08 липня 2025 рокуСправа №160/18620/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/18620/25 за позовною заявою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
26 червня 2025 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в особі представника Ігнатьєвої Ганни Вячеславівни, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Хоменко про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №77121660 від 23.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.02.2025 за вих.608/25, Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області звернулося до відповідача з листом про часткове виконання виконавчого документа). В обґрунтування зазначеного листа зазначено, що територіальним управлінням судове рішення виконане в частині проведення розрахунку суми, яка підлягає до виплати, проте за відсутності відповідного бюджетного фінансування, та відповідно до пункту 1 наказу ДСА України № 270 від 08.08.2022, який містить вичерпний перелік дозволених виплат, передбачених бюджетною програмою КІПКВК 0501020, територіальне управління не має права, також можливості, виконати вказане рішення в частині нарахування та виплати коштів. Однак 23 червня 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитром Хоменко, у зв'язку з невиконанням рішення суду під час примусового виконання виконавчого листа №160/9315/24, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.09.2024 року у виконавчому провадженні ВП №77121660, було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, яку позивач вважає її незаконною та такою що підлягає скасуванню позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 27.06.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Відповідач 27.06.2025 повідомлений про відкриття провадження у справі, про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання 08.07.2025 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники повідомлені належним чином. Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача причини неявки в судове засідання суду не повідомив.
За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/9315/24 визнано протиправними дії ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період за січень, лютий та березень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 3028 гривень.
Зобов'язано ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період січень, лютий та березень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 3028 гривень.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період січень, лютий та березень 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування і виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2024 становить 3028 грн. за період січень, лютий та березень 2024 року.
Означене рішення суду набрало законної сили 16.07.2024, у зв'язку із чим Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи у справі №160/9315/24.
06.02.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Дмитром Юрійовичем відкрито виконавче провадження №77121660.
11.02.2025 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на адресу відповідача за вих. №608/25 направлений лист «Щодо виконання рішення» в якому останнім було повідомлено, що: « …рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17 червня 2024 року у справі №160/9315/24, яке набрало законної сили 16 липня 2024 року, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування і виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2024 становить 3028 грн. за період січень, лютий та березень 2024 року. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі №160/9315/24, в частині проведення нарахування суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період січень, лютий та березень 2024 року, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснено розрахунок суддівської винагороди.Загалом нарахованих, недоотриманих сум суддівської винагороди за період з 01.01.2024р. по 31.03.2024р., складає 160 761,64 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот шістдесят одна гри. 64 коп.) з урахування передбачених законом податків та обов'язкових платежів. Таким чином, виконання рішення суду в межах даного виконавчого провадження ВП №77121660 - виконано в частині проведення нарахування. Щодо виконання рішення в частині здійснення виплат з урахуванням фактично виплачених сум, зазначаємо наступне. а правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила на відповідний рік. Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання та держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Механізм виконання судових рішень на користь суддів, визначений на законодавчому рівні. Судове рішення, яке набрало законної сили, можливо виконати в добровільному порядку за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" у межах наявних бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Проте, відповідно до наказу ДСА України від 08.08.2022 року №270 «Про посилення відповідальності розпорядників бюджетних коштів» добровільно виконати рішення суду, щодо недоотриманих сум суддівської винагороди не є можливим, у зв'язку з тим, що ця виплата не належить до цільового використання бюджетних коштів, та несе за собою персональну відповідальність за доцільність, ефективність, результативність і цільове використання бюджетних коштів…».
Окрім того, цим же листом повідомлено наступне: «…виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року по справі №160/9315/24 в частині здійснення виплат, можливе лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України виплати суддівської винагороди судді, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. З урахуванням наведеного, пропонуємо Вам звернути виконання судового рішення відповідно механізму, визначеного на законодавчому рівні, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України.».
23.06.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменко Дмитром Юрійовичем постановлено за невиконання рішення суду накласти на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, вважаючи її незаконною та такою що підлягає скасуванню позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404-VIII), відповідно до статті 2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 16 частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із частинами 5, 6 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України №1404-VIII, за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
В свою чергу, стаття 75 Закону України №1404-VIII встановлює відповідальність, серед іншого, за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону України №1404-VIII).
Аналізуючи наведені положення Закону України №1404-VIII в контексті спірних правовідносин, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Поряд з цим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України №1404-VIII. Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин. При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
В свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 09.12.2020 у справі №522/19758/18, від 22.04.2021 у справі №1440/2242/18, від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 03.04.2024 у справі №620/6019/23.
З листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 11.02.2025 за вих. №608/25 вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі №160/9315/24, в частині проведення нарахування суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період січень, лютий та березень 2024 року, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснено розрахунок суддівської винагороди. Загалом нарахованих, недоотриманих сум суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, складає 160 761,64 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот шістдесят одна гри. 64 коп.) з урахування передбачених законом податків та обов'язкових платежів, про що було повідомлено державного виконавця.
При цьому, в матеріалах справи міститься кошторис Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на 2024 рік по КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 23 800,00 грн.
Також в матеріалах справи міститься кошторис Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на 2025 рік по КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 23 400,00 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до головного розпорядника коштів - Державної судової адміністрації України для вирішення питання щодо способу виконання великої кількості судових рішень щодо зобов'язання ТУ ДСА в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди, однак ДСА України зазначило, що виконання таких рішень судів має здійснюватися за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апарату судів та працівників органів і установ системи правосуддя», а отже необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апарату судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
При цьому про вказані вжиті заходи щодо виконання судового рішення та про вищезазначені обставини позивач повідомляв державного виконавця, у тому числі листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 11.02.2025 за вих. №608/25.
Отже, станом на момент прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу у державного виконавця була наявна інформація про вжиті позивачем заходи щодо виконання ним рішення суду у справі №160/9315/24, зокрема, про здійснення розрахунку суддівської винагороди, а також про підстави невиплати суми заборгованості.
Поряд з цим, в оскарженій постанові про накладення штрафу відсутня належна оцінка державного виконавця отриманої інформації в контексті причин невиконання боржником рішення суду. Державний виконавець лише обмежився формальним зазначенням, що боржником здійснено перерахунок суддівської винагороди, проте не виплачено заборгованість.
Таким чином, в оскарженій постанові відсутні відомості щодо наданої боржником інформації та обґрунтування ним висновку про причини, які зазначив боржник, що перешкодили йому виконати рішення суду. Висновок щодо неповажності причин невиконання рішення суду державним виконавцем зроблено без аналізу та оцінки всіх дій, які вжив боржник для виконання рішення суду, та без урахування особливостей виконання судового рішення, яким зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати відповідну суддівську винагороду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, частинами 1, 3, 4 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно пункту 3 цього Положення Територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (далі - територіальні управління). Рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію територіальних управлінь, визначення їх кількості приймається ДСА України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
За приписами частини 1 статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Так, відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
За приписами частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Зважаючи на наведені положення статей 148 та 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу у зв'язку з невиконання рішенням суду без поважних причин, не надав жодної оцінки тим обставинам, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, та не здійснив посилання на причини, які на думку відповідача є не поважними. У той час як поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об'єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов'язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, вжило усіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду, то невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів (заборгованості) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При цьому, накладення штрафу жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.
За такого правового регулювання та обставин справи, суд доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, а також, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі №826/721/16, від 24.10.2019 у справі №821/322/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав для застосування до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області штрафу за невиконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим, вона не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправною, а тому суд, з урахуванням статті9 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку про необхідність визнання її протиправною та скасування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 2 422,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №3896 від 25.062025.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в даному випадку діє не як суб'єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб'єкта владних повноважень - відповідача (Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)), щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, буд. 57, кв. 301, м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49000; ІК в ЄДРПОУ 26239738) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49000; ІК в ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Хоменка про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №77121660 від 23.06.2025.
Стягнути на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, буд. 57, кв. 301, м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49000; ІК в ЄДРПОУ 26239738) з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49000; ІК в ЄДРПОУ 43315529) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков