08 липня 2025 року Справа № 160/17547/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення,
16.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2017 року, оформлене у вигляді розпорядження від 12.01.2017 року.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст. ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності таких причин, подання доказів про сплату судового збору.
02.07.2025 року на виконання вимог ухвали від 23.06.2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення, в обґрунтування якої вказано, що в процесі розгляду справи № 160/26811/24 в Третьому апеляційному адміністративному суді, на виконання вимоги суду про отримання інформації від Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, адвокатом було отримано відповідь на адвокатський запит від 28.03.2025року, з якої стало відомо, що виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з 01.02.2017 року на підставі розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області від 12.01.2017 року, який було долучено до відповіді. у Отже про існування розпорядження стало відомо лише 23.04.2025року, в день коли його було отримано, оскільки до цього часу суб'єкт владних повноважень не направляв розпорядження ОСОБА_1 . Більше того, навіть у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області була відсутня інформація, хоча вони є підрозділами однієї структури, яким було розглянуто заяву про поновлення пенсії і відмовлено в поновленні пенсії Капелюшнику з інших причин, тобто без зазначення такої підстави як розпорядження від 01.02.2025. ОСОБА_1 є літньою особою, на час звернення до суду йому 81 рік, тому в період з 2014 року має хронічні захворювання та періодично перебував під амбулаторним наглядом або лікування на денному стаціонарі, що є поважної причино пропуску строку. З огляду на вказане представник позивача просив задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
З урахуванням вищенаведених обставин та доводів представника позивача наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. При цьому, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Частиною 2 статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує розпорядження від 12.01.2017 року, при цьому до суду звернувся лише - 16.06.2025 року, тобто із пропуском шестимісчного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Отримання ж позивачем листа відповідача від 01.04.2025 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, пенсія виплачується щомісячно, відтак позивач є обізнаним щодо порушеного права з місяця не виплати (не отримання) пенсії.
Таким чином, до суду за захистом свої прав, свобод чи інтересів із цим позовом позивач звернувся із суттєвим пропуском строку, встановленого КАС України.
Проте, наведені представником позивача підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають виключно суб'єктивний характер.
Так, позивачем надано докази щодо звернення до лікаря та містять інформацію про періодичне лікування позивача, а не впродовж всього періоду починаючи з 2017 року, а отже вказане підтверджує можливість позивача звернутись до суду у встановлений законом строк.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб'єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).
Суд зазначає, що виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Суд звертає увагу, що строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Також, суд зазначає, що без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом з позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв