Провадження № 2/359/217/2025
Справа № 359/11933/23
07 липня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю Бориспільської міської ради, треті особи без самостійних вимог : Товариство з обмеженою відповідальністю «Патрікбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київський шлях 1д 4 корпус» про визнання незаконним та скасування сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, -
встановив:
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, яким просив визнати незаконним та скасувати сертифікат від 27 грудня 2019 року за № КС 162193612570 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:05:001:0058, стягнути з Відділу державного архітектурно - будівель-ного контролю Бориспільської міської ради (далі по тексту - Відділ ДАБК Бориспільської міської ради) на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147 грн. 20 коп.
Вимоги обґрунтовано тим, що 12 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0058 площею 0,1559 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будів-ництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва багатоповерхового житлового будинку. У зв'язку з цим позивач набув у власність вказану земельну ділянку. Згідно п. 1.6 вказаного договору обмеження у використанні цієї земельної ділянки не були зареєстровані.
При виїзді на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 ОСОБА_1 виявив, що на ній розташована забудова (об'єкт нерухомого майна), про яку позивачу не було відомо. З відкритих реєстрів Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі по тексту - ДАБІ України) Попович М.Ю. встановив, що: 1) в жовтні 2016 року фізична особа повідомила про зміни даних у зареєстрованій декларації про початок будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою : АДРЕСА_2 , інформація про земельну ділянку - державний акт 010733700181; 2) в грудні 2019 року фізична особа отримала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою : АДРЕСА_2 , інформація про земельну ділянку - державний акт 010733700181.
Відділ ДАБК Бориспільської міської ради, на запит адвоката позивача, повідомив, що : 1) 26 березня 2012 року було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № КС08312039484, яка надала заявнику право на виконання будівельних робіт; 2) 10 жовтня 2016 року Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих / будівельних робіт за № КС103162842391; 3) 27 грудня 2019 року Відділом ДАБК Бориспільської міської ради видано сертифікат № КС162193612570, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації «Будівництво житлового будинку п АДРЕСА_2 », кадастровий номер земельної ділянки 31210500000:05:001:0058.
Відтак, через самовільне захоплення більшої частини належної позивачу на праві власності земельної ділянки відбулось незаконне будівництво багатоповерхового житлового будинку, який введено в експлуатацію.
Разом з тим, згідно даних порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо сертифікату № 162193612570, серед іншого, зазначено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 не накладено арешт.
Проте, 07 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого виступала земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0058. За змістом п. 1.3, 1.7 цього договору цільове призначення ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На предметі іпотеки відсутні об'єкти нерухомого майна.
ОСОБА_2 був власником цієї земельної ділянки в період з 07 вересня 2016 року до 07 вересня 2020 року, а тому міг, згідно умов договору іпотеки, передати її у користування іншим особам лише за згоди і дозволу іпотекодержателя. Однак ОСОБА_3 не надавала іпотекодавцю згоди на забудову чи передачу в користування земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058. Іншим особам
Відтак, відповідач, в порушення вимог ч. 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» незаконно видав сертифікат № КС162193612570 від 27 грудня 2019 року при наявності недостовірних даних у поданих документах про те, що : 1) ця земельна ділянка обтяжена, оскільки перебуває в іпотеці, 2) відбулась незаконна зміна виду використання земельної ділянки, оскільки при її передачі в іпотеку цільове призначення було будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (02.01 КВЦПЗ), а у договорі купівлі - продажу позивачем цієї земельної ділянки від 12 квітня 2021 року цільове призначення вказано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), для будівництва багатоповерхового житлового будинку (02.03 КВЦПЗ).
Позивач вважає, що відділом ДАБК Бориспільської міської ради було допущене неповне з'ясування фактичних даних при дослідженні акта готовності об'єкта до експлуатації, а саме : не перевірено, що станом на 2019 рік, згідно даних, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058, по якій ще 07 вересня 2016 року було внесено запис про іпотеку 16273074 та запис про обтяження 16272975.
Ухвалою суду від 04 грудня 2023 року у с праві відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
05 лютого 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позов, яким просили відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. 12 квітня 2021 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 площею 0,1559 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
Однак, станом на 27 грудня 2019 року об'єкт будівництва «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 » вже було введено в експлуатацію. Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 була придбана позивачем вже після введення вказаного будинку в експлуатацію і ця обставина не могла бути ним не помічена, оскільки це 10-ти поверховий будинок на 88 квартир, який розташований по центральній вулиці в м. Бориспіль.
Наведене, в свою чергу, свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які укладаючи договір купівлі - продажу земельної ділянки із зазначенням в ньому, що вона вільна від забудови, вочевидь мали на меті укласти фіктивний договір з намірами подальшого шантажу, і ці обставини мають розглядатись в рамках кримінального провадження.
Твердження позивача про відсутність у іпотекодавця без згоди іпотекодержателя права володіти, користуватись і розпоряджатись переданою в іпотеку земельною ділянкою, зважаючи на вимоги ст. 375, 415, 546, 572, 575 ЦК України, відповідач вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами законодавства.
Відділ ДАБК Бориспільської міської ради зауважив, що 07 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, у якому передбачено порядок надання і повернення позики (розділ І), відповідно якого позикодавець надає грошові кошти у позику лише у такому порядку : еквівалент 50 000 доларів США протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання між трьома особами, що погоджені між сторонами договору позики, договору про забудову земельної ділянки та акту прийому - передачі земельної ділянки до цього договору, а також передачі відповідній вказаній позикодавцем особі, яка буде стороною відповідного договору про забудову земельної ділянки.
Позичальник ОСОБА_2 зобов'язаний передати у 14-ти денний строк відповідній, вказаній позикодавцем ОСОБА_3 третій особі, яка буде стороною відповідного договору про забудову земельної ділянки пакет документів : довідку про розмір заборгованості по податкам щодо земельної ділянка, копії містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, проектно - кошторисну документацію, декларації на початок виконання підготовчих / будівельних робіт, технічних умов, геодезія / геологія земельної ділянки.
07 вересня 2016 року вказаними особами було укладено договір позики, договір про комплексну забудову земельної ділянки та надано ОСОБА_2 розписку про отримання 50 000 доларів США. Вказане свідчить, що іпотекодержатель ОСОБА_3 висунула умову здійснення забудови земельної ділянки до іпотекодавця ОСОБА_2 для отримання позики.
У зв'язку з цим, 07 вересня 2016 року між ТОВ «Девелоперська компанія «Житло інвест» та ОСОБА_2 з однієї сторони та ТОВ «Патрікбуд», від імені якого діяла ОСОБА_3 з іншої сторони, був укладений договір про комплексну забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058.
Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_3 , в момент укладення з позивачем договору купівлі - продажу цієї земельної ділянки, достеменно знала про наявну забудову на ній та укладений з ОСОБА_1 договір має ознаки фіктивності.
Навіть якщо договір купівлі - продажу земельної ділянки від 12 квітня 2021 року був і не фіктивним, то позивач, перед укладенням правочину, мав здійснити її огляд та перевірити в якому вона стані, де розташована, тощо.
Щодо вимог про визнання сертифікату № КС 162193612570 від 27 грудня 2019 року незаконним та його скасуванні відповідач зазначив наступне. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі по тексту Закон України № 199-ІХ) набрав чинності 01 грудня 2019 року, а положення про запровадження електронного кабінету - 01 січня 2020 року. Єдина електронна система у сфері будівництва, згідно Закону України № 199-ІХ, впроваджувалась поетапно з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2022 року. Тобто, на час видачі оспорюваного сертифікату положення ст. 221 вказаного Закону не діяло, взаємодія у режимі реального часу з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно не відбувалось та інформація про іпотеку в системі була відсутня.
При видачі сертифікату в.о. начальника Відділу ДАБК здійснив перевірку щодо достовірності відомостей, вказаних заявником, здійснено огляд об'єкта будівництва, замовником було надано оригінал правовстановлюючого документа (державний акт на земельну ділянку) і, як наслідок, за відсутності підстав для відмови, 27 грудня 2019 року видано сертифікат № КС 162193612570.
Зазначено також, що відповідач не володів інформацією про наявне обтяження, а заявник не повідомив про це відділ ДАБК та не надав підтверджуючих документів. Згідно п. 16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 461 від 13 квітня 2011 року (далі по тексту - Порядок № 461) саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Відповідач звернув також увагу суду на те, що згідно вимог ч. 1 ст. 4 КАС України, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є актом індивідуальної дії, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк дії.
Оспорюваний сертифікат є актом індивідуальної дії, оскільки виданий Відділом ДАБК Бориспільської міської ради з метою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058; не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо введення в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта ТОВ «Патрікбуд», не регулює певний вид суспільних відносин, не розрахований на багаторазове застосування та вичерпав свою дію після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, отримання права власності на нього.
Крім того, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для вимог про скасування сертифіката № КС 162193612570 від 27 грудня 2019 року, оскільки він є актом індивідуального характеру та на час укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки ОСОБА_1 , втратив свою дію.
04 березня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, по суті якого просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що договір купівлі - продажу земельної ділянки від 12 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є чинним та не скасованим. Про існування договору позики та договору про комплексну забудову, укладені 07 вересня 2016 року позивач нічого не знав, а згідно умов договору про іпотеку від 07 вересня 2016 року ОСОБА_3 , як іпотекодержатель земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058, не надавала жодного дозволу іпотекодавцю на її забудову чи надання в користування.
Відповідач, як виконавчий орган Бориспільської міської ради, міг отримати інформаційну довідку, щоб перевірити чи актуальні станом на 2019 рік відомості, які були вказані у державному акті на право власності на земельну ділянку від 18 квітня 2007 року, перевірити наявність обтяжень на земельну ділянку, не перевірив законність зміни цільового призначення ділянки.
15 березня 2024 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, обгрунтовуючи які Відділ ДАБК вважав правомірними дії щодо видачі оскаржуваного сертифікату та зазначив, що діяв в межах наявних повноважень та діючого законодавства.
Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено ОСОБА_3 та ОСББ «Київський шлях 1Д 4 корпус».
12 червня 2024 року ОСББ «Київський шлях 1Д 4 корпус» подано до суду пояснення по суті спору, якими просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зважаючи на наступне. ОСОБА_3 була добре обізнаною про забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 та не заперечувала проти вказаного, мала намір організувати будівництво, оскільки 07 вересня 2016 року підписала від імені ТОВ «Патрікбуд» (забудовник) договір про комплексну забудову з ТОВ «Девелоперська компанія «Житло Інвест», ОСОБА_2 ..
Зазначено, що в 2012 році отримано дозвіл на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058, яка на праві власності належала ОСОБА_2 .. В 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори позики та іпотеки, у зв'язку з чим передано вищевказану земельну ділянку в іпотеку. 15 листопада 2019 року будівництво об'єкта завершено, в грудні 2019 року експлуатацію.
В 2020 році ОСОБА_3 вирішила звернути стягнення на предмет іпотеки та набула її у власність, будучи достеменно обізнаною про завершення будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058. В квітні 2021 року, тобто через півтори роки після введення об'єкта в експлуатацію, ОСОБА_3 укладає з позивачем договір купівлі- продажу цієї земельної ділянки із зазначенням, що вона відноситься до присадибної ділянки та вільна від забудови.
З огляду на вказане ОСББ вважає, що права позивача не порушені відповідачем та позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
23 травня 2025 року відповідач подав додаткові пояснення на позов ОСОБА_1 , які за змістом є тотожними до відзиву та заперечення на відповідь на відзив.
29 травня 2025 року представник позивача подав до суду заключне слово у судових дебатах, якими позов ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв до суду не подали.
Натомість представник позивача подав заяву, якою просив розгляд справи проводити у його відсутність, на позові наполягав та просив задовольнити.
Представник відповідача подав до суду заяву, якою просив розгляд справи здійснити без участі представника Відділу ДАБК Бориспільської міської ради, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
Голова ОСББ подала до суду заяву, якою розгляд справи просила здійснити у відсутність їх представника, проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши заяви сторін, повно та всебічно вивчивши матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що 16 березня 2012 року ОСОБА_2 , як замовник та керівник ТОВ «АТП БУДІМПЕКС» (генеральний підрядник), подав до Інспекції ДАБК у Київській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта будівництва «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 » на земельній ділянці загальною площею 0,1559 га, кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
07 вересня 2016 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, згідно п. 1.1, 2.2 якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в позику в розмірі 240 000, 00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти (гривня) становить 6 443 630, 88 грн., а позичальник зобов'язався погасити позикодавцеві таку ж суму грошей після закінчення терміну договору позики (до 30 квітня 2017 року включно).
Згідно п.п. 1 до п. 2.1 договору позикодавець надає грошові кошти в позику у наступному порядку - еквівалент 50 000, 00 доларів США протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання між 3-ма особами, що погоджені між сторонами, Договору про забудову земельної ділянки та Акту прийому - передачі земельної ділянки до даного договору про забудову земельної ділянки площею 0,1559 га, кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , та передачі відповідній, вказаній позикодавцем, третій особі, яка буде стороною відповід-ного договору про забудову земельної ділянки.
Позичальник зобов'язаний передати в 14-ти денний строк відповідній вказаній позикодавцем третій особі, яка буде стороною відповідного Договору про заи наступних документів : довідка про відсутність заборгованості по податкам щодо земельної ділянки, копії містобудівних умов та обстежень земельної ділянки, проектно - кошторисної документації, декларації на початок виконання підготовчих / будівельних робіт, технічних умов, геодезія / геологія земельної ділянки.
Еквівалент 40 000, 00 доларів США до 31 грудня 2016 року включно, еквівалент 50 000, 00 доларів США до 31 січня 2017 року включно, еквівалент 100 000, 00 доларів США до 28 лютого 2017 року включно.
Відповідно п. 3.1 договору позики, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики у встановлений договором строк, він надає в іпотеку земельну ділянку площею 0,1559 га, кадастровий номер 3210500000:05:001:0058, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, належну ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 581531 від 18 квітня 2007 року, № 010733700181 виданий Бориспільським міським відділом земельних ресурсів.
В свою чергу, згідно п. 3.2 договору, позичальник зберігає за собою право володіти, користуватись та розпоряджатись закладеним майном.
Цього ж дня, а саме 07 вересня 2016 року, ОСОБА_3 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно п. 1.1 якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором позики від 07 вересня 2016 року.
Відповідно п. 1.3 вказаного договору у якості забезпечення виконання зобовязань позичальника за договором позики іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 загальною площею 0,1559 га, у тому числі з земельними угіддями, прибудинкова територія, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно п. 1.4 договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 581531 виданого 18 квітня 2007 року Бориспільським міським відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 19 грудня 2006 року за реєстровим № 4677 приватним ннотарісуом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю..
У зв'язку з цим на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 07 вересня 2016 року було накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно , що посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бойко О.В., підстава : рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31280791 від 07 вересня 2016 року.
Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15 липня 2021 року за № 265989025.
16 вересня 2016 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 07 вересня 2016 року, у якому сторони домовились п. 1.1, 2.2 викласти в наступній редакції : «позикодавець надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 50 000, 00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти (гривня) на день передачі становить 1 342 423, 10 грн., а позичальник зобов'язується погасити позикодавцеві таку ж суму грошей після закінчення терміну договору позики(до 30 квітня 2017 року включно). Факт передачі коштів підтверджується відповідною розпискою».
Крім того, 07 вересня 2016 року стороною 1 : ТОВ «Девелоперська компанія «Житло Інвест», від імені якого діє Рудик І.О. та ОСОБА_2 , що діють спільно як одна сторона даного договору, з однієї сторони та сторона 2 : ТОВ «Патрікбуд», від імені якого діє Фурцак С.В., уклали Договір про комплексу забудову, метою якого є реалізування проекту комплексної житлової забудови на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0058 загальною площею 0,1559 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3.1 договору сторона 1 делегувала стороні 2 виключне право вчиняти всі дії, в тому числі правочини, як замовник будівництва, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом комплексу в межах території забудови з урахуванням обмежень, визначених договором.
За змістом п. 4.2.2 - 4.2 вказаного договору, плановий початок виконання робіт по будівництву - 4 квартал 2016 року, плановий строк введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 31 грудня 2017 року. До здачі об'єкта в експлуатацію, власником результату усіх будівельних робіт, в тому числі незавершеного будівництва є сторона 2, якщо інше не встановлено додатковими угодами сторін.
Відповідно п. 7.8. договору про комплексну забудову для цілей організації будівництва об'єкта, сторона 2 самостійно виконує функції генерального підрядника або на власний розсуд, без будь - якого погодження зі стороною 1, здійснює вибір генерального підрядника, субпідрядників, а також постачальників матеріалів, устаткування для цілей будівництва.
Наведене, на переконання суду, беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_3 була обізнаною про правову природу вищевказаних договорів та мету їх укладення, а саме будівництво об'єкта житлового будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 та представляла у даних зобов'язаннях інтереси ТОВ «Патрікбуд», як генерального забудовника.
У зв'язку з цим посилання позивача про необізнаність ОСОБА_3 про здійснення забудови на вказаній земельній ділянці та те, що ОСОБА_2 мав отримати у неї, як у іпотекодержателя, згоди на будівельні роботи, суд оцінює критично та відхиляє.
10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подав до Департаменту ДАБІ у Київській області повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих / будівельних робіт (щодо змін даних про осіб, відповідальних за здійснення авторського нагляду та проведення технічного нагляду).
Згідно ч. 2, 3, 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльнос-ті» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачою сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
19 грудня 2019 року видано Акт готовності об'єкта до експлуатації щодо закінченого будівництва об'єкта згідно проекту «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 », де вказано клас наслідків СС2 (категорія складності - ІІІ), код об'єкта 1122,1, генеральний підрядник ТОВ «Патрікбуд», будівельні роботи виконано : початок - 16 березня 2012 року, закінчення робіт - 15 листопада 2019 року, здача робіт 4 квартал 2019 року, 10 поверхів, 88 квартир, загальна площа 4661,4 кв.м., житлова площа - 2384,9 кв.м.
Постановою Кабінету Міністрів України 13 квітня 2011 року за №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (надалі - Порядок), який відповідно до п. 1 визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Положеннями п.23 Порядку сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.
В свою чергу, п.24 Порядку визначено, що для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.
Пунктом 25 Порядку передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об'єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об'єктів IV та V категорії складності орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об'єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об'єкта, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).
Згідно п. 26 Порядку, у разі потреби під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об'єкта будівництва. Неподання таких висновків у встановлений строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Порядок визначає і підстави для відмови у видачі сертифікату, зокрема, відповідно до п. 27 Порядку підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 13 квітня 2011 року за № 461, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Відповідно пункту 15 вказаного Порядку, реєстрація декларації або видача сертифіката здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об'єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю») з дотриманням вимог Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «;Про адміністративні послуги».
Судом встановлено, що 27 грудня 2019 року на підставі заяви замовника відповідачем видано сертифікат № КС 162193612570 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів наявності у Відділу ДАБК Бориспільської міської ради, на момент розгляду даної заяви, перебачених п. 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, підстав для відмови у видачі сертифіката.
Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач, видаючи оскаржуваний сертифікат, діяв всупереч наданих йому повноважень та не у спосіб, визначений законом. Наведене свідчить про відсутність правових підстав вважати, що сертифікат видано з порушенням вимог Порядку чи вимог законодавства України.
Згідно ст. 546, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рана переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що через невиконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором іпотеки від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_3 звернула стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим 07 вересня 2020 року набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058.
12 квітня 2021 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0058 площею 0,1559 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 (один дефіс літера «Д») з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва багатоповерхового житлового будинку. У зв'язку з цим позивач набув у власність вказану земельну ділянку.
Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 15 липня 2021 року за № 265989025 та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 вересня 2020 року за № 223315285 та від 12 квітня 2021 року за № 252178121.
Згідно п. 1.2 вказаного договору земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору іпотеки від 07 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В.
Відповідно п. 1.7, 1.8 договору купівлі - продажу, продавець ствердив, що земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, вільна від забудов, будь - яке будівництво на ній не ведеться, а також самовільне будівництво на ній відсутнє. Продавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка нікому не продана, не подарована, в спорі та під арештом не значиться, а також відсутні будь - які права чи обтяження, щодо цього майна з боку третіх осіб.
Щодо тверджень позивача про неможливість видачі відповідачем оскаржуваного сертифікату з підстав виявлення недостовірних відомостей у поданих документах та наявного на дату його видачі обтяження через перебування земельної ділянки з кадастро-вим номером 3210500000:05:001:0058 в іпотеці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини, зокрема, але не виключно, регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції від 01 грудня 2019 року.
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 22? вказаного Закону Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - це єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого само-врядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.
Електронна система складається з: 1) реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.
Невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Електронна система створюється з використанням програмного забезпечення, яке забезпечує його сумісність і електронну інформаційну взаємодію у режимі реального часу з іншими електронними інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави, у тому числі Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Єдиним реєстром з оцінки впливу на довкілля, Єдиним державним реєстром судових рішень, Єдиним державним реєстром виконавчих документів, Державним реєстром нерухомих пам'яток України, Державним реєстром загальнообов'язкового державного соціального страхування, інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю). Програмне забезпечення електронної системи повинно забезпечувати можливість електронної інформаційної взаємодії у режимі реального часу з електронними інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційні ресурси органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів надання вихідних даних, саморегулівних організацій.
Електронна інформаційна взаємодія електронної системи з електронними інформаційними системами та мережами (крім Єдиного державного реєстру судових рішень) здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України в Порядку організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
З огляду на вказане та доводи позивача, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» від 17 жовтня 2019 року було створено Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
Вказаний Закон України набрав чинності з 01 грудня 2019 року, а положення щодо запровадження електронного кабінету - з 01 січня 2020 року. Єдина електронна система у сфері будівництва поетапно проваджена в період з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2022 року.
Розпорядженням Кабінетом Міністрів України за № 565-р від 20 травня 2020 року було затверджено План заходів щодо створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У зв'язку з цим, 01 липня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 559 «Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», яка регулює технічні та організаційні аспекти першої черги впровадження системи.
Відповідно «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» від 17 жовтня 2019 року Єдина державна електронна система у сфері будівництва була запроваджена з 01 грудня 2020 року.
Відтак, на дату видачі оскаржуваного сертифікату (27 грудня 2019 року) Відділ ДАБК Бориспільської міської ради не мав технічної можливості перевірити дані заяви замовника на предмет наявності обтяжень на земельній ділянці, оскільки Єдина державна електронна система у сфері будівництва фактично ще не функціонувала.
В свою чергу, заявник ТОВ «Патрікбуд» не повідомив відповідача про наявні обтяження земельної ділянки та не надав доказів на підтвердження наведеного. Докази протилежного суду сторонами не надано.
Разом з тим, згідно п. 16 Порядку № 461 від 13 квітня 2011 року саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Крім того, суд звертає увагу на те, що наявне обтяження було накладене на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 на підставі договору іпотеки від 07 вересня 2016 року укладеного між ОСОБА_2 (первинний замовних будівництва) та ОСОБА_3 (представником генерального підрядника ТОВ «Патрікбуд»).
Інші обтяження на дане майно, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 15 липня 2021 року за № 265989025 були відсутні та не накладались.
Відтак, на переконання суду, наявне обтяження не могло вплинути на неможливість видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, оскільки фактично воно було застосоване в інтересах ОСОБА_3 , яка була довіреною особою ТОВ «Патрікбуд».
Зважаючи на вказане, посилання ОСОБА_1 про безпідставну і незаконну видачу оскаржуваного сертифіката, зважаючи на виявлення недостовірних відомостей у поданих документах та наявного на дату його видачі обтяження через перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 в іпотеці, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу та не можуть слугувати підставою для скасування сертифікату №КС 162193612570 від 27 грудня 2019 року.
Кожна особа згідно ст.4 ЦПК України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року за № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України та ст.4 ЦПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/ інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Вищезазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 02 вересня 2022 року у справі № 916/144/17.
У відповідності до положень ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року за № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним : воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
За приписами п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Відтак, оскаржуваний позивачем сертифікат № КС 162193612570 виданий Відділом ДАБК Бориспільської міської ради 27 грудня 2019 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 є актом індивідуальної дії, оскільки виданий з метою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не містить загальнообов'язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані приписи щодо введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта ТОВ «Патрікбуд» та не регулює певний вид суспільних відносин, не розрахований на багаторазове застосування та вичерпав свою дію після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та отримання права власності на даний об'єкт.
Згідно положень Порядку № 461 від 13 квітня 2011 року сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об'єкта.
За змістом ч. 12 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом 120 днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Факт введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою : АДРЕСА_2 та отримання права власності на даний об'єкт визнається і не заперечується сторонами у справі, а тому, в силу вимог ч. 1 с. 82 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.
Зважаючи на це, суд приходить переконання, що оскаржуваний сертифікат породжує права й обов'язки тільки для суб'єкта, якому його адресовано, а саме ТОВ «Патрікбуд», а тому відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку з його виданням не породжує для ОСОБА_1 і права на захист. В свою чергу, позивач не надав до суду доказів, яким чином сертифікат № КС 162193612570 від 27 грудня 2019 року порушує його права, свободи чи інтереси, а всі претензії ОСОБА_1 зводяться до звинувачень третіх осіб, пов'язаних з договором купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 укладеного 12 квітня 2021 року з ОСОБА_3 .
Оскільки спірний сертифікат є актом індивідуальної дії та був виданий відповідачем ТОВ «Патрікбуд» задовго до набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058, відповідно, породив права та обов'язки тільки для тієї особи, якій його адресовано, а саме ТОВ «Патрікбуд». Отже, спірний сертифікат не породив для позивача, після придбання ним земельної ділянки, додаткових прав чи обов'язків, відповідно, не породив для останнього і права на захист.
Крім того, суд наголошує, що спірні правовідносини щодо видачі ТОВ «Патрікбуд» сертифікату № КС 162193612570 від 27 грудня 2019 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відбулись в грудні 2019 року, а право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0058 виникло у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу в квітні 2021 року, тобто задовго до набуття ним у власність земельної ділянки, на якій вже був розташований та введений в експлуатацію багатоквартирний будинок в 10 поверхів.
В свою чергу, сторони правочину мають бути добросовісними в момент укладення договору, у зв'язку з чим продавець ОСОБА_3 мала повідомити ОСОБА_1 достовірну інформацію щодо наявної на земельній ділянці забудови та й покупець, відповідно, мав перевірити стан земельної ділянки та оглянути її перед підписанням правочину.
Підсумовуючи наведене суд приходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 1 ст. 133 та ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ и. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-12, 76-82, 133, 141, 223, 259-260, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю Бориспільської міської ради, треті особи без самостійних вимог : Товариство з обмеженою відповідальністю «Патрікбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київський шлях 1д 4 корпус» про визнання незаконним та скасування сертифікату про
прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 07 липня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва