07 липня 2025 р.Справа №160/19539/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006827 від 04.06.2025 року, винесену в.о.начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Костянтином Золотовським про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17' 000грн.
Разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №006827 від 04.06.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- заборонити Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №006827 від 04.06.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 , винесеної Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн 00коп. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що
04.06.2025 року в.о.начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Костянтином Золотовським було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006827 (далі - Постанова).
Відповідно до зазначеної Постанови ФОП ОСОБА_1 16.04.2025 о 09 год. 23 хв., а/д Н-01, Київ-Знам'янка, 242 км + 170 м., допущено порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", що підтверджується актом №АР 126603 від 16.04.2025 та накладено штраф у розмірі 17'000 гривень 00коп.
Позивач не погодився зі зазначеною постановою та звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з відповідним позовом.
Водночас, Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) не встановлює гарантії зупинення виконання постанови до розгляду позову судом, що може мати негативні наслідки для заявника у вигляді примусового стягнення грошових коштів.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Представником позивача до заяви додано квитанцію про оплату судового збору.
На підставі частини 2 статті 150 Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову є процесуальною гарантією реалізації судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Однак для того, щоб суд застосував заходи забезпечення позову, заявник (позивач) має довести наявність принаймні однієї з підстав, зазначених у частині другій статті 150 КАС України.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися виключно в межах позовних вимог, бути адекватними та пропорційними до них, гарантувати ефективний захист прав позивача, який неможливий без невідкладного судового втручання.
Адекватність заходу забезпечення позову, який має застосовувати суд, визначається його відповідністю тим вимогам, для забезпечення яких цей захід вживається, через зіставлення права чи інтересу, про захист якого просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Пропорційність у такому випадку означає співвідношення між негативними наслідками, що можуть виникнути від застосування заходів забезпечення позову, та наслідками, що можуть настати через їх неприйняття.
Аналогічні висновки щодо критеріїв забезпечення позову Верховний Суд висловив у постановах від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, від 28.07.2022 у справі №640/31850/20, від 27.09.2023 у справі №280/5917/22 та ін.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечуючи позов, суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21 та від 28.07.2022 у справі №640/31850/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушення у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/30483/21).
Суд зазначає, що висловлені заявником у заяві припущення або ймовірність майбутніх негативних наслідків без належного доведення обставин порушення не можуть бути єдиною підставою для втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень.
Покликання суб'єкта господарювання виключно на істотні складнощі або неможливість ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду, може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у виняткових випадках.
У разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, тому зазначене не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 380/11600/20).
Заявник не навів конкретні мотиви існування очевидної небезпеки для його прав у випадку незабезпечення позову, тобто не підтвердили наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про неможливість вжиття заходів забезпечення позову, оскільки судом не встановлено наявності реальної та невідворотної загрози порушення прав заявника, яка не може бути ефективно відвернута іншими процесуальними способами. Натомість обраний судами захід забезпечення позову створює непропорційні обмеження для майбутнього відповідача.
Заходи забезпечення позову можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, коли очевидність протиправності дій є доведеною понад обґрунтований сумнів, а загроза правам заявника є реальною, невідворотною і не може бути ефективно усунена без невідкладного судового втручання.
У поданій заяві не наведено реальних мотивів та підстав, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з цим позовом, без вжиття заходів забезпечення позову.
Поряд з цим, правомірність постанови № 006827 від 04.06.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17'000грн., яка є предметом спору у адміністративній справі №160/19539/25, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів у цій справі.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника - адвоката Сібілєва Максима Андрійовича в інтересах ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська