Справа №359/2022/25
Провадження №2/359/1987/2025
8 липня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Козачук А.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
за участю відповідача ОСОБА_3 ,
за участю представника третьої особи Коновал Д.Б.,
здійснюючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у цивільній справі у зв'язку з його перебуванням на військовій службі на посаді начальника інфекційного відділення медичної роти Медичного центру Національної гвардії України.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечують проти вжиття цього процесуального заходу та просять суд відмовити у задоволенні клопотання.
Представник служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Коновал Д.Б. покладається на розсуд суду при розгляді питання про зупинення провадження у цивільній справі.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як роз'яснив Верховний Суд в п.24 - п.30 ухвали від 13 червня 2024 року у справі №557/1226/23 (провадження №61-2354св24), буквальне тлумачення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України може не відповідати якнайкращим інтересам дитини на гідне утримання. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України). Аналогічний припис міститься також в ч.1 ст.10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходи, що вплинуть на конвенційні права цих людей. Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди є чіткими. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутись таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці. У зв'язку з цим, вирішуючи питання про зупинення на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України провадження у справі про стягнення аліментів на дитину через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема те, чи мав відповідач можливість висловитись щодо позовних вимог, чи користується правовою допомогою під час судового провадження, чи є належні докази того, що його військова частина переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, внаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на дитину хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Зі змісту довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №86/1/3-125 від 10 квітня 2025 року (а.с.40) вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі та займає посаду начальника інфекційного відділення медичної роти. Однак зі змісту листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №86/1/9-445 від 4 червня 2025 року (а.с.53) вбачається, що відповідач не залучається до бойових завдань та не перебуває у зоні бойових дій, характер військової служби не перешкоджає йому брати участь у розгляді цивільної справи. Ця обставини підтверд-жується навіть тим, що ОСОБА_3 з'явився на кожен судове засідання, що було призначене на 6 травня, 9 червня та 7 липня 2025 року.
З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для зупинення провадження у цивільній справі. Тому у задоволенні клопотання, поданого ОСОБА_3 , належить відмовити.
Керуючись п.1 ч.1,ч.2 ст.258, ч.4 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення проваджен-ня у цивільній справі відмовити.
Ухвала суду не підлягає апеляційному оскарженню та набирає законної сили негайно після її оголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець