Справа № 357/10299/25
3/357/4511/25
07.07.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст.184 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 853059 від 12.06.2025 року: батько ОСОБА_1 відповідно до ч.1, ч.2 ст.150 СКУ (неналежно виховав дитину щодо поваги прав та свобод інших людей, не піклувався про її духовний та моральний розвиток) ухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема 22.05.2025 о 19 год 00 хв, останній перебуваючи в АДРЕСА_3 , не попередив і не вжив будь-яких заходів спрямованих щодо припинення вчинення правопорушення щодо ОСОБА_3 .
Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань суду не надавав.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Дослідивши докази, що містяться в справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 853059 від 12.06.2025 року, рапорт від 06.06.2025, заява про притягнення до адміністративної відповідальності від 09.06.2025, письмові пояснення потерпілого ОСОБА_3 від 09.06.2025, письмові пояснення ОСОБА_4 від 06.06.2025, письмові пояснення ОСОБА_5 від 06.06.2025, письмові пояснення ОСОБА_2 від 06.06.2025, письмові пояснення ОСОБА_6 від 06.06.2025, письмові пояснення ОСОБА_7 від 06.06.2025, диск з відеозаписом конфліктної ситуації від 22.05.2025, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП в діях ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею настає в разі ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція частини першої ст. 184 КУпАП є бланкетною нормою, та відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей.
Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
У протоколі серії ВАД №853050 наявне декларативне посилання на порушення нормативного акту, який передбачає обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Проте, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №853059 не вбачається, які саме дії, пов'язані із вихованням свого малолітнього сина ОСОБА_2 , вчинив або не вчинив ОСОБА_1 , що призвело до не виконання ним своїх батьківських обов'язків. Таким чином, зміст протоколу не розкриває зміст об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а відтак відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітнього сина ОСОБА_2 .
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 8, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, ч. 1 ст. 184, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Гребінь