08 липня 2025 рокуСправа № 160/16440/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.06.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати полковнику ОСОБА_1 , заступнику командира військової частини НОМЕР_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2024 року по день постановлення рішення у даній справі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 15.06.2024 року по день постановлення рішення у даній справі, виходячи із середньоденного заробітку (грошового забезпечення) позивача - 2413,22 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що адвокатом Макаровою А.Ф., здійснюється представництво законних прав та інтересів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору про надання правничої допомоги від 25.12.2024 року № б/н. Так, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.05.2024 року № 496 полковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 , звільнено у запас за підпунктом «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2024 року №168 полковника ОСОБА_1 вважати таким, що 14.06.2024 року справи та посаду здав. Даним наказом з 14.06.2024 року полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, відповідно до вказаного витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2024 року №168 ОСОБА_1 набув право на виплати: щомісячну премію; надбавку за особливості проходження військової служби; грошову компенсацію за 106 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки; грошову компенсацію за 98 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2019-2024 роки. У відповідь на адвокатський запит військова частина НОМЕР_1 повідомила, зокрема, що у вересні 2024 року полковнику ОСОБА_1 було нараховано та виплачено: 1) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 1150 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 2001 по 2023 роки (всього 23 повних календарних років служби); 2) компенсацію вартості за неотримане речове майно; та станом на 14.01.2025 року відсутні накази, вказівки, розпорядження щодо виплат будь-яких грошових коштів полковнику ОСОБА_1 . Однак, в подальшому рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Вказаним рішенням зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 03.02.2023 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року в адміністративній справі №160/32851/24. Таким чином, станом на день подання позовної заяви рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24 набрало законної сили, але не виконане, отже фактичний розрахунок із позивачем не проведений. Тобто, на день подання позовної заяви остаточний розрахунок із позивачем не проведений, оскільки грошове забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24 не перераховане та не виплачене. Тобто, остаточний розрахунок відповідачем в день фактичного звільнення позивача - ОСОБА_1 , не проведено, у зв'язку з чим в/ч НОМЕР_1 порушено строки, встановлені ст.116 КЗпП України. Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, приходимо до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу усіх належних сум при звільненні станом на 14.06.2024 року (дата виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення). Тож спірним у цих правовідносинах є період з 15.06.2024 року (перший день після звільнення) по день фактичного розрахунку, який на момент подання позовної заяви в повному обсязі не проведений, оскільки перерахунок грошового забезпечення, під яким розуміється доплата грошового забезпечення до встановленого чинним законодавством розміру, не здійснений. Разом з тим, стаття 117 КЗпП України містить обмеження щодо періоду стягнення середнього заробітку у разі невиплати належних працівникові сум при звільненні. Цей період становить 6 місяців. Так, грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням - квітень і травень 2024 року - становить 147 206,15 грн. (копія картки особового рахунку військовослужбовця за 2024 рік). Кількість календарних днів за квітень-травень 2024 року становить 61 день. Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становить 2413,22 грн. (147 206,15 грн/61 календарний день). В той же час обрахувати період затримки розрахунку при звільненні станом на день подання позовної заяви є неможливим, оскільки розрахунок із позивачем в повному обсязі не проведений з огляду на наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24, яке залишилось не виконаним, а грошове забезпечення не виплачене. Таким чином, усі належні суми при звільненні, а саме, грошове забезпечення у належному розмірі, позивачу так і не було виплачене станом на день подання позовної заяви, тобто відповідачем не проведено остаточного розрахунку із позивачем. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку, вважаємо за необхідне просити суд нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15.06.2024 року по день постановлення рішення у даній справі, виходячи із середньоденного заробітку (грошового забезпечення) позивача - 2413,22 грн. Таким чином, у зв'язку із допущенням відповідачем протиправної бездіяльності, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, належним способом захисту буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошового забезпечення у належному розмірі відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24).
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Також, 04.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.06.2025 року через систему «Електронний суд» заява представника позивача Макарової Анастасії Федорівни про поновлення строків пропущеного строку позовної давності, в якій представник просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду із підстав, викладених у даній заяві та поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою. Позовну заяву ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було залишено без руху. Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску з 16.09.2024 року (з урахуванням вихідних днів) по 04.06.2025 року; позовної заяви та доказами її направлення (в разі подання через систему «Електронний суд»), відповідно до кількості учасників справи із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відносно позивача та відповідача; запропонувати позивачу подати до суду докази щодо проведення остаточного розрахунку відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №160/32851/24.
Згідно з інформацією зазначеною у довідці про доставку електронного листа ухвала від 09.06.2025 року доставлена до електронного кабінету представника позивача Макарової Анастасії Федорівни 18.06.2025 року о 01:39.
Також, копія ухвали від 09.06.2025 року направлялася позивачу за адресою вказаною у позовній заяві поштовим відправленням. Однак, на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою на конверті “за закінченням терміну зберігання».
Згідно з частиною шостою статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, то воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Станом на 08.07.2025 року позивачем не усунуто недоліки. Будь-яких заяв, клопотань по справі до суду не надійшло.
Строк який сплинув з моменту отримання ухвали від 09.06.2025 року перевищує строк поштового перебігу та встановлений строк на усунення недоліків.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 25.07.2023 року у справі №420/2112/20.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. У той же час заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що позивачем вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 08.07.2025 року не виконано, даний адміністративний позов з доданими до нього додатками підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник