07 липня 2025 року Справа № 160/12351/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Корольова Дмитра Олександровича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами, з урахуванням уточнень від 08.05.2025:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 05.07.2024 по 08.11.2024; з 22.11.2024 по 03.12.2024; з 05.12.2024 по 02.01.2025 у розмірі по 100 000,00 грн. пропорційно із розрахунку на місяць.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за період часу з 05.07.2024 по 08.11.2024; з 22.11.2024 по 03.12.2024; з 05.12.2024 по 02.01.2025.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходить службу в Збройних Силах України за призовом по мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання, пов'язаного з захистом Батьківщини, ОСОБА_1 05.07.2024 отримав поранення, що підтверджується Довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 34285 від 18.11.2024 р.. Однак, за період знаходження на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень на місяць, як передбачено діючим законодавством, відповідачем нарахована та виплачена в повному обсязі не була. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 22.05.2025 надано до суду відзив на позовну заяву в якій останній заперечував проти задоволення позовних вимог та в обгрунтування відзиву зазначено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №14 позивача з 11 січня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За результатами службового розслідування у разі встановлення наявності підстав буде прийнято рішення про виплату додаткової винагороди за вказані у позовній заяві періоди перебування ОСОБА_1 у зв'язку з пораненням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. За таких обставин звернення ОСОБА_1 з даним позовом до військової частини НОМЕР_1 є передчасним.
Представником позивача 26.05.2025 надано відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідач мав в наявності усі необхідні підтвердні документи щодо періодів перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із отриманим ним пораненням 05.07.2024 р., проте вчинив протиправну бездіяльність, та поставив законне право позивача на отримання належної йому грошової винагороди в залежність від проведення службового розслідування, що є грубим порушенням законних прав та інтересів позивача.
29.05.2025 від відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено, що у своєму рапорті від 17.02.2025 року позивач не просив виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою з 05.12.2024 по 02.01.2025. Станом на 17.02.2025 року позивач не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з чим для встановлення наявності підстав виплати йому додаткової винагороди та включення його до наказу про виплату додаткової винагороди необхідно було провести службове розслідування. Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду.
03.06.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначено, що посилання відповідача на те що, позивач не просив виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою з 05.12.2024 по 02.01.2025 є безпідставними та лише в черговий раз вказує на його протиправну бездіяльність та вдавання до надмірного формалізму, що є неприпустимим.
10.06.2025 від відповідача надішли додаткові пояснення у справі в яких зазначено, на виконання даного наказу ОСОБА_1 був включений до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2025 № 3526 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за травень 2025 року». Зазначена в наказі додаткова винагорода буде виплачена після 20 червня 2025 року. Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 травня 2024 року під час мобілізації добровільно виявив бажання проходити військову службу в лавах Збройних Сил України у зв'язку повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, та в подальшому був мобілізований та відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
У зазначеній військовій частині позивач проходив військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу З механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_6 від 08.05.2024.
В період з 20.06.2024 по 05.07.2024 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в Луганській області.
05.07.2024 позивач в районі населеного пункту Нововодяне зазнав поранення в результаті атаки ударного дрону противника, а саме: поєднане вогнепальне осколкове сліпе поранення грудей, попереку, кінцівок. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки, наявністю стороннього тіла. Гемоперитонеум. Множинні поранення м'яких тканей лівого передпліччя, обох стегон, правої стопи. Поранення правої гомілки з переломом обох кісток н/3 гомілки. Дані обставини підтверджуються Довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 34285 від 18.11.2024 р..
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №14 солдата ОСОБА_1 старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2025 року №15-РС у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переглядом через 6-12 місяців) частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з виключенням зі списків особового складу частини НОМЕР_1 .
17.02.2025 року Позивач звертався до відповідача з рапортом про перерахунок та виплату йому грошового забезпечення додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з 05.07.2024 по 08.11.2024 та з 22.11.2024 по 03.12.2024. До даного звернення (рапорту) позивач долучив копії військово-медичних документів.
Листом військової частини НОМЕР_1 вих. № 1781/10508 від 03.03.2025 р. була надана відповідь «Про розгляд звернення» в якій зазначено, що - «…У разі, якщо Ви вважаєте, що за окремі періоди перебування на лікуванні Вам безпідставно не було виплачено додаткову винагороду у належному розмірі, Ви мас право подати запит (звернення) з клопотанням про призначення службового розслідування за фактом неповної виплати додаткової винагороди, додавши до нього підтверджуючі документи (Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виписки із лікарняного закладу щодо перебування на стаціонарному лікуванні, висновки лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про необхідність продовження перебування в лікарняних закладах. У разі встановлення в ході проведення службового розслідування фактів виплати додаткової винагороди у неповному розмірі, Вам буде здійснена доплата додаткової винагороди на підставі наказу командира військової частини за результатами службового розслідування».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн. чи 30 000 грн.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Як було встановлено судом та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 травня 2024 року під час мобілізації добровільно виявив бажання проходити військову службу в лавах Збройних Сил України у зв'язку повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, та в подальшому був мобілізований та відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
У зазначеній військовій частині позивач проходив військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу З механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_6 від 08.05.2024.
В період з 20.06.2024 по 05.07.2024 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в Луганській області.
05.07.2024 позивач в районі населеного пункту Нововодяне зазнав поранення в результаті атаки ударного дрону противника, а саме: поєднане вогнепальне осколкове сліпе поранення грудей, попереку, кінцівок. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки, наявністю стороннього тіла. Гемоперитонеум. Множинні поранення м'яких тканей лівого передпліччя, обох стегон, правої стопи. Поранення правої гомілки з переломом обох кісток н/3 гомілки. Дані обставини підтверджуються Довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 34285 від 18.11.2024 р..
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №14 солдата ОСОБА_1 старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2025 року №15-РС у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переглядом через 6-12 місяців) частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з виключенням зі списків особового складу частини НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2024 первинну медичну допомогу позивачу було надано у СП «Вище Солоне», що підтверджується первинною медичною карткою (форма № 100) від 06.07.2024.
06.07.2024 позивач був евакуйований до КНП «Обласна клінічна лікарня» Харківської обласної ради, де він перебував на стаціонарному лікуванні з 06.07.2024 по 17.07.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 9.12390 від 17.07.2024 р..
З 17.07.2024 по 09.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня» № 6 м. Київ, що підтверджується виписним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 10687 від 09.08.2024 р..
З 09.08.2024 по 13.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділені № 2 у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» м. Тернопіль, що підтверджується перевідним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 14185 від 13.08.2024 р..
З 13.08.2024 по 15.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщинська центральна міська лікарня» м. Заліщики, Тернопільської області, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7106/536 від 15.08.2024р.
З 15.08.2024 по 30.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицький обласний госпіталь інвалідів війни та реабілітованих» Тернопільської обласної ради, що підтверджується перевідним епікризом № 1311\398 від 30.08.2024 р..
З 30.08.2024 по 06.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицький обласний госпіталь інвалідів війни та реабілітованих» Тернопільської обласної ради, що підтверджується перевідним епікризом № 1404\34 від 06.09.2024 р..
З 06.09.2024 по 23.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицький обласний госпіталь інвалідів війни та реабілітованих» Тернопільської обласної ради, що підтверджується перевідним епікризом № 1433\422 від 23.09.2024 р..
Відповідно до довідки (постанови) військово-лікарської комісії КНП «Заліщицький обласний госпіталь інвалідів війни та реабілітованих» Тернопільської обласної ради від 20.09.2024 №23 військово-медичної комісією було проведено медичний огляд позивача, (копія додається). Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): поєднане вогнепальне осколкове сліпе поранення грудей, попереку, кінцівок. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки, наявністю стороннього тіла (металевий осколок). Гемоперитонеум. Множинні поранення м'яких тканей лівого передпліччя, обох стегон, правої стопи. Поранення правої гомілки з переломом обох кінцівок н/3 гомілки.
За характером ушкоджень поранення відноситься до категорії тяжких. Поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, з 23.09.2024 по 08.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділені фізичної та реабілітаційної медицини у КП «Рівенський обласний госпіталь ВВ» м. Рівне, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5680 від 08.10.2024 р..
З 09.10.2024 по 24.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділені фізичної та реабілітаційної медицини у КП «Рівенський обласний госпіталь ВВ» м. Рівне, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 6079 від 24.10.2024р..
Відповідно до довідки (постанови) військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 р. № 1449 військово-медичної комісією було проведено медичний огляд позивача, (копія додається). Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операційного лікування 05.07.2024 ПХО вогнепальних ран, 06.07.2024 повторна ХО ран, фіксація великогомілкової кістки АЗФ, лапароскопія, санація та дренування черевної порожнини, 02.08.2024 ВХО ран з приводу вибухового поранення 05.07.2024, вогнепального осколкового сліпого поранення грудей, попереку, кінцівок, вогнепального осколкового проникаючого поранення живота з ушкодженням печінки з наявністю сторонніх тіл, гемоперитонеум, множинного поранення м'яких тканей лівого передпліччя, обох стегон, правої стопи, правої гомілки з переломом обох кісток нижньої третини гомілки. Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Довідка про обставини поранення не представлена. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року).
За характером ушкоджень поранення відноситься до категорії тяжких. Поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 )..
В подальшому, з 25.10.2024 по 08.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділені фізичної та реабілітаційної медицини у КП «Рівенський обласний госпіталь ВВ» м. Рівне, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 6424 від 08.11.2024 р..
З 22.11.2024 по 03.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону м. Дніпро, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 8234 від 03.12.2024 р..
Відповідно до довідки (постанови) військово-лікарської комісії хірургічного профілю військової частини НОМЕР_7 від 03.12.2024 р. № 2499 військово-медичної комісією було проведено медичний огляд позивача, (копія додається). Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки вибухового поранення (05.07.2024) поєднаного вогнепального осколкового сліпого поранення грудей, попереку, кінцівок, вогнепального осколкового проникаючого поранення живота з ушкодженням печінки з наявністю сторонніх тіл, гемоперитонеум, множинного поранення м'яких тканей лівого передпліччя, обох стегон, правої стопи, правої гомілки з вогнепальним багатоуламковим переломом обох кісток гомілки, лікованого оперативно: (06.07.2024) - діагностична лапароскопія. Санація та дренування черевної порожнини, монтаж АЗФ на праву гомілку, ПХО вогнепальних ран: (02.08.2024) - ВХО рани правої гомілки; демонтаж стрижневого АЗФ у вигляді зміцнілих післятравматичних, післяопераційних рубців, невилученого осколка печінки без порушення функції, сповільнено консолідуючого уламкового перелому діафізу правої великомілкової кістки; нестійкої змішаної контрактури правого колінного та гомілковостопного суглоба з больовим синдромом та тимчасовим порушенням функції (Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню).
Довідка про обставини травми не надана.
Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до свідоцтва про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю військової частини НОМЕР_7 № 2475 від 02.12.2024 за направленням командира військової частини НОМЕР_7 від 18.11.2024 № 1781/6365 госпітальна військово-лікарська комісія провела огляд позивача і постановила, що поранення, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби, на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
В подальшому 20 Регіональна військово-лікарської комісії на своєму засіданні з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 24.12.2024 № 4620) визнала поранення солдата ОСОБА_1 , 1992 року народження підтвердженим свідоцтвом про хворобу в/ч НОМЕР_7 від 02.12.2024 №2475, згідно якої він на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб (Наказ МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року) «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 (шість) місяців», довідкою про обставини травми(додаток 5) № 34285 від 18.11.2024 виданою командиром в/ч НОМЕР_1 , військово медичними документами та документами лікувальних закладів ПОРАНЕННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову про причинний зв'язок поранень та травми у свідоцтві про хворобу в/ч НОМЕР_7 від 02.12.2024 №2475 - відмінити.
З 05.12.2024 по 02.01.2025 позивач перебував у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою терміном 29 діб, що підтверджується відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 р. за № 11592.
Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що позивач дійсно проходив лікування та перебував у відпустці за станом здоров'я, а саме у зв'язку з наслідками отриманого поранення.
Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.
Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, за наявними у матеріалах справи доказами (переліченими вище), позивач проходив лікування з 05.07.2024 по 08.11.2024, з 22.11.2024 по 03.12.2024 та 05.12.2024 по 02.01.2025 позивач перебував у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою, а отже період лікування підлягають врахуванню до періоду, протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. відповідно до Постанови №168.
Зі замісту наданої відповідачем до матеріалів справи довідки про грошове забезпечення за період 07/2024 - 01/2025 ОСОБА_1 підтверджено нарахування позивачу не в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі, збільшеному до 100000 гривень, за період липень 2024 - січень 2025 року.
З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що позивачу підлягає донарахування та виплата додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 05.07.2024 по 08.11.2024, з 22.11.2024 по 03.12.2024 та 05.12.2024 по 02.01.2025 з розрахунку 100 000 грн., з урахуванням виплачених сум, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100 000 грн. за період 05.07.2024 по 08.11.2024, з 22.11.2024 по 03.12.2024 та 05.12.2024 по 02.01.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого - є протиправною.
При цьому суд критично розцінює тверджень відповідача, проте що ОСОБА_1 був включений до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2025 № 3526 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за травень 2025 року», тому що вказана обставите не може бути підставою для відмови позивачу в нарахуванні та виплаті додаткова винагороди передбаченої Постановою №168.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірносі свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивачем зазначено, що з метою отримання професійної правничої допомоги адвоката позивач був вимушений звернутися до адвоката, ОСОБА_2 , з яким ним було укладено договір про надання правових послуг адвоката № б/н від 17.04.2025 року. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, які вже понесені позивачкою після звернення до адвоката складають 8 000 (вісім тисяч) гри. (докази додаються). Подальші витрати, які очікує понести позивачка, у зв'язку із розглядом справи, орієнтовно можуть становити 2000 (дві тисячі) грн. (розмір фактичних витрат буде надано окремо з описом наданих послуг, виконаних адвокатом). Всього - 10 000 (десять тисяч) грн.
За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з'їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги № б/н від 17.04.2025 року, укладеним між адвокатом Корольовим Дмитром Олександровичем та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання:
Представляти інтереси Клієнта по справі у разі виклику його в будь-які правоохоронні та/або державні органи для надання пояснень, допиту в якості правопорушника, свідка, підозрюваного, обвинуваченого, при цьому Адвокат обов'язково повинен бути присутнім підчас здійснення цих дій на підставі статті 59 Конституції України, ст.ст. 42, 46, 56, 58 КПК України, а також рішення Конституційного суду від ЗО вересня 2009 року № 23-рп/2009у;
Представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах із фізичними особами, установами та організаціями усіх форм власності, у будь-яких правоохоронних та/або державних органах влади, прокуратурі, в судах будь-яких інстанцій стосовно будь яких справ;
Представляти інтереси Клієнта під час слідчих (процесуальних) дій у рамках кримінального провадження;
Представляти інтереси Клієнта по адміністративним, кримінальним, цивільним справам у якості обвинуваченого, потерпілого, правопорушника, позивача, відповідача, свідка, третьої особи, у будь-яких правоохоронних та/або державних органах влади, прокуратурі, суді;
Надсилати адвокатські запити, отримання відповідей на них, збирання інших доказів необхідних по цій справі;
Вчинення інших необхідних дій для вирішення цієї справи.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за надані послуги проводиться за домовленістю Сторін.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової допомоги від 08.01.2024; рахунок від 31.03.2024 №1/SIN на суму 14 500,00 грн.; акт приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 08.01.2024 на суму 14 500,00 грн.; виписку про рух коштів по рахунку.
Так, в акті приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги
(наданих послуг) № 1 до договору про надання правових послуг адвоката № б/н від 28.04.2025 р. на загальну суму 800,00 грн. зазначено вид правової допомоги, а саме:
1. Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів необхідних для подання адміністративного позову. Вартість 2000,00 грн.
2. Підготовка та подання до Дніпропетровський окружного адміністративного суду адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити дії. Вартість 6000,00 грн.
Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Крім того, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірах 14 500,00 грн підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, наявністю чисельної судової практики, суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 2000,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 05.07.2024 по 08.11.2024; з 22.11.2024 по 03.12.2024; з 05.12.2024 по 02.01.2025 у розмірі по 100 000,00 грн. пропорційно із розрахунку на місяць.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за період часу з 05.07.2024 по 08.11.2024; з 22.11.2024 по 03.12.2024; з 05.12.2024 по 02.01.2025.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 липня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков