07 липня 2025 рокуСправа №160/9982/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" про визнання протиправним протоколу та постанови,-
07.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стойка Руслана Василівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)", в якому вона просить суд визнати протиправним та скасувати протокол №7 засідання дисциплінарної комісії ДУ “Водянська виправна колонія (№146)» від 18.03.2025 року та постанову №4 від 18.03.2025 року про накладення стягнення “догана» на засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 18.03.2025 року відбулось засідання дисциплінарної комісії ДУ «Водянська виправна колонія (№146) по розгляду матеріалів щодо порушень засудженою ОСОБА_1 встановленого порядку та умов відбування покарання. Даною комісією було вирішено: за допущене порушення встановленого порядку та умов відбування покарань, відповідно до ч.3 ст.107 КВК України та абзацу 3, 4 п.1 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року та покарати засуджену ОСОБА_1 правами начальника установи у порядку визначеному ст.131, 132, 134 КВК України та оголосити «догану»; за допущене порушення встановленого порядку та умов відбування покарання, яке виразилось у порушенні вимог ч.5 ст.118 КВК України та п.п. 6 п. 3 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року, покарати засуджену ОСОБА_1 , правами начальника установи у порядку визначеному ст.131, 132, 134 КВК України та провести «бесіду профілактичного характеру». Однак з прийнятим рішенням дисциплінарної комісії у вигляді оголошення «догани» та проведенням «бесіди профілактичного характеру» засуджена не згідна, оскільки обставини нібито вчинення засудженою ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскаржувана постанова прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення, для прийняття таких рішень. Крім того, під час підготовки до участі в засіданні дисциплінарної комісії та безпосередньо під час її проведення позивача ОСОБА_1 навмисно було позбавлено можливості залучити захисника, оскільки про необхідність і бажання залучити захисника позивач заявляла усно і письмово, а саме 13.03.2025 року було написану заяву про залучення адвоката за рахунок держави, однак не дочекавшись призначення безкоштовного адвоката, дисциплінарна комісія ДУ «Водянська виправна колонія (№146)» розглянула матеріали справи на засуджену без участі захисника. На основі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову та відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 09.05.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
24.04.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" надійшов письмовий відзив на позов, в якому вона позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 18.03.2025 року під час розгляду дисциплінарною комісією матеріалів на засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила вимоги ч.1 ст. 9, ст. 107 КВК України, п.3 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 року - в частині не виконання законних вимог адміністрації установи, не дотримання засудженою обов'язків передбачених законодавством, комісією при прийнятті рішення стосовно виду стягнення, також були взяті до уваги профілактичні бесіди з засудженою та враховані всі стягнення щодо останньої. За заявою ОСОБА_1 від 13.03.2025 року про захист її прав та наданню правової допомоги було направлено запит від 14.03.2025 року №146/2-684 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, щодо надання правничої допомоги або безкоштовного державного адвоката. Позивач мала право на адвоката під час дисциплінарного засідання (ст. 59 Конституції України, ст. 135 КПК України, Закону про «безоплатну правову допомогу», адміністрацією установи дії щодо надання правової допомоги були виконані в повному обсязі. Розгляд матеріалів дисциплінарної комісії щодо засудженої ОСОБА_1 проводився 18.03.25 року. Запит про захист її прав та наданню правової допомоги було направлено та отримано центром надання допомоги 14.03.2025 року. Також позивач (засуджена) ОСОБА_1 не подала письмової заяви (хоча в неї було таке право, і вона про дане право знала) про перенесення дисциплінарного засідання на 2 (дві) доби. Також засудженій було надано право надати пояснення під час розгляду матеріалів на дисціплінарній комісії установи, її позиція була врахована при ухваленні рішення. Профілактична бесіда, стягнення у вигляді догани є найменш суворим видом впливу, що застосовується з метою виховного впливу на поведінку особи. З урахуванням вищенаведеного, просить суд відмовити у задоволенні позову.
25.04.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов письмова відповідь на відзив на позов, в якій вона доводи відповідача вважає необгрунтованими, виходячи з наступного. Так, дійсно 06.03.2025 року (точного часу засуджена не пам'ятає) остання сиділа на лавці біля локального сектору, однак вона стверджує, що просто не побачила працівника установи ОСОБА_2 , оскільки задумалась і не відразу зреагувала та не встала і не привіталась. Однак, наміру навмисно нехтувати правила установи та зневажливо ставитись до працівників установи позивач ОСОБА_1 не мала та в жодному разі не вступала в діалог провокаційного характеру. Більш того, відповідач не зазначив у чому саме була виражена провокація та які дії виражали провокацію з боку позивача ОСОБА_1 . Крім того, відповідач зазначає, що після того, як працівник установи підійшов до ОСОБА_1 , остання продовжувала сидіти, на зауваження не відреагувала та не підвилась, однак остання зазначає, що після того, як вона побачила працівника установи, вона відразу встала з лави на якій вона сиділа та привіталась. Так, дійсно ОСОБА_1 не відразу побачила працівника установи, однак побачивши його відразу встала, але ОСОБА_2 сказав, що на перший раз пробачає, але пізніше виявилось, що буде розгляд справи дисциплінарною комісією та дане питання винесено на обговорення, що стало для ОСОБА_1 несподіваним, оскільки працівник установи повідомив, що на перший раз пробачає. В даному випадку, засуджена зазначає, що вона не відразу помітила правника установи виконання покарань та навмисно порушувати дисципліну не мала наміру. Відносно подій 12.03.2025 року зазначає про таке. Відпрацювати дві години з благоустрою установи ОСОБА_1 відмовилась, оскільки не має можливості працювати в особистих речах (оскільки в подальшому речі в які ОСОБА_1 вдягнена та відпрацьовує дві години для благоустрою установи доводиться прати за особисті кошти засуджених, однак матеріальної можливості у позивача прати за свої кошти не має, тоді як речі встановленого зразка в подальшому перуться безкоштовно). Крім того, ОСОБА_3 неодноразово зверталась до установи щодо можливості працевлаштування та виробничих об'єктах установи, однак на даний час відсутні робочі місця. Так, дійсно ОСОБА_1 родина надсилає грошові кошти, однак їх вистачає тільки на телефонні розмови з родичами та не вистачає на прання особистих речей. Отже, ОСОБА_1 не має особистих коштів, а родина не має змоги матеріально її утримувати, тому прати особисті речі після відпрацювання двох годину позивач не має змоги. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі регулюється ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу (далі - КВК України). Так, відповідно до ч. 1 цієї статті особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Відповідно, до ч. 2 засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Однак по сьогоднішній час позивача не забезпечили одягом встановленого зразка та не зрозуміло чи взагалі установа вжила хоч якісь міри та дії для забезпечення необхідним одягом засуджених та поліпшення умов відбування покарання для засуджених. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. Відповідно до Порядку забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах від 20.02.2012 року (№ 280/5) п. 1.13, де зазначено, що посадові особи установи, які відповідають за організацію - забезпечення речовим майном засуджених: визначають потребу установи в речовому майні; забезпечують своєчасну видачу речового майна засудженим у межах встановлених норм належності; живають необхідних заходів щодо недопущення втрати речового майна, його псування або знищення, організовують його своєчасний ремонт; забезпечують ведення обліку речового майна та його надійне зберігання; вживають заходів щодо відшкодування засудженими вартості речового майна. Щодо залучення захисника для розгляду дисциплінарної справи зазначає про таке. Запит про захист її прав та наданню правової допомоги було направлено та отримано центром надання допомоги 14.03.2025 року, а доручення видано адвокату 19.03.2025 року, тобто захисника було залучено після розгляду дисциплінарної справи, тому про те, що ОСОБА_1 могла написати заяву та перенести розгляд дисциплінарної справи, працівники установи не повідомили, тому і скористатись даним правом вона не мала змоги. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
29.04.2025 року на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких вона спростовує доводи відповідача та наголошує на тому, що в подіях, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, не було складу правопорушення, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
05.05.2025 року на електронну адресу від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача від 28.04.2025 року, в яких вона просить суд врахувати її точку зору на обвинувачення відповідача. Позивач пояснює, що відразу не побачила представника адміністрації (Віталія Миколайовича), тому не привіталася, але це було зроблено не навмисно. Також щодо обставин благоустрою установи повідомляє, зокрема, що не відпрацювала 2 години з благоустрою установи, оскільки не була забезпечена відповідним одягом, а свою одежу вона не хотіла використовувати, оскільки в неї не буде потім можливості її попрати. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
02.06.2025 року на поштову адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, які за змістом ідентичні тим, що надходили через електронну пошту суду 29.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 07.07.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що в Державній установі "Водянська виправна колонія (№146)" відбуває покарання засуджена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.111-1 ч.1, 436-2 ч.3 КК України. Визначено міру кримінального покарання строком на 5 (п'ять) років позбавлення волі, цей вирок набрав законної сили 15.05.2024 року. Початок строку покарання: 13.06.2024 року. Кінець строку покарання: 13.06.2029 року.
18.03.2025 року відбулось засідання дисциплінарної комісії ДУ «Водянська виправна колонія (№146) по розгляду матеріалів щодо порушень засудженою ОСОБА_1 встановленого порядку та умов відбування покарання.
24.03.2025 року було відправлено адвокатський запит з проханням надати протокол засідання дисциплінарної комісії та додатків до даного протоколу, а 28.03.2025 року було отримано копію протоколу засідання дисциплінарної комісії ДУ «Водянська виправна колонія (№146)» з додатками.
Відповідно до протоколу №7 засідання дисциплінарної комісії ДУ «Водянська виправна колонія (№146)» зазначено, що 06.03.2025 року о 08 годині 40 хвилин під час обходу локальної дільниці начальником відділення СПС капітаном внутрішньої служби Ремигою В.М. при вході в локальний сектор засуджена ОСОБА_1 сиділа на лавці, не встала і не привіталась з представником адміністрації на зроблене зауваження не відреагувала та продовжила сидіти. Від письмових пояснень засуджена відмовилась, про що було складено відповідний акт від 06.03.2025 року.
Крім того, засіданням дисциплінарної комісії ДУ «Водянська виправна колонія (№146)» було розглянуто матеріали на засуджену ОСОБА_1 , яка порушила ч.5 ст.118 КВК України та п.3 пп.6 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року, а саме 12.03.2025 року о 13 годині 50 хвилин, що засуджена безпідставно відмовилась виконувати роботи з благоустрою установи згідно затвердженого графіку та засуджену було забезпечено усім необхідним для виконання таких робіт.
Даною комісією було вирішено:
- за допущене порушення встановленого порядку та умов відбування покарань, відповідно до ч.3 ст.107 КВК України та абзацу 3, 4 п.1 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року та покарати засуджену ОСОБА_1 правами начальника установи у порядку визначеному ст.131, 132, 134 КВК України та оголосити «догану»;
- за допущене порушення встановленого порядку та умов відбування покарання, яке виразилось у порушенні вимог ч.5 ст.118 КВК України та п.п. 6 п. 3 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року, покарати засуджену ОСОБА_1 , правами начальника установи у порядку визначеному ст.131, 132, 134 КВК України та провести «бесіду профілактичного характеру».
18.03.2025 року Державною установою "Водянська виправна колонія (№146)" винесено постанову №4 від 18.03.2025 року про накладення стягнення «догана» на засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважаючи протиправними протокол №7 засідання дисциплінарної комісії ДУ “Водянська виправна колонія (№146)» від 18.03.2025 року та постанову №4 від 18.03.2025 року про накладення стягнення “догана» на засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Статтею 15 Кодексу визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Відповідно до частини першої статті 9 КВК України, засуджені зобов'язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Частиною другою статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Статтею 107 КВК України визначено права і обов'язки засуджених до позбавлення волі.
Частинами третьою-четвертою статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов'язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Відповідно до абз. 3, 4 п. 1 Розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені повинні бути ввічливими з персоналом установи виконання покарань та іншими особами, які відвідують установу. При зустрічі з персоналом установ виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи, засуджені повинні вставати і вітатися.
Таким чином, 06.03.2025 року позивач (засуджена), перебуваючи на території для спільного перебування засуджених (локального сектору), не привітавшись зі співробітником установи та демонструючи провокаційну поведінку порушила абз. 3, 4 п. 1 Розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Крім того, згідно розділу XVII залучення засуджених до суспільно корисної праці: адміністрація установ виконання покарань може залучати засуджених до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку, встановленому ч.5 ст. 60 та ч.5 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установи продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день, оскільки такі вимоги, прямо передбачені законом, та повинні виконуватися, про що позивач (засуджена) ОСОБА_1 була ознайомлена та включена в графік виконання робіт, що підтверджується копією графіку виходу на роботу.
Відповідно до розділу II Правового статусу засуджених засуджені зобов'язані: виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.
При цьому 12.03.2025 року о 13 годині 50 хвилин, засуджена безпідставно відмовилась виконувати роботи з благоустрою установи згідно затвердженого графіку та засуджену було забезпечено усім необхідним для виконання таких робіт.
ОСОБА_1 сама визнавала наявність необхідного одягу, будь-яких скарг, заяв, або звернень про неможливість виконання робіт не надавала.
Виходячи з обставин засуджена ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги ч. 1-2 ст.9, ст. 107, ч.5 ст. 118, КВК України, та п.3 розділу II, XVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Відповідно до частини першої статті 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до частини першої статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Як свідчить аналіз вищевказаних норм законодавства, засуджені повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також недотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку
Згідно статті 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч. 6ст. 135 КВК України).
З матеріалів даної справи убачається, що за заявою ОСОБА_1 від 13.03.2025 року про захист її прав та наданню правової допомоги було направлено запит від 14.03.2025 року №146/2-684 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо надання правничої допомоги або безкоштовного державного адвоката.
Позивач мала право на адвоката під час дисциплінарного засідання (ст. 59 Конституції України, ст. 135 КПК України, Закону України «Про безоплатну правову допомогу»), адміністрацією установи дії щодо надання правової допомоги були виконані в повному обсязі.
Розгляд матеріалів дисциплінарної комісії щодо засудженої ОСОБА_1 проводився 18.03.2025 року. Запит про захист її прав та наданню правової допомоги було направлено та отримано центром надання допомоги 14.03.2025 року.
Відповідно до доручення для надання вторинної правничої допомоги особам, які визнані п. 1-2, 9-23, 26-29 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правничу допомогу» (щодо засудженої) від 19.03.2025 року №44Дн, адвоката Стойка Р.В. було залучено для надання правничої допомоги, засудженій ОСОБА_1 .
Тобто, розгляд матеріалів дисциплінарної комісії відбувся до того як засудженій було надано адвоката Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги. При цьому, позивач (засуджена) ОСОБА_1 не подала письмової заяви про перенесення дисциплінарного засідання на 2 (дві) доби, як це передбачено статтею 135 КВК.
Крім того, засудженій було надано право надати пояснення під час розгляду матеріалів на дисціплінарній комісії установи, її позиція була врахована при ухваленні рішення.
Суд зауважує, що докази подання позивачем відповідачу заяви про перенесення засідання дисциплінарної комісії, в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч. 7 ст. 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134,135 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Пункт 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.
Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку фактів правопорушень та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Щодо застосованого відповідачем виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає, що відповідач реалізував власні дискреційні повноваження, при цьому суд не встановив невідповідності виду дисциплінарного стягнення тяжкості виявлених правопорушень.
Суд також бере до уваги те, що станом на 18.03.2025 року, з засудженою ОСОБА_1 не одноразово проводились профілактичні бесіди:
- 15.11.2024 року профілактична бесіда - висловлювання невдоволення в бік адміністрації установи;
03.03.2025 року профілактична бесіда - зберігання заборонених предметів (пігулок).
Також станом на станом на 18.03.2025 року, засуджена ОСОБА_1 не має жодного заохочення та має такі не зняті стягнення:
28.08.2024 року попередження - конфліктна ситуація з засудженою (не знято);
20.12.2024 року сувора догана - невиконання законних вимог адміністрації установи (не знято);
04.02.2025 року ДІЗО 1 доба- конфліктна ситуація з засудженою (не знято).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже, задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" про визнання протиправним протоколу та постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна