Справа № 357/10245/25
3/357/4489/25
07.07.2025 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 853010 від 19.06.2025, ОСОБА_1 19.06.2025 о 23:00 год по АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство економічного характеру стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме: позбавила мобільних телефонів, чим погіршила стан життя потерпілої особи, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», причини своєї неявки суд не повідомила.
Зважаючи на те, що від ОСОБА_1 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а також на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: письмову заяву ОСОБА_2 від 19.06.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.06.2025; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 19.06.2025, відповідно до якої рівень небезпеки кривдника середній; терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 від 19.06.2025, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні (ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Головною ознакою економічного домашнього насильства є маніпулювання суб'єктом правопорушення або матеріальними благами, що призводить до негативних психологічних або/та фізичних наслідків для потерпілого.
Таким чином, домашнім насильством, зокрема економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є маніпулювання суб'єктом правопорушення або матеріальними благами, що призводить до негативних психологічних або/та фізичних наслідків для потерпілого.
Однак до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_3 надано лише заяву та пояснення ОСОБА_4 , відповідно до яких 19.06.2025 близько 23:10 год за місцем спільного проживання його дружина ОСОБА_5 вчинила із ним сварку та забрала його мобільні телефони та відмовилася віддавати. На неодноразові прохання повернути мобільні телефони не реагувала взагалі, тому він викликав працівників поліції.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, (насильсьва економічного характеру) стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Самі по собі наявні у матеріалах справи письмові заява та пояснення, та відсутність допустимих доказів, зокрема пояснення свідків, відеозапису самої події, не дають судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення економічного насильства в сім'ї.
При цьому, конфліктна ситуація між учасниками конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілій особі не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме його об'єктивна сторона.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА