Справа № 357/9120/25
1-кп/357/905/25
08.07.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_3 ,
потерпіла: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження № 12025111250000086 від 15.03.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Улянівка Білопільського району Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, під час судового розгляду учасниками кримінального провадження укладена угода про визнання винуватості.
Так, встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Однак, 14.03.2025 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 . В цей час у ОСОБА_6 виник протиправний умисел на крадіжку будь якого майна із вказаного будинку.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, через хвіртку зайшов до огородженої, придатної для зберігання майна території вказаного домоволодіння, де відшукав металевий предмет продовгуватої форми за допомогою якого, застосовуючи фізичну силу, зірвав навісний замок вхідних дверей до будинку, таким чином незаконно проникнувши до його приміщення.
Перебуваючи в приміщенні будинку ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, відшукав та викрав компресор з холодильника «Днепр», вартістю 550 гривень, швейну машинку «Singer» моделі «Simanco», вартістю 1196 гривень та мідні електродеталі та проводи, вагою 7,5 кг, загальною вартістю 1500 гривень, які належать ОСОБА_4 .. Після чого ОСОБА_6 виніс викрадені речі з приміщення будинку на подвір'я, де побачив металеву двоколісну тачку, вартістю 1666 гривень 67 копійок, яка також належить ОСОБА_4 , в яку загрузив викрадене майно та залишив територію домоволодіння.
Після цього ОСОБА_6 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме попрямував до будинку у якому проживає, що за адресою: АДРЕСА_1 , де залишив зберігатись, довівши свій протиправний умисел до кінця.
Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 4912 гривень 67 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
18.06.2025 відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_6 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості від 18.06.2025 укладена між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника подана до суду під час підготовчого судового засідання, суд відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 474 КПК України невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розкаювався та визнав всі фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення та від надання показань відмовився. Наполягав на затвердженні укладеної угоди від 19.06.2025 .
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди, про що останньою було надаю письмову заяву від 18.06.2025.
Прокурор у судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 4 ст. 185 КК України у зазначених діях. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років. Сторони також погоджуються на звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування судом ст. 75 КК України, та покладення обов'язків визначених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, обставинами, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.
Крім цього при призначенні покарання сторонами угоди враховані дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, не одружений, у якого відсутні на утриманні члени сім'ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, непрацевлаштований, має місце реєстрації, яке не співпадає з його місцем проживання.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Суд встановив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 під час досудового слідства не обирався.
Таким чином судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись статтями 314 ч. 3 п. 1, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду від 18.06.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 - затвердити.
ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 18.06.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази: металева двоколісна тачка, швейна машина «SIMANCO», поліпропіленовий мішок з вмістом корпусу стабілізатора напруги, корпус радіоприймача, деталі компресора холодильника, корпус розподільника електропроводів, фрагмент лічильника циферблат, що згідно квитанції №549 зберігається в камері зберігання речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, після вступу вироку в законну силу - повернути власнику ОСОБА_4 .
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Суддя: ОСОБА_8