07 липня 2025 р.Справа №160/19040/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ) про визнання протиправною та скасування вимоги,-
30.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ) , у якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 (повідомлення № 216/2325 від 22.05.2025) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (протокол засідання комісії № 31 від 20.05.2025) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
03.07.2025 позивач заявив клопотання про забезпечення позову, в якій останній просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що є особою, яка виховує дитину з інвалідністю до 18 років , оскільки дитина має психічні розлади та за нею потрібен постійний догляд.
Не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації і, як наслідок, змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства.)
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України).
Другим днем для вирішення питання щодо заяви є 05.07.2025 рік (субота), у зв'язку з чим, дана ухвала прийнята першим робочим днем - 07.07.2025 року.
Вивчивши подані матеріали, суд зробив висновок, що клопотання про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 28 січня 2021 року у справі №ЗД/460/11/20 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
З документів, доданих до позовної заяви, суд встановив, що має дитину з інвалідністю до 18 років, що підтверджується медичним висновком № 44 від 28.07.2021 та копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
Повідомленням від 22.05.2025 року № 216/2325 позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Суд враховує, що відповідно до п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
- оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
- прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Суд зазначає, що у разі призову позивача на військову службу, у нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця.
Водночас у ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» така підстава для звільнення з військової служби як виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років відсутня. Натомість згідно абз. 8 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку із виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
За таких обставин суд вважає, що у разі призову позивача на військову службу по мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця та буде направлений для проходження військової служби, що позбавить його права на отримання відстрочки від призову, а також унеможливить в майбутньому звільнення з військової служби з вищевказаної підстави.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами заявника, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, а також призвести до порушення законних прав та інтересів малолітньої дитини з інвалідністю, сина позивача.
Крім того, згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд врахував, що конструкція норми п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
При цьому, Додатком 5 до Постанови №560 передбачено, що за вказаною підставою документами, що підтверджують право на відстрочку є: для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Частинами 4-6 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ній суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу п.6 Порядку №560 слідує, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Своєю чергою призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ (пункт 81 Порядку № 560).
Суд вважає, що наявні підстави для забезпечення позову в цій адміністративній справі шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
На переконання суду наведений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження наявного становища позивача та захист інтересів малолітньої дитини з інвалідністю.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, про задоволення заяви про забезпечення позову та наявність підстав для вжиття заходів адміністративного позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук