Справа №:755/4528/25
Провадження №: 2/755/5232/25
"01" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
представника позивача
в режимі відеоконференції - адвоката Клімова А.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що шлюб, укладений між сторонами 04 червня
2016 року, розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року. Одночасно із вказаним судовим рішенням з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 10 квітня 2019 року і до досягнення повноліття.
На даний час матеріальне становище ОСОБА_1 значно погіршилось, остання працює продавцем у магазині та отримує заробітну плату в середньому в розмірі 6 208,36 грн, будь-якого іншого доходу не має. Позивач вказує, що з дня ухвалення рішення про стягнення з відповідач аліментів пройшло майже 6 років, ціни постійно зростають, однак індексація розміру аліментів не проводилась.
Позивач також зазначила, що спільний син сторін ОСОБА_4 навчається у 2 класі, для навчання дитини позивачем придбано мобільний телефон та ноутбук, матеріальної участі у купівлі вказаної техніки відповідач не приймав, так як і в лікуванні сина, в якого спостерігається бронхіальна астма, а тому дитина потребує періодичного медичного обстеження, яке позивач оплачує самостійно. Крім того, у зв'язку із відсутністю власного житла, ОСОБА_1 орендує квартиру, вартість якої становить 10 000 грн щомісячно, додатково сплачує комунальні послуги, в квартирі мешкає разом з чоловіком та сином. За період з грудня 2024 року по лютий 2025 року на лікування, їжу та речі першої необхідності для сина, позивач понесла витрати в розмірі 24 224,19 грн.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що аліменти в розмірі 2 000 грн, які сплачує відповідач є критично низькими, та такими, що не сприяють повноцінному розвитку дитини, а тому просить суд збільшити розмір аліментів до 5 000 грн, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
В судовому засіданні 01 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клімов А.Ю., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві. Додатково зазначив, що з дня присудження аліментів, а саме з 20 травня 2019 року, враховуючи постійне підвищення цін, розмір аліментів не переглядався, індексація не проводилась. Розмір аліментів, що визначений рішенням суду, є недостатнім для забезпечення дитині рівня життя, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Крім того, з огляду на ситуацію в країні та впровадження в навчальних закладах онлайн - навчання (дистанційного), позивач самостійно придбала сину мобільний телефон та ноутбук, відповідач участі в таких покупках не приймав, частину вартості придбаного не компенсував.
На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернувся до суду неврученим, з відміткою «Укрпошти» про причини повернення/досилання - «За закінченням терміну зберігання».
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі
№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
04 червня 2016 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за актовим записом
№ 555 між сторонами зареєстровано шлюб.
Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у місті Києві, актовий запис № 3783.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 10 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (справа № 755/5879/19).
Згідно довідки від 29 жовтня 2024 року та характеристики, ОСОБА_3 навчається в 2-А класі школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району міста Києва, за період навчання зарекомендував себе як старанний та уважний учень, школу відвідує регулярно, забезпечений всіма необхідними для навчання речима, проживає разом з матір'ю та вітчимом, які беруть активну участь в навчанні дитини, рідний батько в житті та навчанні сина участі не приймає, школу не відвідує.
06 листопада 2024 року позивач зареєструвала шлюбу з ОСОБА_6 .
З довідки про доходи від 13 лютого 2025 року № 02/25-1, вбачається, що ОСОБА_1 працює продавцем в ФОП ОСОБА_7 , сума доходу позивача (за вирахуванням всіх податків) за період роботи з серпня 2024 року по грудень 2024 року становить 31 041, 82 грн.
В матеріалах справи містяться копія виписки з історії хвороби, копії медичних довідок, копія декларації ОСОБА_3 , 2016 року народження, копії талонів на отримання результатів медичних досліджень, квитанції та фіскальні чеки на купівлю товарів в аптеках. Наявні також квитанції та фіскальні чеки на купівлю одягу, продуктів харчання та канцелярських приладів для навчання.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від
15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття
192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття
182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від
30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі
№ 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на сина ОСОБА_4 , 2016 року народження, оскільки присуджених аліментів в розмірі 2 000 грн не вистачає для належного розвитку та зростання дитини, а позивач в силу зміни свого матеріального стану не здатна самостійно задовольнити всі потреби сина та забезпечити останньому належний рівень життя.
Разом з тим, позивач не надала доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я. З долучених позивачем до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2024 року не вбачається суттєвого зменшення доходів ОСОБА_1 . Зокрема, у 2019 році позивачу сукупно нараховано дохід у розмірі 18 462,49 грн, у 2020 році - 9 310,97 грн, у 2021 році - 51 366,60 грн, у 2022 році - 203,48 грн, у 2023 році - 9 120,41 грн, з 1 по 3 квартал 2024 року - 15 235,57 грн.
Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до відповідного виконавчого органу, на виконанні якого перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів, з заявою про проведення індексації розміру аліментів, та здійснення відповідного перерахунку.
Також позивач не надала суду жодних документально підтверджених доказів щодо розміру доходів відповідача, чи дійсно у відповідача збільшився розмір заробітної плати або інших доходів. Позивачка не довела, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі.
Клопотання про витребування доказів від відповідного податкового органу щодо доходів відповідача позивач до суду не подала.
Більше того, сама по собі хвороба дитини та здійснення витрат на лікування дитини, збільшення витрат позивача на утримання дитини не є обставиною у розумінні статті 192 СК України, яка сама по собі надає право вимагати збільшення розміру аліментів.
Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на понесення додаткових витрат у зв'язку із лікуванням та проходженням обстежень дитини не позбавлена можливості звернутись з позовом щодо стягнення додаткових витрат, понесених та лікування, які стягуються одноразово, лише у разі не вирішення батьками в добровільному порядку витрат щодо лікування дитини. Але такі понесені позивачем витрати на лікування та необхідні обстеження не дають підстав для збільшення розміру аліментів, про які просить позивач, тому доводи позивача не є обґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надала достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження обставин, передбачених статтею 192 СК України, які б давали підстави для збільшення розміру аліментів, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 180-182, 192 СК України, статтями 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 263, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне рішення суду виготовлено 07 липня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова