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук