Справа № 466/6392/25
Провадження № 1-кс/466/2010/25
іменем України
07 липня 2025 року м. Львів
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_2 про перевірку законності утримання особи та припинення порушення прав людини, -
встановив:
04.07.2025 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява ОСОБА_2 про перевірку законності утримання особи та припинення порушення прав людини.
В обґрунтування заяви зазначає, що 03.07.2025 року у м. Львові, смт. Брюховичі по вул. Львівська, 14А, кількома невідомими особами із застосуванням фізичної сили було викрадено її чоловіка - ОСОБА_3 , 1987 року народження.
На прохання показати посвідчення - відмовили. Жодних документів ОСОБА_3 не підписував, рішення суду не було, статус затриманого не визначено, захисника не залучено.
Наразі, ОСОБА_3 незаконно утримується невстановленими озброєними особами у військових одностроях у приміщенні колишнього санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Просить у порядку ст. 206 КПК України, негайно доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Звільнити ОСОБА_3 , якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ОСОБА_3 , не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення ОСОБА_3 свободи. Негайно повідомити відповідні правоохоронні органи про виявлений факт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України, а також під інші супутні, диспозиції і кваліфікації статей КК України.
Дослідивши вказану скаргу та матеріали додані до неї, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Аналіз наведених положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами.
Наведений у ст. 206 КПК України механізм, надає повноваження слідчому судді перевіряти підстави позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати, шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.
Вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого іншого органу, пов'язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження.
Зі змісту заяви не вбачається, що заявником оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність конкретного органу державної влади чи службової особи.
Заявником не надано у розпорядження слідчого судді жодних доказів на підтвердження того, що в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених у ст. 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України, та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України, поданого не в межах кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі вчинення щодо особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, заявник вправі звернутись до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за заявою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перевірку законності утримання особи та припинення порушення прав людини.
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перевірку законності утримання особи та припинення порушення прав людини.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1