про залишення позовної заяви без руху
04 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7304/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у застосуванні із 26.02.2022 по 30.06.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням військової служби, із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 01.07.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат;
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням військової служби, із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 106 днів, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява містить такі недоліки.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 09.04.2024 виключено із списків особового складу військової частини відповідно до наказу в/ч НОМЕР_1 від 09.04.2024 №13.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових складових) за періоди із 26.02.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 19.05.2023 із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а також невиплатою у належному розмірі при звільненні компенсації на невикористані дні відпусток.
Тобто, в даному випадку, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі №460/21394/23, позовні вимоги за період з 26.02.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 18.07.2022 не обмежені строком звернення до суду, проте до позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та позовних вимог щодо грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні слід застосовувати строк звернення до суду, обчислений за правилами статті 233 КЗпП України, який у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Оскільки правила статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду пов'язані безпосередньо із звільненням з військової служби та отриманням письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, тому, беручи до уваги звільнення позивача з військової служби з 09.04.2024, слід дійти висновку, що строк звернення до суду сплив 10.07.2024, а тому звертаючись до суду 01.07.2025, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та вимогами про перерахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У заяві про поновлення строку позивач просив поновити строк звернення до суду, покликаючись на те, що за час проходження військової служби та перебування в зоні бойових дій стан його здоров'я погіршився, внаслідок чого він змушений був проходити лікування та реабілітацію, яка триває і по даний час, що стало причиною пропуску звернення до суду.
Аналізуючи доводи, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, в сукупності з долученими до заяви доказами, суд зауважує, що стаціонарне лікування ОСОБА_1 проходив в такі періоди: з 20.05.2024 по 31.05.2024, з 02.07.2024 по 23.07.2024, з 08.10.2024 по 06.11.2024, з 30.01.2025 по 23.02.2025, з 03.05.2025 по 13.05.2025. Таким чином, в червні, серпні, вересні та грудні 2024 року, січні, березні, квітні та червні 2025 року позивач не був обмежений в можливості звернутись до суду з відповідним позовом, позаяк за вказані періоди відсутні дані щодо його лікування чи реабілітації.
Таким чином, беручи до уваги скорочені строки звернення до суду у справах означеної категорії, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду причини, з яких позивач просить поновити йому строк звернення до суду, не можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у зазначений строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н.Б.Плахтій