Справа №:755/11845/25
Провадження №: 2/755/9742/25
про залишення позовної заяви без руху
"07" липня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить змусити банк відправити Swift-переказ коректно, виправити помилку в налаштуваннях, повернути грошові кошти, які АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до АТ «Коредобанк», а не до Республіки Алжир.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Обов'язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до нього є встановлення його цивільної процесуальної правосуб'єктності.
Під час вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача процесуальної правосуб'єктності суд, крім іншого, має встановити особу позивача.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Отже, до позовної заяви не надано документу, що посвідчує особу позивача, також не надано копію довідки про присвоєння позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід подати належним чином завірені копії документів, що підтверджують особу позивача та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Також суд звертає увагу позивача на таке.
Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження
№ 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Водночас, позивачем не визначено особу відповідача та не зазначено відповідної інформації про відповідача у розумінні частини третьої статті 175 ЦПК України.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід визначитися із суб'єктним складом учасників справи та подати позовну заяву у новій редакції, з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
Також суд звертає увагу позивача, що частиною першою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із пунктом четвертим, п'ятим частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.
Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.
Суд звертає увагу позивача, що позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.
Позов як складне явище має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміст позову - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі. Значення елементів позову також полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до статті 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.
Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Також звертається увага позивача на те, що прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чіткою та конкретною, сформульованою відповідно до суті позову.
Тобто, це та частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
Водночас, прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 не містить конкретних вимог, зокрема із зазначенням інформації про вказаний Swift-переказ, необхідні реквізити тощо. Також позивачем не конкретизовано перелік налаштувань, які вимагають опрацюванню, не зазначено суму грошових коштів, які підлягають стягненню з банку та не конкретизовано дані про грошовий переказ, який позивач вважає некоректним.
Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, тому позивач повинен самостійно визначитись у позовній заяві з позовними вимогами та їх формулюванням, оскільки за результатами розгляду позовної заяви, яка викладена у поточній редакції, рішення суду, якщо позов буде задоволено, не буде відповідати частині п'ятій статті 265 ЦПК України.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві також слід сформулювати позовні вимоги з урахуванням передбачених законом способів захисту, викласти зміст позовних вимог з урахуванням обраних позивачем способів захисту та надати відповідні докази на підтвердження заявлених вимог.
Також, пунктом третім частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява, серед іншого, також повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач заявляє вимогу про повернення грошових коштів, які помилково перераховані банком, вказана вимога носить майновий характер, тобто, підлягає грошовій оцінці.
Частиною першою статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід також визначити ціну позову, з урахуванням заявленої до стягнення суми грошових коштів.
Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. Надання у справі повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції.
Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до чинного законодавства, а саме статей 175, 177 ЦК України, належним чином сформулювати позовні вимоги у відповідності до наведених обґрунтувань.
При цьому, звертаємо увагу позивача, що відповідно до вимог частини першої, четвертої, пятої статті 177 ЦПК України він повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Будь-яких документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Оскільки позивачем на даний час подано позовну заяву без дотримання вимог до її форми та змісту, зокрема без визначення конкретних способів захисту порушеного права, суд позбавлений можливості визначити конкретну суму сплати судового збору.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова