Справа № 750/370/25
Провадження № 2/750/904/25
04 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мишастої К.Б.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення обов'язкової частки в спадковому майні,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Баглай Андрій Іванович,
у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення обов'язкової частки в спадковому майні.
Позивач просить зменшити розмір обов'язкової частки спадкоємця за законом з 1/2 до 1/8 у спадковому майні та, з урахуванням висновків експертизи вартості спадкового майна, виділити спадкоємцю ОСОБА_3 грошовий еквівалент в сумі 111726 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є рідною онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років у місті Чернігові. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на праві власності в цілому. Спадкоємицею за заповітом після смерті бабусі є позивач. Окрім позивача, у спадкодавця ОСОБА_5 є рідний син - ОСОБА_3 , який в установлений законом строк написав заяву про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом. Він є рідним батьком позивача ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що між її бабусею та ОСОБА_3 тривалий час був наявний сімейний конфлікт. Відповідач з 2021 року фактично перестав утримувати свою непрацездатну матір, оскільки з матір'ю не проживав, від сплати комунальних платежів ухилявся, не надавав необхідної матеріальної та моральної підтримки своїй матері. Враховуючи, що відповідач не підтримував зв'язків зі спадкодавцем, не здійснював належного догляду за нею, не надавав їй допомоги, позивач просить зменшити розмір обов'язкової частки спадкоємця за законом з 1/2 до 1/8 частки у спадковому майні, на яке відповідач має право, як спадкоємець за законом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача, через підсистему «Електронний суд», надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість. У відзиві зазначено, що відповідач проживав разом із своєю матір'ю до 2021 року в одній квартирі, мав з нею приязні родинні відносини. У 2021 році він став проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , з якою в подальшому - 06.05.2022 зареєстрували шлюб. Таким чином, ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_6 в її квартирі, яка розташована у цьому ж будинку, в якому проживала мати, проте на різних поверхах. Наприкінці січня 2022 року відповідач довідався, що його дочка, позивач по справі, змінила замки на вхідних дверях квартири ОСОБА_5 . Проте, мати завжди відчиняла йому двері, нормально з ним спілкувалася. На початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач разом зі своїм нареченим виїхала у с. Стольне Менського (Корюківського) району Чернігівської області, де перебувала до кінця травня 2022 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишались у Чернігові. Весь цей важкий час ОСОБА_5 перебувала під наглядом сина, відповідача по справі та його дружини, які піклувалися про неї та надавали їй допомогу. Крім того, позивач стверджує, що саме вона надавала матеріальну допомогу спадкодавцю, зокрема вона нібито оплачувала комунальні платежі за ОСОБА_5 , надаючи квитанції з терміналу Приватбанку. Проте, позивач не надала доказів того, що вона вносила свої особисті кошти на оплату комунальних послуг, а не готівку, отриману від ОСОБА_5 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Баглай А.І. надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.03.2024 (а.с. 9).
Родинні відносини, як дочки та батька між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 27 січня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського міськвиконкому (а.с. 13 на звороті).
Згідно копії свідоцтва про шлюб 11 листопада 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_12 » (а.с. 18).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Репех С.О., ОСОБА_5 належить право власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 9 на звороті).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії АА № 655863, виданого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Репех С.О., спадкоємцем майна гр. ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_5 . Спадкове майно складається з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 41).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кравченко Т.В. 26.01.2022, зареєстрований в реєстрі за № 66, яким заповіла все своє майно ОСОБА_11 (а.с. 12).
Постановою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Баглая А.І. від 17.09.2024 ОСОБА_14 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на цілу квартиру - неможливо, так як є спадкоємець за законом, ОСОБА_3 , який, відповідно до статті 1241 ЦК України має частку у праві власності на зазначену квартиру (а.с.14-15).
Згідно висновку експерта Солдатової В.С. № 30-24 від 10 грудня 2024 року ринкова вартість вказаної квартири, станом на дату проведення дослідження, складає 893810 грн. (а.с. 33-38).
На підставі копії матеріалів спадкової справи №15-2024 до майна померлої ОСОБА_5 , заведеної приватним нотаріусом Чернігівської міської нотаріальної контори Баглаєм А.І., які витребувані ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 березня 2025 року, встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 у передбаченому статтями 1269, 1270 ЦК України порядку і строки прийняли ОСОБА_1 (за заповідом) та ОСОБА_3 (за законом) (а.с.130-151).
Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_15 знає, бо він уклав шлюб з його матір'ю. У 2021 році ОСОБА_3 просив свідка допомогти йому, підвезти матір у магазин, також свідок на прохання відповідача заносив речі у квартиру, де жила його мати. Влітку 2021 року ОСОБА_3 робив ремонт у квартирі матері, а тому свідок допомагав переносити меблі. Між матір'ю та сином були звичайні родинні стосунки. Ні криків, ні лайок між ними свідок не чув. Мати свідка (дружина відповідача) працює медсестрою, а тому вона періодично ходила робити уколи ОСОБА_5 . Позивача свідок бачив всього пару разів, вона сиділа з батьком у його службовому автомобілі. У ОСОБА_3 власної машини не було, а тому на прохання відповідача, свідок періодично возив бабусю у її справах.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що проживав в одному під'їзді з бабусею, поверхом нижче. За розповіддю бабусі, вона із сином мала напружені стосунки, часто сварилися. Конкретні причині таких сварок ОСОБА_5 не називала. Позивач часто приїздила до бабусі, привозила їй продукти.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він проживає з матір'ю позивачки однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Відповідач не приймав участі в житті матері, відносини між ними були поганими, а з 2022 року ще погіршились, і вони між собою майже не спілкувалися. Свідку відомі ці обставини зі слів позивача та її чоловіка. Саме через погіршення відносин між ОСОБА_5 та її сином, спадкодавець подала позов про визнання відповідача таким, що втратив право користування її житлом. Позивач дзвонила і просила відповідача про допомогу матері, але він казав, що немає можливості допомогти. У квартирі бабусі свідок ніколи не був. З бабусею свідок бачився всього пару разів у лікарні, незадовго до її смерті.
Головним управлінням пенсійного фонду України в Чернігівській області 08.04.2025, на виконання ухвали суду, надіслано інформацію щодо розміру пенсії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно наданої інформації, розмір пенсії ОСОБА_5 становив: у січні 2023 року - 5148 грн. 45 коп., з березня 2023 року - 5979 грн. 60 коп., а з березня 2024 року розмір пенсії підвищено до 6419 грн. 11 коп. Також вказаною інформацією підтверджено факт отримання ОСОБА_5 субсидії на комунальні послуги, що надавалися споживачу у квартирі АДРЕСА_1 . (а.с. 157).
Відповідач ОСОБА_3 також є пенсіонером і отримує пенсію за віком, розмір його пенсії у період з липня 2024 року по грудень 2024 року становив 2980 грн. на місяць, що підтверджується довідкою Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 31.01.2025. Також позивач працює на посаді водія автотранспортних засобів 0,5 ставки, слюсаря з ремонту транспортних засобів 0,5 ставки та підсобного працівника 0,5 ставки за сумісництвом в Національному університеті «Чернігівський колегіум» від 31.01.2025 №7 (а.с.96)
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено у статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Стаття 1233 ЦК України зазначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1 та 2 статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно частини 1 та частини 3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як визначено у статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, про що також зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7.
Як визначено у статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Як визначено у статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
20.03.2024 року ОСОБА_14 звернулась із письмовою заявою про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Баглая А.І.(а. с. 130).
05.06.2024 року ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою про прийняття спадщини до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Баглая А.І.(а. с. 139).
Як встановлено у частині 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом встановленого законом шестимісячного строку реалізували своє право на прийняття спадщини.
Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Стаття 1297 ЦК України встановлює обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов'язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов'язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв'язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 року у справі № 637/882/19 (провадження № 61-8090св20).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Позивач зазначає, що між ОСОБА_5 та її сином, ОСОБА_3 , тривалий час був наявний сімейний конфлікт. Він з 2021 року фактично перестав утримувати свою непрацездатну матір. З 2021 року разом з матір'ю не проживав, від допомоги у сплати комунальних платежів ухилявся, не надавав необхідної матеріальної та моральної підтримки своїй матері. Відповідач не підтримував зв'язків зі спадкодавцем, не здійснював належного догляду за нею, не надавав їй допомоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання позивача щодо неприпустимості дій відповідача, який будучи обізнаним щодо волевиявлення спадкодавця на розпорядження спадковим майном, за життя матері ухилився від надання їй допомоги в утриманні, натомість подав заяву про прийняття спадщини, суд відхиляє, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження потреби спадкодавця в утриманні чи іншій допомозі від відповідача, наявність у нього можливості надавати таку допомогу, а також умислу в ухиленні від її надання. Натомість свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону, що жодним чином не можна трактувати як протиправні дії спадкоємця обов'язкової частки.
Судом встановлено, що відповідач упродовж шестимісячного строку реалізував своє право на прийняття обов'язкової частки у спадщині після смерті матері, а позивач не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та її сином було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме спадкоємця обов'язкової частки, який є особою похилого віку, або інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві ОСОБА_5 допомоги при можливості її надання, а також потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача.
Самі по собі доводи позивача про те, що вона здійснювала постійний догляд за бабусею, здійснювала поховання, не є підставою для зменшення розміру обов'язкової частки спадкоємця за законом та не підтверджують факт ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання та потреб спадкодавця в такій допомозі.
Отже, правові підстави для зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині відсутні, відтак, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 289, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) про зменшення обов'язкової частки в спадковому майні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.07.2025.
Суддя