Справа № 740/3669/25
Провадження № 3/740/1185/25
Іменем України
08 липня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №458834 від 24.06.2025, ОСОБА_1 24.06.2025 о 20-й годині 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював погрози, образи, нецензурну лайку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду не подав, що згідно ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, до суду подано: терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 24.06.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.06.2025, згідно якого ОСОБА_2 повідомила про конфлікт із сином ОСОБА_1 , який під час конфлікту виражався нецензурно в її бік і кричав; письмові пояснення ОСОБА_2 від 24.06.2025 про те, що в неї трапився конфлікт з сином ОСОБА_3 , в ході якого син кричав на неї та виражався в її бік нецензурно; відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейським на вулиці на дорозі неподалік будинку №34 по вул. М. Лисенка у Ніжині та з поліцейськими прослідував до домоволодіння, підбіг до матері просити пробачення, потім тікав і біг далі по вулиці, а згодом складені адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 і при цьому матір зазначала сину що пробачила його, та пізніше ОСОБА_1 був доставлений у лікарню через погіршення самопочуття.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
Як вбачається з матеріалів справи, між матір'ю ОСОБА_2 , 1983 р.н., та її сином ОСОБА_4 , 2003 р.н., мав місце сімейний словесний конфлікт, під час якого, як зазначено у поясненнях ОСОБА_2 , син нецензурно виражався в її сторону і кричав.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що під час конфлікту ОСОБА_2 пережила відчуття небезпеки, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, чи що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризувався значною перевагою сил ОСОБА_1 , подавленням волі ОСОБА_2 , її пригніченням. Стан ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зафіксований на відеозаписах, виконаних при прибутті поліцейських на місце, не свідчить, що ОСОБА_2 була пригнічена, і щойно пережила домашнє насильство.
За таких обставин матеріали справи не містять достатніх відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 221, п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя І.М. Карпусь