01 липня 2025 рокуСправа №160/9389/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Військової частини НОМЕР_1 , 2- Військової частини НОМЕР_3 , в якому просить:
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 Збройних Сил України у вигляді не звільнення ОСОБА_1 з військової служби протиправною;
зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 06.03.2025 року;
зобов'язати Військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу;
зобов'язати Військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 надати письмове повідомлення про скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з підстав перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, проте відповіді на рапорт отримано не було.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року відкрито провадження у справі №160/9389/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Військова частини НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
Рапорт позивача щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами було розглянуто командуванням Військової частини НОМЕР_1 та в установлені законом строки надано на нього відповідь від 14.03.2025 за вихідним № 605.
25.02.2025 позивача було виключено зі списків особового складу відповідача 1 та усіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2025 № 56.
На підставі наведеного, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що є неналежним відповідачем у даній справі та підлягає заміні належним відповідачем.
ОСОБА_1 надана відповідь на вказаний відзив.
Позивач звертає увагу на наступне.
Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме вона здійснила включення позивача до списків особового складу, прийняла його рапорт про звільнення та мала обов'язок розглянути його у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача-1 на нібито здійснений розгляд та надану відповідь не спростовують порушення - неналежну передачу рапорту до ВЧ НОМЕР_4 , до якої був переведений позивач. Відповідь на рапорт було відправлено до Сінельнівського району Дніпропетровської області, але позивач зареєстрований у Петриківському районі Дніпропетровської області і не отримував відповіді.
Частина 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» прямо зобов'язує передавати звернення за належністю у разі неналежної підвідомчості. Стаття 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає обов'язок всебічного розгляду звернень військовослужбовців з вжиттям відповідних заходів реагування. Таким чином, ВЧ НОМЕР_1 була зобов'язана передати рапорт позивача до ВЧ НОМЕР_4 . У відзиві не наведено переконливих доказів належного розгляду рапорту.
Військовою частиною НОМЕР_1 подані заперечення.
За поясненнями відповідача-1 рапорт позивача щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами надійшов до Військової частини НОМЕР_1 11.03.2025, тобто вже після того, як позивача 25.02.2025 було виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 . Тому відповідач-1 не мав об'єктивної можливості, як розглядати рапорт позивача по суті порушеного в ньому питання, так і передавати його до іншої частини, оскільки він був адресований саме командиру Військової частини НОМЕР_1 .
В даному випадку позивачу належало звертатися з відповідним рапортом безпосередньо до командира тієї військової частини, де він на той час проходив військову службу, про що йому також було роз'яснено у відповіді, яка була направлена на поштову адресу, вказану в самому рапорті позивача. Оскільки поштового індексу позивачем у рапорті вказано не було, останній був визначений співробітниками оператора поштового зв'язку Акціонерного товариства “Укрпошта» за зазначеною позивачем поштовою адресою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача у справі №160/9389/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог, клопотання про залучення співвідповідача і клопотання про витребування доказів у справі №160/9389/25, відмовлено.
Військова частина НОМЕР_3 у встановлений судом строк відзив на позову заяву не надала.
Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 10.04.2025 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Знаходження судді у відпустці підтверджується довідкою Відділу упрапвління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №304 від 01.07.2025. Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є багатодітним батьком і має на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років, що підтверджується копією посвідчення батька багатодітної сім'ї № НОМЕР_5 від 08.09.2022р, а саме: ОСОБА_2 2012 р.н., ОСОБА_3 2014 р.н., ОСОБА_4 2018 р.н., ОСОБА_5 2022 р.н.
З матір'ю дітей позивачем зареєстрований шлюб 05 липня 2022 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 .
У позовній заяві позивач зазначає, що був мобілізований військовим комісаром ТЦК АДРЕСА_1 та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що є порушенням ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 23 цього закону, військовозобов'язані чоловіки, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу без їхньої згоди.
Згоди на мобілізацію позивач не надавав.
Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №56 від 25.02.2025 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , водія-сапера розмінування 2 відділення розмінування 2 взводу розмінування роти розмінування, відповідно до наказу командира НОМЕР_7 окремої шляхо-відновлювальної Дніпровської бригади регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 25 лютого 2025 року №43-РС, направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м. Дніпро.
25 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач також вказує, шо 06.03.2025 поштою (трек №5193100149649) направив рапорт про звільнення до Військової частини НОМЕР_1 .
Рапорт з додатками отриманий військовою частиною 10.03.2025, що вбачається через відстеження трекінгу на сайті Укрпошти.
На час звернення з позовом до суду позивачем не отримано відповіді на рапорт.
Бездіяльність відповідача-1 щодо розгляду рапорту, позивач вважає протиправною та звернувся за захистом своїх порушених прав і інтересів з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пп. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі: під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями ( Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. (пункт 1).
Згідно п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно абз. 2 пп. 2 п. 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій п. 241 Положення №1153/2008).
На підставі ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Системний аналіз підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, у тому числі перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
З матеріалів справи вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 листом №605 від 14.03.2025 позивачу повідомила , що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2025 №56 ОСОБА_1 було переведено до Військової частини НОМЕР_4 . Зважаючи на наведені обставини, на момент отримання рапорту , ОСОБА_1 не перебуває у підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_1 . Для вирішення питання позивачу було запропоновано звернутися до командира Військової частини НОМЕР_4 .
Направлення відповіді на адресу позивача підтверджується копією поштової накладної №4905506692129 від 15.03.2025 і неотримання позивачем відповіді не залежало від відповідача-1.
Суд погоджується з відповідачем-1, що позивач на час звернення з рапортом до Військової частини НОМЕР_1 вже знаходився у підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_4 , а тому повинен був звертатися з рапортом саме до командира Військової частини НОМЕР_4 .
Разом з тим , військова частина, яка отримала неправильно поданий рапорт, зобов'язана була переслати його за належністю для розгляду такого рапорту по суті, чого протиправно не було зроблено Військовою частиною НОМЕР_1 .
За ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи зі встановлених обставин і правового регулювання, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту є : визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо направлення рапорту ОСОБА_1 від 06.03.2025 з доданими до нього документами для розгляду по суті і прийняття рішення до Військової частини НОМЕР_4 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 направити рапорт ОСОБА_1 від 06.03.2025 з доданими до нього документами про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, для розгляду по суті і прийняття рішення до Військової частини НОМЕР_4 .
Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 то позивачем жодними належними доказами не обґрунтовано позовні вимоги до цього відповідача, а тому у позовних вимогах до Військової частини НОМЕР_3 слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246 , 255, 262 , 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до 1-Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), 2-Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо направлення рапорту ОСОБА_1 від 06.03.2025 з доданими до нього документами для розгляду по суті і прийняття рішення ,до Військової частини НОМЕР_4 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) направити рапорт від 06.03.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) з доданими до нього документами про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, для розгляду по суті і прийняття рішення до Військової частини НОМЕР_4 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона