01 липня 2025 рокуСправа №160/11227/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.03.2025 року № 046350019093 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.03.2025 р.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на те, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, проте за результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі №160/11227/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
07.05.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач-1 не погоджується з поданою позовною заявою і просить звернути увагу на наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Станом на час звернення за призначенням пенсії 18.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 60 років. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058, при цьому право на призначення пенсії за віком обумовлене не лише досягненням відповідного віку, а й наявністю відповідного страхового стажу, так зокрема, частиною першою зазначеної статті встановлено, що п очинаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.
Законодавством чітко пов'язано виникнення права на призначення пенсії за віком з досягненням певного віку та наявністю певного страхового стажу, відтак пенсійний вік необхідно рахувати в розумінні статті 26 Закону № 1058. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 08 років 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058.
Позивачка не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» надішов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказало наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви відсутні документи що підтверджують заявницю непрацездатною особою, оскільки вона не є особою з інвалідністю, не досягла 65 річного віку, а також відсутнє право як особи, що досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, а саме в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.
Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надала.
Відповідно до довідки №304 від 01.07.2025 Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду суддя знаходиласть у відпустці. Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 (прізвище у попередньому шлюбі ОСОБА_2 ) відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 16.12.1994 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17.03.1987 позивач є матірью ОСОБА_4 .
Син позивача відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.01.2023 був учасником бойових дій і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28.03.2023Ю а також сповіщенням про смерть (загибель) Військової частини НОМЕР_5 №40/35/9/1-848 від 26.03.2023.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 18.03.2025 із заявою і документами через вед портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'я зкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.03.2025 №046350019093 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.
Головне управління Пенсійного фонду виходило з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї особи. Непрацездатними вважються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати якщо вони є особами з інвалідністю або досягли 65 річного віку, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви відсутні документи, що підтверджують заявницю непрацездатною особою, оскільки вона не є особою з інвалідністю, не досягла 65 річного віку, а також відсутнє право як особи, що досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, а саме період з 01 січня 2025 року по 31 груддня 2025 року - 32 роки.
Страховий стаж утриманця складає 8 років 6 місяців.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_6 :
-з 01.12.1982 по 01.06.1983, оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації, заявницею не надано інформацію про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за ззаначений період;
-з 09.12.1992 по 09.02.1993, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, не завірене належним чиеном;
-з 14.12.1989 по 31.03.1991, оскільки відсутній номер наказу на прийняття.
Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно вказаної трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів із ззаначенням реорганізації.
До страхового стажу також не зараховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня інфоромація про отримання дитиною паспорту. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку необхідно надати паспорнт дитни, або в заяві вказати про здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Право на призначення пенсії відповідно до ст. 36 Закону відсутнє.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивач з позовом звернулася до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 року по 21.02.2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно до ч.1 ст.38 Закону України №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч.2 ст.36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону - довічно.
Вищенаведеними нормами визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, при цьому, незалежно від тривалості страхового стажу непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника. Таке поняття, як страховий стаж є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Позиція позивача полягає в тому, що оскільки вона досягла загального пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058 60 років, то вона вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
В той же час, якщо приймати до уваги таку позицію, то вказане взагалі нівелює визначену законом таку ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років, оскільки вже при досягненні 60 років, як вважає позивач, чоловік (дружина), батько, мати будуть визнаватися непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника.
Суд звертає увагу на те, що ст.26 Закону №1058 визначає умови призначення пенсії за віком.
Так, частиною 1 ст. 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, за період з 01 січня 2025 року по 31 груддня 2025 року - 32 роки.
Таким чином, визначену ч.2 ст.36 Закону №1058 ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями ст.26 Закону №1058, слід розуміти так, що досягнення пенсійного віку законодавець пов'язує з виникненням в особи права на призначення пенсії за віком, а не лише з досягненням особою загального пенсійного віку 60 років.
Отже, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 32 рік, а фактично страховий стаж позивача становить 8 років 6 місяців, то відповідачем-2 правомірно було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
З наведених підстав суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витра.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона