Справа № 471/710/25
Провадження №2-а/471/8/25
Номер рядка звіту 27
"08" липня 2025 р. с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Гукової І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 471/710/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Адвокат Стремілов Микола Миколайович діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії ЕНА № 4929741 від 09.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі подана в порядку ст.. 286 КАС України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою поліцейського ВП № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капрала поліції Кучеренко Дмитра Олександровича 09.06.2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 ( п'ятсот десять) гривень 00 копійок за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 09.06.2025 12 годині 30 хвилин в м. Бобринець по вул. Базарній 183 водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3. ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Позивач вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права є не обґрунтованою та безпідставною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, у вказаний у постанові день та час ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. А перебував на пасажирському сидінні. Транспортним засобом керував його батько ОСОБА_2 вказаний факт підтверджується наданими на адвокатський запит відеозаписами. Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так само як і не містять відомостей, що в момент керування транспортним засобом останній рухався на автомобілі з порушенням вимог п. 2.3. в ПДР України постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
03.07.2025 року під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та не заперечував щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.
26.06.2025 року представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надіслав відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Окрім того надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи не надходили.
За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні)за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4929741 від 09.06.2025 року, винесеної поліцейським відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Кучеренко Д.О., зафіксовано, що 09.06.2025 року о 12.030 год. в м. Бобринець, по вул. Базарній, біля будинку 183, водій ОСОБА_1 керував в тз обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 5 КУпАП.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Підпунктом "в" пункту 2.3 ПДР України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною 5 статті 121 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно із ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14, ч. 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача за порушення підпункту "в" п. 2.3 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, відповідно до положень ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Судом було досліджено відеозаписи надані стороною позивача з яких встановлено, що 09.06.2025 року о 12 годині 07 хвилин 10-17 секунд під час патрулювання населеного пункту зафіксовано рух транспортного засобу темного кольору, проте, державний номер вказаного транспортного засобу та хто керує транспортним засобом з наявного відеозапису встановити не можливо.
Так само не можливо і встановити, чи користується водій вказаного транспортного засобу ременем безпеки.
В подальшому о 12 годині 07 хвилин 46 секунд працівники поліції підходять до транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 та починають спілкуватися з водієм вказаного транспортного засобу. Під час спілкування з транспортного засобу ніхто не виходить.
О 12 годині 07 хвилин 52 секунди працівник поліції повідомляє про те, що за кермом вказаного транспортного засобу була інша особа, на що водій повідомляє, що вказаним транспортним засобом керував саме він та просить надати докази керування транспортним засобом його сином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, судом встановлено, що в проміжку часу між 12 годиною 07 хвилин 20-46 секунд автомобіль ВАЗ 2115 державний номер НОМЕР_2 не зупинявся, що ставить під сумнів припущення працівників поліції про те, що під час руху вказаного автомобіля відбулась заміна водіїв транспортного засобу.
Крім того, вказаний факт не задокументований працівниками поліції і після того як транспортний засіб зупинився.
В ході розмови о 12 годині 08 хвилин 40 секунд водій вказаного транспортного засобу знов повідомляє працівникам поліції про те, що за кермом автомобіля перебував саме він про те, працівники не сприймають вказану інформацію до уваги та наполягають на тому, що водієм автомобіля був ОСОБА_1 .
Після цього о 12 годині 10 хвилин 09 секунд, водій на вимогу працівників поліції надає документи на право керування транспортним засобом під час дослідження яких стає відомо, що водієм транспортного засобу є ОСОБА_2 , 1966 року народження.
О 12 годині 13 хвилин 34 секунді із лівого заднього сидіння виходить особа, яка в подальшому працівникам поліції представилась як ОСОБА_1 2007 року народження та разом з працівникам поліції здійснює дослідження відеозапису. В ході перегляду відеозапису о 12 годині 14 хвилин 28 секунд та 12 годині 14 хвилин 44 секунди повідомляє, що на відеозапису відсутня інформація щодо керування ним транспортним засобом та повідомляє, що за кермом був хтось другий.
В подальшому відбувається процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, з досліджених судом відеозаписів не можливо встановити, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку що, матеріали справи не містять доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так само як і не містять відомостей, що в момент керування транспортним засобом останній рухався на автомобілі з порушенням вимог п.2.3.в ПДР України.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, суду також не надано.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України)
Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4929741 від 09.06.2025 року, відповідно, необхідність їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, які складаються із судового збору, в розмірі 605,60 грн., сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд покладає на рахунок Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Керуючись ст. ст. 5-11, 77, 211, 217, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4929741 від 09.06.2025 року - скасувати.
Провадження по справі - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місце розташування: вул. Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, Кіровоградської області, код ЄДРПОУ: 40108709.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя - Гукова І. Б.