04 липня 2025 року Справа № 160/11402/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
21.04.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування строкової військової служби у кількості 2 років 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення у кількості 07 місяців 13 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року - 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, з 18.08.1995 по 01.04.1996 року, що становить 07 місяців 13 днів, тобто стаж в сукупності становить 2 роки 07 місяців 28 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.07.2023 року та здійснити виплату на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 07.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно, Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області згідно розрахунку, обрахував за наявними документами, матеріалів пенсійної справи стаж роботи судді 27 років 1 місяць 2 дні та визначив розмір щомісячного грошового утримання судді у розмірі 64 % суддівської винагороди (50% + 7 років стажу на посаді судді х 2%). Згідно з протоколом призначення № 045550020779 від 18.09.2023 року щомісячне довічне грошове утримання визначене в розмірі 64 % заробітної плати судді, виходячи з 27 повних років стажу на посаді судді. Разом з тим, відповідачем безпідставно, всупереч чинному законодавству, не враховано до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді 2 роки 7 місяців 28 днів, які складаються з строкової військової служби: 2 роки 15 днів, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності): 7 місяців 13 днів. Вказане призвело до зменшення відсотку грошового утримання із 68% до 64%. У зв'язку з цим 15.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про врахування цих періодів, у відповідь на яку листом від 15.04.2025 за № 17759-10186/В-01/8-0400/25 повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування інших, окрім перебування на посаді судді, періодів до стажу, який дає право на збільшення відсотку грошового утримання. Мотивуючи відмову у зарахуванні цих періодів, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області послалося на те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено збільшення розміру щомісячного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи лише на посаді судді та посадах, вказаних у ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не вчиняє дій по зарахуванню 2 років 7 місяців 28 днів, до стажу судді для призначення довічного грошового утримання. З цими діями і рішенням про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що порушують права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
25.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
13.05.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що підстави для врахування до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби (з 28.04.1984 по 13.05.1986), період роботи на посаді провідного спеціаліста арбітражного суду Житомирської області (з 18.08.1995 по 01.04.1996), як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності)) були відсутні. Таким чином, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку позивачу розраховано відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Пенсійний фонд України в Дніпропетровській області згідно розрахунку, обрахував за наявними документами, матеріалів пенсійної справи стаж роботи судді 27 років 1 місяць 2 дні та визначив розмір щомісячного грошового утримання судді у розмірі 64 % суддівської винагороди (50% + 7 років стажу на посаді судді х 2%).
Згідно з протоколом призначення № 045550020779 від 18.09.2023 року щомісячне довічне грошове утримання визначене в розмірі 64 % заробітної плати судді, виходячи з 27 повних років стажу на посаді судді.
15.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою про зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року - 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, з 18.08.1995 по 01.04.1996 року, що становить 07 місяців 13 днів, тобто стаж в сукупності становить 2 роки 07 місяців 28 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2025 за № 17759-10186/В-01/8-0400/25 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для зарахування інших, окрім перебування на посаді судді, періодів до стажу, який дає право на збільшення відсотку грошового утримання. Мотивуючи свою відмову у зарахуванні цих періодів, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області послалося на те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено збільшення розміру щомісячного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи лише на посаді судді та посадах, вказаних у ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Позивач вважає дії і рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними і такими, що порушують права, свободи та інтереси, що і стало підставою звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
На час виходу у відставку та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 (далі по тексту -Закон №1402-VIII).
Згідно з вимогами частини першої статті 137 Закону 1402 -VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного суду України, члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входять до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Вказана правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною п'ятою статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) встановлено, що особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді арбітражних судів, визначаються Конституцією України, Законом України «Про арбітражний суд» та іншими законами України.
Так, на дату призначення Вечірка Ігоря Олександровича на посаду судді питання організації і діяльності арбітражного суду регулювалося Законом України від 4 червня 1991 року № 1142-XII «Про арбітражний суд», статтею 20 якого передбачено, що на посаду арбітра арбітражних судів областей призначається особа, яка досягла на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю, як правило, не менше трьох років.
Стажем професійної діяльності за юридичною спеціальністю є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом № 1402-VIII не встановлено.
У свою чергу, як вбачається із розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.07.2023 року за № 3, який наданий Центральним апеляційним господарським судом, тривалість стажу ОСОБА_1 складає 30 років 6 місяців 7 днів, в тому числі 7 місяців 13 днів (п. 3 Розрахунку) згідно ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не враховано 7 місяців 13 днів.
Щодо неврахування періоду проходження військової строкової служби в кількості 2 років 15 днів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закону №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.
Вказаний Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Абзацом другим частини другої ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинної на час набуття стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (в редакції до 20.03.2008), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується календарний період проходження строкової військової служби.
Так, відповідно наданих позивачем документів, доданих до заяви про призначення довічного грошового утримання, вбачається, що ОСОБА_1 з 28.04.1984 року по 13.05.1986 року проходив строкову військову службу, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Таким чином, до стажу позивача підлягає зарахуванню, зокрема, період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року по 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів.
Вказаний висновок відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у Постановах від 6 березня2018 року у справі №308/6593/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17 від 28 листопада 2019 року у справі № 428/3117/17.
Про необхідність врахування цього стажу свідчить також правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 30.05.2019 року у справі 9901/805/18, аналогічна за змістом постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 9901/302/19.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, погодившись з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вказала, що частину 2 статті 137 Закону України № 1402-VIII ( в редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагається законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на їх посаду.
Вищевикладене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді період проходження строкової військової служби та стаж (досвід) роботи ( професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Крім того, Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, визначено форму Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначається стаж, що дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складений Центральним апеляційним господарським судом відповідно до згаданого Порядку, підписаний Головою Центрального апеляційного господарського суду, скріплений печаткою та поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У розрахунку вказано, що стаж судді позивача станом на день видання наказу про відрахування зі штату суду становить 30 років 06 місяців 07 днів.
Цей документ є чинним та ніким не оспорений, не скасований, у зв'язку з чим розмір щомісячного утримання позивача підлягає збільшенню на 4% та має становити 68% суддівської винагороди, а не 64%.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою Радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Релевантною є судова практика висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі 428/4671/17, від 1 жовтня 2018 року у справі 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі 686/10100/15-а.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не враховано при обчисленні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби в кількості 2 роки 15 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 07 місяців 13 днів, що в сукупності становить 2 роки 7 місяців 28 днів та зменшено його розмір на 4%, тобто вчинено протиправні дії.
Отже, відповідач не мав правових підстав для неврахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 строкової військової служби у кількості 2 років 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення у кількості 07 місяців 13 днів, а викладені підстави для відмови є необґрунтованими.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року - 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, з 18.08.1995 по 01.04.1996 року, що становить 07 місяців 13 днів, тобто стаж в сукупності становить 2 роки 07 місяців 28 днів та зобов'язання здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.07.2023 року та здійснити виплату на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установ, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року - 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, з 18.08.1995 по 01.04.1996 року, що становить 07 місяців 13 днів, тобто стаж в сукупності становить 2 роки 07 місяців 28 днів та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.07.2023 року та здійснити виплату на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №1М9К-КС83-30МН-863Х від 18.04.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування строкової військової служби у кількості 2 років 15 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення у кількості 07 місяців 13 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді період проходження строкової військової служби з 28.04.1984 року - 13.05.1986 року, що становить 2 роки 15 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, з 18.08.1995 по 01.04.1996 року, що становить 07 місяців 13 днів, тобто стаж в сукупності становить 2 роки 07 місяців 28 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 68 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.07.2023 року та здійснити виплату на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв