07 липня 2025 рокуСправа №160/6109/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язані з утриманням,-
24.02.2025 за допомогою підсистеми Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 , у якій позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 (05.11.2001, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь НАВС (IBAN UA608201720313261004201000175 в ДКС України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 08751177) 56 632,18 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дві грн. 18 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом НАВС від 20.07.2019 № 140 о/с ОСОБА_1 з 26.08.2019 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання НАВС. Між НАВС (Виконавцем), комплектуючим органом ГУ НП України в Дніпропетровській області (Замовником) та відповідачем (Особа), 27.11.2019 укладено Контракт № 19-4 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі Контракт).
Після закінчення навчання, відповідно до наказу НАВС від 05.03.2022 № 255 відповідачу видано диплом бакалавра за напрямком підготовки “Правоохоронна діяльність». На електронну адресу НАВС 24.01.2025 з ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що наказом від 14.08.2023 № 567 о/с відповідача звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням, з 15.08.2023.
Відповідач звільнився зі служби до відпрацювання трирічного терміну після закінчення навчання. За таких умов, відповідно до п. 2.3.5. Контракту, відповідач зобов'язаний відшкодувати МВС України в особі НАВС витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію».
Відповідач проходив підготовку в НАВС з 26.08.2019 по 24.08.2021. Вартість витрат пов'язаних з утриманням під час підготовки становить 56 632,18 грн, з яких: вартість грошового забезпечення - 6 991,45 грн; вартість продовольчого забезпечення - 27 545,60 грн; вартість медичного забезпечення - 112,04 грн; вартість речового забезпечення - 7 828,96 грн; вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв без врахування періодів перебування у відпустках - 14 154,13 грн.
Відповідач добровільно не відшкодував витрати, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження було направлено на адресу місця реєстрації відповідача, але поштове повідомлення повернулось на адресу суду 04.07.2025.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження вважається належним чином врученою відповідачу.
Відповідачем у строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження не було надано відзиву на позов.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом НАВС від 20.07.2019 № 140 о/с ОСОБА_1 з 26.08.2019 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання НАВС. Між НАВС (Виконавцем), комплектуючим органом ГУ НП України в Дніпропетровській області (Замовником) та відповідачем (Особа), 27.11.2019 укладено Контракт № 19-4 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі Контракт).
Пунктом 3.1.1. Контракту передбачено обов'язок Виконавця забезпечити навчання Особи згідно з освітньо-професійною програмою підготовки для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра, а також згідно з п. 3.1.2. Контракту, створити умови для теоретичної та практичної підготовки Особи згідно з освітньо-професійною програмою.
Під час проходження підготовки, відповідач перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.
Після закінчення навчання, відповідно до наказу НАВС від 05.03.2022 № 255 відповідачу видано диплом бакалавра за напрямком підготовки “Правоохоронна діяльність».
На електронну адресу НАВС 24.01.2025 з ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що наказом від 14.08.2023 № 567 о/с відповідача звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням, з 15.08.2023.
Відповідач звільнився зі служби до відпрацювання трирічного терміну після закінчення навчання. За таких умов, відповідно до п. 2.3.5. Контракту, відповідач зобов'язаний відшкодувати МВС України в особі НАВС витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію».
Відповідач проходив підготовку в НАВС з 26.08.2019 по 24.08.2021. Вартість витрат пов'язаних з утриманням під час підготовки становить 56 632,18 грн, з яких: вартість грошового забезпечення - 6 991,45 грн; вартість продовольчого забезпечення - 27 545,60 грн; вартість медичного забезпечення - 112,04 грн; вартість речового забезпечення - 7 828,96 грн; вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв без врахування періодів перебування у відпустках - 14 154,13 грн.
Проте, зазначені кошти відповідачем відшкодовані не були, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію України» (далі - Закон № 580).
Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання регламентована нормами ст. 74 Закону № 580.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону № 580 до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 580 підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Ч. 4 ст. 74 Закону № 580 установлено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. пп. 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. пп. 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону № 580 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Типова форма контракту про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2017 року № 173 «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 березня 2017 року за № 321/30189, (далі - Наказ МВС № 173).
П. 1 Постанови КМУ № 261 затверджений Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, (далі - Порядок № 261).
Відповідно до п. 1 Порядку № 261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Отже, в силу положень ч. 4 ст. 74 Закону № 580 відповідач має відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти.
Верховний Суд в постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 520/1444/22 навів такі висновки щодо застосування норм Закону № 580 і Порядку № 261:
«50. Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, в тому числі й у постановах від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020, […], акцентував увагу на тому, що за правилами положень ст. 74 Закону № 580 та п. 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
«51. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 520/11540/19, […], у постановах від 13 січня 2023 року в справі № 440/2692/20, від 14 вересня 2023 року в справі № 520/6175/19 та інших.
52. У постановах від 23 вересня 2021 року в справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20, від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020 та від 14 вересня 2023 року в справі № 520/6175/19 Верховний Суд констатував, що відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачеві повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
53. Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.»
Станом на час розгляду справи, доказів добровільного відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, відповідач до суду не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані з утриманням відповідача у навчальному закладі у розмірі 56 632,18 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного позов Національної академії внутрішніх справ підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суми судового збору, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються лише судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Виходячи з того, що у суду відсутні докази понесення позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат, пов'язаних з викликом свідків чи проведенням експертиз, у адміністративного суду відсутні і будь-які обґрунтовані підстави для покладення судових витрат позивача по сплаті судового збору на відповідача, виходячи з вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язані з утриманням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ (IBAN UA608201720313261004201000175 в ДКС України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 08751177) 56 632,18 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дві грн. 18 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез