Справа № 944/2105/25
Провадження №3/944/1384/25
07.07.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Білецька М.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №328093 від 10.04.2025, ОСОБА_1 10 квітня 2025 року о 14 год. 10 хв. був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах контрольованого прикордонного знаку на відстані 18000 метрів від лінії державного кордону на напрямку 548 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Яворів Яворівського району Львівської області за порушення прикордонного режиму, а саме за перебування у контрольованому прикордонному районі без документів, що посвідчують особу. Під час з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що він мав на меті вчинити спробу незаконного перетинання державного кордону України з України в Республіку Польща поза пунктами пропуску через державний кордон України на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений, відповідно до ст.268 КУпАП.
Враховуючи наведене, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частина 1 ст.204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Зазначена норма закону встановлює порядок перетину державного кордону України громадянами України.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу.
З суб'єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії. Такі дії із суб'єктивної сторони можуть бути вчинені лише із прямим умислом.
Отже, для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити факт спроби незаконного перетинання державного кордону України з України в Республіку Польща поза пунктами пропуску через державний кордон України та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.
Однак, достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути належним доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки обставини зазначені в ньому не підтверджуються іншими матеріалами справи.
До протоколу про адміністративне правопорушення не долучені такі документи як протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 в межах контрольованого прикордонного знаку на відстані 18000 метрів від лінії державного кордону на напрямку 548 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Яворів Яворівського району Львівської області та протокол особистого огляду, огляду речей і документів, які б могли вказувати саме на факт та обставини спроби незаконного перетинання державного кордону України.
В рапортах інспекторів прикордонної служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.04.2025 будь-які відомості щодо можливого незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України, відсутні.
З рапорта начальника зв'язку - начальника відділення зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 вбачається, що в ході фільтраційно-перевірочних заходів було встановлено, що вищевказаний громадян мав намір незаконно перетнути державний кордон України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Однак, достатніх, належних та допустимих доказів, які б з достовірністю вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, зазначений рапорт та матеріали справи не містять.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт наявності у ОСОБА_1 наміру незаконного перетину державного кордону України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
При цьому, суд звертає увагу, що згідно протоколу ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , що територіально розташоване близько населеного пункту Яворів та є в межах одного контрольованого прикордонного району.
Слід зазначити, що саме по собі перебування особи в населеному пункті біля державного кордону (в даному випадку 18000 метрів від лінії державного кордону), без надання інших доказів, жодним чином не свідчить про намір особи перетнути державний кордон і не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про визнання вини. Однак суд звертає увагу, що факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом наявності складу адміністративного правопорушення та не звільняє особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення від доведення вини такої особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи наведені обставини, вважаю, що матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон України, тобто доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої винипритягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.О. Білецька