08 липня 2025 рокуСправа № 160/6762/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Богуш Ангеліною Михайлівною, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 19.03.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.04.2024 у встановлений судом строк в порядку усунення недоліків надійшла подана представником позивача заява з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 : з 29.01.2020 до 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020; з 01.01.2021 до 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021; з 01.01.2022 до 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022; з 01.01.2023 до 31.12.2023 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023; з 01.01.2024 до 08.01.2024 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»: з 29.01.2020 до 31.12.2020 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2021 до 31.12.2021 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2022 до 31.12.2022 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2023 до 31.12.2023 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням; з 01.01.2024 до 01.08.2024 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих нею у 2020-2024 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2020-2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та належного до виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 07.12.2018 до 08.01.2024 позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 08.01.2024 її було виключено зі списків особового складу вказаної військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас. За період проходження військової служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 з 29.01.2020 до 08.01.2024 відповідач нараховував та виплачував їй грошове забезпечення, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, не в повному обсязі внаслідок того, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року, в той час як належало застосовувати прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня календарного року, в якому проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення. Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі.
Ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача пояснення із підтверджуючими доказами щодо обчислення та виплати позивачу спірних виплат (із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при їх обчисленні): грошового забезпечення (із зазначенням складових) за періоди: з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021, з 01.01.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2023 до 31.12.2023, з 01.01.2024 до 08.01.2024 включно; грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки.
15.04.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.
Ухвалою від 01.05.2024 у задоволенні вказаного клопотання відповідача було відмовлено.
02.05.2024 надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що до 19.05.2023 розмір грошового забезпечення військовослужбовців обчислювався відповідно до пункту 4 Постанови № 704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, що становить 1762 грн. 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023, якою внесено зміни до Постанови № 704, відповідно до яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення, відсутні.
До відзиву було додано копії карток особового рахунку позивача за 2020-2023 роки, довідки про нараховані та перераховані позивачу суми основних та додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2023 року - січень 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 04.04.2017.
07.12.2018 ОСОБА_1 уклала з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.01.2024 № 6 ОСОБА_1 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.01.2024 № 6-РС відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «ґ», з 08.01.2024 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У наказі зазначено, зокрема, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не виплачувались.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 № 691/87 на запит представника позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 08.01.2024 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року під час визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, та перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020-2024 рр. з урахуванням перерахунку грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 704 зокрема затверджено:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
У первинній редакції пункт 4 Постанови № 704 мав такий зміст:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1041 внесено зміни до Постанови № 704, у тому числі, додано Додаток 15 «Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
У первинній редакції, згідно з пунктом 10, Постанова № 704 набирає чинності з 01.01.2018.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052 внесено зміну до пункту 10 Постанови № 704 замінивши цифри « 2018» цифрами « 2019».
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема пунктом 3 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» визначено:
« 3. У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»:
1) пункт 4 викласти в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»;
2) у пункті 10 цифри і слова « 1 січня 2019 року» замінити цифрами і словами « 1 березня 2018 року».».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначено:
«колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018, які залишити в силі».
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 без змін.
12.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», було скасовано дію підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови № 103 та внесені зміни до пункту 4 постанови № 704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Зазначені зміни набули чинності 20.05.2023. Отже, з дати набуття чинності зазначеними змінами розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1762,00 гривні.
Позивач вважає, що у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.01.2020 до 08.01.2024 базою для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Зазначає, що відповідач неправомірно здійснював нарахування і виплату її грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 в сумі 1762 грн.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на здійснення нарахування і виплати грошового забезпечення позивачеві військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до вимог Постанови № 704.
Пунктом 4 постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 (чинна з 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
На момент набрання чинності Постановою № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
До прийняття зазначеної постанови Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови № 103.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон № 1928-ІХ) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У вказаній постанові колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Такий самий підхід Верховний Суд застосував у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), № 120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), № 640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), № 440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).
Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Беручи до уваги вимоги позивача та період, за який вона просить перерахувати і виплатити (доплатити) їй грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, суд вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні цієї справи.
Отже, посадовий оклад позивача, її оклад за військовим званням, з 29.01.2020 до 19.05.2023 мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, а не «на 1 січня 2018 року»), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками Постанови № 704.
За таких обставин суд дійшов висновку про неправильне нарахування позивачеві відповідачем щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення з його складовими, помилково обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Беручи до уваги вищенаведене, наявні підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 до 19.05.2023 з його складовими, обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Згідно з наданими відповідачем копіями карток особового рахунку ОСОБА_1 матеріальну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення нараховано їй у 2020 році в сумі 600,00 грн та 14185,41 грн, у 2021 році - 14185,41 грн та 600,00 грн, у 2022 році - 18441,03 грн та 17980,11 грн, у 2023 році - 26049,48 грн.
З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з 29.01.2020 до 19.05.2023 із застосуванням для його обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Оскільки з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час нарахування і виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 08.01.2024 діяв відповідно до чинного нормативно-правового акта, а тому не допускав порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.
Такий висновок відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 280/8083/24.
08.01.2024 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, позовні вимоги в частині перерахунку і виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 01.08.2024 не підлягають задоволенню.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/11952/19, від 14.04.2021 у справі № 240/12309/20, оскільки правові висновки, викладені у них, сформовані за іншого правового регулювання спірних правовідносин, предметом яких були інші фактичні обставини, а висновки, викладені у постанові від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20 щодо правовідносин, які не є подібними до тих, що розглядаються у цій справі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та належного до виплати грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року у справі №200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиплату позивачеві станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 нарахованих їй сум грошового забезпечення відповідно до наказу від 08.01.2024 № 6 (по стройовій частині).
Нарахування і виплата ОСОБА_1 спірних виплат є предметом розгляду у цій справі. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, отже підстави для їх задоволення відсутні. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, докази понесення нею інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 до 19.05.2023 з його складовими, обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням для його обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн) - за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн) - за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн) - за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн) - за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 08.07.2025.
Суддя В.В. Рянська