СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9818/25 пр. № 1-кп/759/1381/25
08 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР № 12025100120000096 від 21 березня 2025 року за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Петрівка Чернігівської області, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не судимий, -
який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України,
сторони: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 ,
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 з корисливих мотивів виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою їх збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у березні 2025 року, більш точний час встановити неможливо, незаконно придбав через мережу Інтернет особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА та 4-ММС, які продовжив незаконно зберігати з метою збуту шляхом «закладок».
Продовжуючи свої злочинні дії, 20 березня 2025 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Святошинського району м. Києва, шляхом 4-х «закладок» збув особливо небезпечну психотропну речовину МДМА за таким маршрутом: м. Київ, пр-т Берестейський, 131-а, 135 та 138.
21 березня 2025 року, близько 14 год. 20 хв., ОСОБА_5 , знаходячись у вестибюлі станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен», був зупинений працівниками поліції, яким добровільно повідомив про наявність в себе заборонених речовин, після чого у присутності понятих та захисника під час особистого обшуку ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, серед його особистих речей були вилучені особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА та 4-ММС у 16-ти згортках, які були замотані в клейку стрічку, а саме, у вигляді таблеток зеленого кольору з логотипом у виді крокодилу та у вигляді порошкоподібної речовини бежевого кольору.
Зокрема, вилучена у ОСОБА_7 речовина в таблетках зеленого кольору з логотипом у виді крокодилу містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА (3,4-метилен-діоксиметамфетамін), обіг якої заборонено згідно з Переліком, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список № 2), загальний розмір якої у речовині становив 3,244 г, а порошкоподібна речовина бежевого кольору містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину - 4-ММС, обіг якої заборонено згідно з Переліком, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список № 2), розмір якої у речовині (1,215 г) не є великий (Таблиця 2, затверджена наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000р).
Крім того, 21 березня 2025 року, в період часу 18 год. з 07 по 29 хв., в ході огляду за участі ОСОБА_7 місця події за маршрутом: м. Київ, пр-т Берестейський, 131-а, (точні координати: широта 50.454525 та довгота 30.350082), проспект Берестейський, 135 (широта 50.454551 та довгота 30.345557; широта 50.454585 та довгота 30.34537), проспект Берестейський, 138 (широта 50.454299 та довгота 30.342283) виявлено та вилучено у 4-х створених обвинуваченим 20 березня 2025 року «закладках» 4 згортки, також замотані в клейку стрічку, в середині яких містилися таблетки зеленого кольору з логотипом у виді крокодилу.
Вилучена за вказаних обставин речовина в таблетках зеленого кольору з логотипом у виді крокодилу містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА (3,4-метилен-діоксиметамфетамін), обіг якої заборонено згідно з Переліком, затвердженим постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список № 2), загальний розмір якої у речовині (0,827 г) не є великий (Таблиця 2, затверджена наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000р).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у висунутому звинуваченні визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину показавши, що, дійсно, раніше малознайомими особами був втягнутий у кур?єрську діяльність з розповсюдження наркотиків, тому у березні 2025 року для подальшого збуту шляхом «закладок» він придбав через мережу Інтернет шляхом переписки в закритій групі «Телеграм» особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА та 4-ММС, які продовжив незаконно зберігати. У подальшому, 20 березня 2025 року він, перебуваючи на території Святошинського району м. Києва, шляхом 4-х «закладок» збув особливо небезпечну психотропну речовину МДМА. 21 березня 2025 року, він, знаходячись у вестибюлі станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен», був зупинений працівниками поліції, яким добровільно повідомив про наявність в себе заборонених речовин та продемонстрував наявних при собі 16 згортків, після чого слідчим під час особистого обшуку було оформлено вилучення з його сумки цих згортків з психотропною речовиною - МДМА, загальну масу якої у 3,244 г не оспорював, та психотропною речовиною 4-ММС, загальну масу якої у 1,215 г також не оспорював. Після цього, він сприяв працівникам поліції у виявлені залишених ним напередодні 4-х «закладок», які були виявлені в різних локаціях за адресами: м. Київ, пр-т Берестейський, 131-а, 135 та 138 в клейких стрічках.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Разом з тим, суд за заявою захисника вважає за необхідне надати належну правову оцінку правовій кваліфікації діям ОСОБА_7 , які йому поставлені у провину та не оспорювалися сторонами, оскільки відмова у цьому не відповідатиме засадам справедливого правосуддя, на що системно звертав увагу суддів і Верховний Суд, в тому числі його Велика палата (постанова ВП ВС від 27 лютого 2018 року, Справа № 756/5578/15-к, джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 72489783; постанова ВС від 21 січня 2021 року, Справа № 165/2663/19, джерело:. https://reyestr.court.gov.ua/Review/94394555).
Так, у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта наведені вище і встановлені судом дії обвинуваченої органом досудового розслідування двічі кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме, спочатку за епізодом особистого обшуку обвинуваченого 21 березня 2025 року та вдруге за епізодом збуту обвинуваченим 20 березня 2025 року та огляду місця події 21 березня 2025 року) як такі, що в останньому випадку вчинені повторно.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КК України, повторність, передбачена ч. 1 цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Як убачається з матеріалів провадження і не оспорювалося сторонами, у ОСОБА_7 у невстановлений час з корисливих мотивів виник єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою їх подальшого збуту. Реалізуючи саме цей умисел та переслідуючи вказані мотиви, ОСОБА_5 у березні 2025 року незаконно придбав особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА та 4-ММС, які продовжив незаконно зберігати з метою збуту шляхом «закладок». У подальшому він за встановленою прокурором в обвинувальному акті послідовністю у часі, спочатку 20 березня 2025 року шляхом «закладок» збув МДМА, потім 21 березня 2025 року близько 14 год. 20 хв. був затриманий з вилученням у нього під час особистого обшуку раніше придбаних ним особливо небезпечних психотропних речовин - МДМА та 4-ММС у 16-ти згортках клейкої стрічки у вигляді таблеток з логотипом у виді крокодилу та у вигляді порошкоподібної речовини. Лише після цього, того ж дня у вечорі, в ході огляду місця події в різних локаціях Святошинського району м. Києва були виявлені та вилучені розміщені ОСОБА_8 20 березня 2025 року «закладки» у виді 4 згортків, також замотаних в клейку стрічку, в середині яких містилися такі самі таблетки з логотипом у виді крокодилу.
Отже, ОСОБА_5 за всіма даними обвинувального акта, які не оспорювалися сторонами, придбав та незаконно зберігав особливо небезпечні психотропні речовини (МДМА та 4-ММС), які були розфасовані для подальшого збуту та які були виявлені та вилучені працівниками правоохоронних органів як при ньому, так і за здійсненими ним напередодні «закладками». Оскільки такі дії обвинуваченого були тотожні й охоплені єдиним умислом на збут раніше придбаної психотропної речовини, то незалежно від кількості виявлених предметів злочинного походження в різних місцях, така кваліфікуюча ознака як повторність в діях ОСОБА_7 об?єктивно відсутня.
Тому суд вважає за необхідне виключити кваліфікуючу ознаку повторність з кримінально-правової кваліфікації. Така правова позиція узгоджується і з роз?ясненням Верховного Суду (постанова від 08 листопада 2018 року, справа №175/230/17-к, джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77801391).
У зв?язку з викладеним, як наслідок орган досудового розслідування правильно встановивши всі фактичні обставини справи, помилково двічі кваліфікував дії обвинуваченого, який незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув особливо небезпечні психотропні речовини, за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням правил про сукупність злочинів. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено, вказані дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України за всіма вказаними вище епізодами. Аналогічну правову позицію у своїх рішеннях сформулювали Верховний Суд та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ (джерело: Вісник Верховного Суду України №5-2011; Кримінальне судочинство №1-2013/а. 13-15).
При цьому, вчинення з єдиним злочинним умислом у будь-якій послідовності декількох з альтернативних дій об?єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме, придбання, зберігання з метою збуту та власне сам збут заборонених речовин також не утворюють сукупності злочинів.
Враховуючи викладене, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_7 вказівку на повторну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України, як зайве поставлену йому в провину.
Отже, суд за результатами судового розгляду в межах висунутого обвинувачення вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_5 у березні 2025 року незаконно придбав, 21 березня 2025 року незаконно зберігав з метою збуту особливо небезпечні психотропні речовини - МДМА, загальною вагою у речовині 3,244 г та 4-ММС, вагою в речовині 1,215 г, а перед тим 20 березня 2025 року - збув особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА, вагою у речовині 0,827 г, а тому всі ці дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту та їх збут.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності, враховує суд і вік обвинуваченого. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Прокурор ставив під сумнів наявність вказаних пом?якшуючих обставин, вважаючи такою тільки визнання ОСОБА_8 своєї винуватості. Разом з тим, суд бере до уваги такі об?єктивні факти на підтвердження своїх висновків. Обвинувачений добровільно повідомив працівникам поліції про наявність в нього заборонених речовин, тому фактично видав їх, а результати такої видачі в подальшому лише були процесуально закріплені особистим обшуком затриманого. Обвинувачений добровільно надав доступ до свого телефону, що надало можливість виявити раніше створені ним закладки під час огляду місця події, також обвинувачений добровільно сприяв проведенню обшуку за місцем свого фактичного проживання, яке не було відомо правоохоронним органам.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним такому правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України на підставі та умовах, визначених у цій статті суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності взагалі не притягувався, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину сприяв швидкому судовому процесу, до вчинення злочину характеризувався виключно позитивно, що є пріоритетним при вирішенні питання про суспільну небезпечність його особи та про призначення йому покарання.
Жодних обставин, які би обтяжували покарання обвинуваченого, у даній справі не встановлено.
Зазначені обставини, на переконання суду, пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому у відповідності до положень ст. 69 КК України вони дають суду законні підстави для можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Беручи до уваги всі вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, строк його перебування під вартою, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_7 в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак, призначає йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і в даному конкретному випадку достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид покарання, відсутність з цього приводу клопотань сторін провадження, суд вважає за необхідне раніше обраний запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 373-376, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни до набрання вироком законної сили і утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Початок відбування покарання рахувати обвинуваченому ОСОБА_9 з 21 березня 2025 року з урахуванням строку його затримання та перебування під вартою у межах даної справи.
На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 18 257 грн. 85 коп. (1 193 грн. 85 коп. + 10 696 грн. 80 коп. + 3 183 грн. 60 коп. + 3 183 грн. 60 коп.) в дохід держави.
Після набрання вироком законної сили речові докази: психотропні речовини: МДМА, загальною вагою у таблетках 4,071 г (0,425 г + 2,819 г + 0,827 г), та 4-ММС, вагою у речовині 1,215 г, які зберігаються в камері схову речових доказів УП на метрополітені ГУНП у м. Києві - знищити; вилучений в обвинуваченого ОСОБА_7 мобільний телефон «Redmi», ІМЕІ: НОМЕР_1 та сім-карти в ньому - конфіскувати в дохід держави як знаряддя злочину, скасувавши накладений арешт на нього.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ ОСОБА_10