Справа №760/14808/25
Провадження №2/760/10348/25
про повернення позовної заяви
01 липня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами №5095511 від 03 січня 2022 року в розмірі 73915,63 грн, №3424914351-174560 від 04 січня 2022 року у розмірі 24666,50 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з цією позовною заявою до суду, приходжу до наступного висновку.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, § 22 від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Згідно п.2 ч.4 ст.185ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Таким чином, нормами процесуального права передбачено право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як убачається зі змісту позовної заяви, 03 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №5095511, а 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.
Окрім того, 04 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінансо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №3424914351, а 07 березня 2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №07/03/23, та в подальшому 18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №18-02/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.
Відтак, в межах даного позову об'єднано дві позовні вимоги, які ґрунтуються на різних договорах. Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори та договори факторингу, окремі видаткові операції, індивідуальні графіки платежів, тощо).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 у справі №910/11811/18, від 25 липня 2019 у справі №916/2733/18 та від 16 жовтня 2020 у справі №910/7186/19.
У даному випадку об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Отже, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання чи не виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених в договорі та фактично підлягають вирішенню два окремих спори між тими ж сторонами.
Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами тощо. На переконання суду заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інші похідною від неї.
Таким чином, вищезазначені договори породжують різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, тому спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст.188 ЦПК України, але й значно утруднить вирішення спору по суті.
Встановлення судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Вказане не є перешкоджанням позивачу у праві на доступ до суду, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки згідно ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі повернення заяви або скарги, сплачена сума судового збору може бути повернена за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись статтями10, 185, 188, 260, 353 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Солом'янського районного суду
міста Києва Н.М. Аксьонова