Справа № 459/1751/24
Провадження № 1-кп/459/124/2024
07 липня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142150000150 від 07 червня 2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корчів Шептицького (Сокальського) р-ну Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого екскаваторником у КП «Червонограджитлокомунсервіс»", раніше несудимого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27- ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що приблизно в листопаді 2006 року, точної дати та часу не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи протиправні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права керувати спеціальними транспортними засобами, виступив пособником у вчиненні підробки посвідчення тракториста-машиніста, виданого на ім'я ОСОБА_4 для подальшого використання, з метою його пред'явлення під час керування тракторами колісними класу до 20 КН включно і гусеничними класу до 30 кН включно, тракторами колісними класу понад 20 кН і гусеничними класу понад 30 кН та самохідними меліоративними та дорожньо-будівельними машинами, в тому числі екскаваторами за наступних обставин.
На початку грудня 2006 року в невстановлений досудовим розслідуванням точний час та дату, перебуваючи в місті Сокаль Шептицького (Червоноградського) району Львівської області, ОСОБА_4 , діючи умисно з метою підробки невстановленою слідством особою посвідчення тракториста-машиніста, яке згідно постанови КМУ №217 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста машиніста» є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування машинами, надав вищевказаній невстановленій особі персональні дані про себе та власне фотозображення в електронній формі, які були використані для підробки у невстановленому місці та невстановлений час посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 із категоріями машин, на керування якими видане посвідчення ОСОБА_6 від 22.12.2006 року, на ім'я ОСОБА_4 видане Сокальським ІДТН у Львівській області (згідно відомостей у самому документі). В подальшому, у середині грудня 2006 року, більш точної дати не встановлено, в місті Сокаль Шептицього (Червоноградського) району Львівської області ОСОБА_4 отримав посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 із категоріями машин, на керування якими видане посвідчення «А, В, F» від 22.12.2006 року, на ім'я ОСОБА_4 офіційний документ, що видається та посвідчується установою, яка має право видавати такий документ та який надає право керування машинами, на своє ім'я, завідомо усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, оскільки він не вчиняв визначених законодавством дій щодо отримання посвідчення тракториста-машиніста та став зберігати його при собі з метою подальшого використання.
Окрім цього, 07.06.2024 приблизно о 12 годині ОСОБА_4 , керуючи екскаватором марки «МТ380», д. н. з. НОМЕР_2 , під час руху по вулиці Грушевського у селищі міського типу Гірник Шептицького (Червоноградського) району Львівської області, був зупинений працівниками ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області за порушення Правил дорожнього руху України та в цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на використання того самого завідомо підробленого посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 із категоріями машин, на керування якими видане посвідчення ОСОБА_7 » від 22.12.2006 року на ім'я ОСОБА_4 , шляхом пред'явлення його працівникам поліції. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 на вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують право керування машинами (екскаватором), достовірно знаючи, що посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_1 із категоріями машин, на керування якими видане посвідчення ОСОБА_7 » від 22.12.2006 року, на його ім'я він не отримував у встановленому законом порядку, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою підтвердження права керування машинами (екскаватором), пред'явив працівникам ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, підроблене вищезазначене посвідчення тракториста машиніста, тим самим використав завідомо підроблений документ.
Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою його використання, а також за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого посвідчення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав та суду пояснив, що у 1998 році проходив навчання на курсах водіїв-трактористів у навчальному закладі «Учбовий комбінат» (ОУКК), який розташований у м. Сокаль. Викладачем на курсах був ОСОБА_8 . Навчання тривало близько одного року. Після завершення курсів обвинувачений успішно склав іспит у присутності екзаменаційної комісії, під час якого демонстрував практичні навички керування трактором. Пояснив, що із ним навчалися інші особи, однак їхні дані пригадати не може, оскільки зв'язок із ними не підтримує. Посвідчення водія-тракториста отримав 24 листопада 1998 року. В подальшому, у 2005 році ОСОБА_4 вирішив замінити посвідчення водія на нове (пластикове) та відкрити додаткову категорію для керування екскаватором. Для цього повторно звернувся до того ж навчального закладу - ОУКК у м. Сокаль. Навчання тривало приблизно двох місяців, під час яких обвинувачений вивчав правила дорожнього руху, техніку керування транспортними засобами та інші аспекти, передбачені програмою курсів. Зазначив, що оплату за навчання здійснив у касі закладу, однак квитанції про оплату не зберіг. Після завершення курсів у 2006 році (точної дати не пригадав) ОСОБА_4 склав іспит і отримав нове посвідчення водія з категоріями А, В, F, видане Державною інспекцією технічного нагляду. Вказав, що лише у 2012 році влаштувався на роботу та почав працювати водієм екскаватора. У червні 2024 року під час руху на екскаваторі марки МКЗ-80 у смт. Гірник його зупинили працівники поліції через низьку швидкість руху, що спричинило утворення колони автомобілів. Під час перевірки документів працівники поліції повідомили, що вбачають ознаки підроблення. Обвинувачений стверджував, що діяв добросовісно, вважаючи отримане посвідчення тракториста-машиніста законним, не мав умислу на використання підробленого документа та не брав участі в його підробленні. Чому в книзі реєстрації видачі посвідчень зазначена тільки категорія «А» йому не відомо, відповідати за дії осіб, які не внесли необхідних відомостей до книги реєстрації він не може. Також повідомив, що вже тривалий період використовує дане посвідчення тракториста - машиніста, яке неодноразово пред'являв працівникам поліції, проте жодних сумнівів ніколи не виникало. Просив суд визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень.
На обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка являється інспектором СРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, пояснила, що у травні-червні 2024 року вона разом із колегою ОСОБА_10 , виконувала патрулювання за маршрутом смт. Гірник - м. Соснівка. Під час патрулювання у смт. Гірник працівники поліції зупинили особу, яка керувала трактором для перевірки документів. Перевірка здійснювалася шляхом звірки наданих документів із даними бази «Держпродспоживслужби», яка містить інформацію про категорії водіїв-трактористів та машиністів. Під час перевірки встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 було видано посвідчення водія. Бланк посвідчення відповідав стандартному зразку, зауважень до його зовнішнього вигляду не було. Однак, при звірці з базою даних було виявлено невідповідності, а саме із зазначених у посвідченні категорій лише одна категорія (категорія «А») була підтверджена базою, тоді як інші дві категорії, зазначені в посвідченні, у базі даних відсутні. Під час спілкування водій підтвердив, що проходив навчання на категорію «А», але не зміг надати чітку інформацію щодо навчання на інші категорії. З метою з'ясування всіх обставин інспектори поліції викликали слідчо-оперативну групу (СОГ).
Також стороною обвинувачення були надані письмові докази, які були оглянуті та дослідженні в судовому засіданні, а саме:
- протокол огляду місця події від 07.06.2024 з додатком до нього - диском DVD-R із відеозаписом із проведення огляду місця події, який був досліджений у судовому засіданні та фототаблицею до протоколу, згідно із яким на проїзній частині дороги поблизу смт. Гірник по вул. Грушевського, 6 було виявлено та вилучено посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 , із категоріями машин, на керування якими видане посвідчення ОСОБА_7 » від 22.12.2006 року, видане Сокальським ІДТН у Львівській області (а. с. 56-59);
- диск DVD-R із відеозаписом із бодікамери працівника поліції, який був досліджений у судовому засіданні від 07.06.2024, відповідно до якого зафіксовано момент зупинки працівниками поліції ОСОБА_4 , процедуру перевірки належного останньому посвідчення тракториста-машиніста (а. с. 64);
- протокол огляду речей від 13.06.2024 та фототаблицею до протоколу, відповідно до яких дізнавачем СД Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 був проведений огляд відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_9 , згідно з яким відеозйомка відбувається на автодорозі по вулиці Грушевського, 7 в смт. Гірник, де працівниками поліції було зупинено особу, яка керувала трактором, для перевірки документів. Вказаною особою виявився ОСОБА_4 , який пред'явив посвідчення серії НОМЕР_1 категорії «А.В.F», яке видане Сокальським ІДТН в Львівській області. При перевірці наданого посвідчення тракториста-машиніста було виявлено невідповідність категорій. ОСОБА_4 повідомив, що проходив навчання у Сокальській ІДТН, після чого у 1997 році йому було присвоєно категорію «А». У подальшому у 2006 році він вирішив змінити посвідчення старого зразка на нове та отримати ще категорії «В, F». Проте підтверджуючих документів про проходження навчання він не має та, відповідно, працівникам поліції таких не представив. Враховуючи вказані обставини поліцейськими повідомлено оперативного чергового та здійснено повідомлення на лінію 102 та викликано слідчо-оперативну групу (а. с. 65-66);
- висновок експерта № СЕ-19/114-24/12941-ДД від 13.06.2024, відповідно до якого бланк «Посвідчення тракториста-машиніста» серії НОМЕР_1 , виготовлений поліграфічним підприємством «Держзнак», яке здійснює виготовлення бланків типових документів, тобто посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , видане 22.12.2006 Сокальським ІДТН у Львівській області на ім'я ОСОБА_4 відповідає аналогічним документам України, які знаходяться в офіційному обігу на території України (а. с. 70-73);
- архівна довідка №113/01-36 від 24.06.2024, видана директором Державного архіву Львівської області Львівської обласної державної адміністрації та копію книги реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста і талонів попередження (Сокальський район) за 2005-2012 роки, згідно з якою у документах Інспекції державного технічного нагляду Львівської обласної державної адміністрації в книзі реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста і талонів попередження (Сокальський район) за 2005-2012 роки значиться, що ОСОБА_4 22.12.2006 отримав посвідчення тракториста-машиніста категорії «А», серії НОМЕР_1 , талон серії НОМЕР_3 (а. с. 75-78).
Суд, здійснюючи судовий розгляд з дотримання загальних засад кримінального провадження, зокрема на основі змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, в межах висунутого обвинувачення, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження в суді з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
В свою чергу стандарт доведення «поза розумним сумнівом» визначений практикою ЄСПЛ, який може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
Так, дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою його використання, а також за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого посвідчення.
Згідно з ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншим співучасникам, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Усі зазначені в ч. 5 ст. 27 КК України види пособництва за їх характером поділяються на фізичне й інтелектуальне пособництво. Фізичне пособництво полягає в наданні засобів або знарядь злочину чи усунення перешкод. Інтелектуальне пособництво полягає у наданні порад вказівок, а також заздалегідь даній обіцянці переховування злочинця, знарядь, засобів, слідів тощо.
З суб'єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини - пособник усвідомлює, що він сприяє вчиненню злочину іншому співучаснику і бажає цього чи свідомо допускає.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України полягає в альтернативних діях: а) підроблення посвідчення або іншого документа; б) збут підробленого документа; в) виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланк з тією самою метою; г) збут підроблених печаток, штампів чи бланків. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених в диспозиції цієї статті дій.
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2019 року в справі № 466/711/15-к виснував, що склад злочину, передбаченого ст. 358 КК України, є формальним. Під підробленням посвідчення або іншого офіційного документа треба розуміти: 1) виготовлення фальшивого посвідчення або іншого офіційного документа, в тому числі й шляхом внесення до бланків посвідчень (документів) завідомо неправдивих відомостей; 2) внесення до справжнього посвідчення (документа) неправдивих відомостей, у тому числі внесення змін до тексту посвідчення (документа), які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються документом.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, характеризується лише прямим умислом.
Частина 1 статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь-якого конкретного злочину.
Згідно з ст. 2 КК України кримінальне правопорушення являє собою єдність об'єктивного і суб'єктивного: діяння і психічного ставлення до нього. Тому, яким би суспільно небезпечним об'єктивно не було діяння, але якщо в ньому не проявлена вина, воно не є кримінальним правопорушенням.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тощо.
Суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не встановлено обставин, передбачених ст. 91 КПК України, зокрема не встановлено ні часу, ні місця, ні способу, ні інших обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.
Так, під час судового розгляду встановлено, що у 1998 році ОСОБА_4 проходив навчання на курсах водіїв-трактористів у навчальному закладі «Учбовий комбінат» (ОУКК) у м. Сокаль. Він здав іспити та отримав посвідчення водія категорії "А". В подальшому, у 2006 році ОСОБА_4 склав іспит і отримав нове посвідчення водія категорії «А, В, F», видане Державною інспекцією технічного нагляду. Разом з цим, із архівної довідки від 24.06.2024, виданої Державним архівом Львівської області вбачається, що у документах Інспекції державного технічного нагляду Львівської обласної державної адміністрації в книзі реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста і талонів попередження (Сокальський район) за 2005-2012 роки значиться, що ОСОБА_4 22.12.2006 отримав посвідчення тракториста-машиніста лише категорії «А» серії НОМЕР_1 , талон серії АА № 258591. ОСОБА_4 стверджує, що навчався, здавав іспити та отримав відповідне посвідчення із категоріями «А, В, F», проте чому в книзі реєстрації видачі посвідчень зазначена тільки категорія «А» йому не відомо, відповідати за дії осіб, які не внесли необхідних відомостей до книги реєстрації він не може.
Порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста на право керування тракторами, в тому числі саморобними, самохідними сільськогосподарськими, меліоративними і дорожньо-будівельними машинами (далі - машинами) і яке є обов'язковим для «всіх міністерств, відомств, підприємств (об'єднань), установ, організацій та громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства врегульовано «Положенням про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. N 217 (із відповідними змінами та доповненнями).
Органом досудового розслідування не доведено, що обвинувачений отримав посвідчення тракториста - машиніста із вказаними категоріями всупереч вимогам даного положення.
Окрім цього, згідно з висновком експерта № СЕ-19/114-24/12941-ДД від 13.06.2024 посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , видане 22.12.2006 Сокальським ІДТН у Львівській області на ім'я ОСОБА_4 відповідає аналогічним документам України, які знаходяться в офіційному обігу на території України.
Отже, висновком експерта підтверджено, що посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 22.12.2006 Сокальським ІДТН у Львівській області на ім'я ОСОБА_4 не має ознак підробки, що спростовує висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, в тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням день, час, та в достовірно невстановленому місці у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на пособництво у підробленні посвідчення тракториста - машиніста.
Таким чином, єдиним доказом на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України (пособництво у підробленні посвідчення тракториста - машиніста) є архівна довідка №113/01-36 від 24.06.2024, видана директором Державного архіву Львівської області Львівської обласної державної адміністрації, згідно з якою у документах Інспекції державного технічного нагляду Львівської обласної державної адміністрації в книзі реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста і талонів попередження (Сокальський район) за 2005-2012 роки значиться, що ОСОБА_4 , 22.12.2006 отримав посвідчення тракториста-машиніста лише категорії «А», серії НОМЕР_1 , талон серії АА № 258591.
У той же час архівна довідка не може слугувати єдиним і однозначним доказом наявності у діях обвинуваченого складу кримінального проступку, перебаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Покази свідка інспектора СРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 жодним чином не підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні вищевказаних кримінальних проступків.
В ході судового розгляду будь-яких інших доказів на підтвердження вини обвинуваченого надано не було.
Таким чином, під час судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України, а саме у тому, що останній був пособником у вчиненні підробки посвідчення тракториста - машиніста, оскільки органом досудового розслідування не доведено у діях обвинуваченого необхідну сукупність ознак кримінального правопорушення, а саме об'єктивну та суб'єктивну сторони, а також не доведено форму пособництва та особу, якій він сприяв в таких діях.
Щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа) суд враховує наступне.
Кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України із суб'єктивної сторони вчиняється лише з прямим умислом. Використання завідомо підробленого документа означає усвідомлення суб'єктом того, що він використовує не справжній, офіційно виданий документ, а підроблений.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 715/2635/22 (провадження № 51-3091 км 23) Верховний Суд зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 358 КК України відповідальність настає за використання завідомо підробленого документа, що може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред'явлення документа; 2) подання документа. При пред'явленні документа особа, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. Підроблений документ залишається у володінні винного. Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред'явлено винною особою, незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети.
Під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_4 умисно знаючи, що його посвідчення водія є підробленим, його використовував.
В судовому засіданні обвинувачений категорично заперечував даний факт. Суду повідомив, що дане посвідчення тракториста - машиніста він не підробляв і не виступав пособником у таких діях, вважав посвідчення справжнім, тривалий період використовував дане посвідчення, яке неодноразово пред'являв працівникам поліції, проте жодних сумнівів у них ніколи не виникало. Тому вважає, що він не використовував завідомо підроблений документ.
Досліджені під час судового розгляду письмові докази та покази свідка не підтверджують «поза розумним сумнівом» вину обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Інших належних та допустимих доказів наявності у діях обвинуваченого складу вищевказаного кримінального правопорушення органом досудового розслідування не надано.
Таким чином, під час судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у тому, що останній умисно використовував завідомо підроблений документ.
Згідно з ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Тому, яким би суспільно небезпечним об'єктивно не було діяння, але якщо в ньому не проявлена вина, воно не є кримінальним правопорушенням (ст. 2 КК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Така правова позиція відображена у постанові ВС від 09.12.2020 року у справа № 323/669/19.
Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи «поза розумним сумнівом». За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, зокрема, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий учасниками судового розгляду з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 , ч. 4 ст. 358 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв'язку з чим суд вважає, що в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, ОСОБА_4 слід виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не встановлено в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 , ч. 4 ст. 358 КК України.
Процесуальні витрати в сумі 3029,12 грн у зв'язку з виправданням обвинуваченого віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Арешти на майно в межах даного кримінального провадження скасувати.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу даних кримінальних правопорушень.
Після вступу вироку у законну силу, речові докази:
- цифрові носії - залишити при матеріалах справи;
- посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 22.12.2006, видане Сокальським ІДТН у Львівській області на ім'я ОСОБА_4 , яке було вилучено 07.06.2024 під час огляду місця події - повернути власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шептицького (Червоноградського) міського суду Львівської області від 10.06.2024 у справі № 459/1582/24 на посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 22.12.2006, видане Сокальським ІДТН у Львівській області на ім'я ОСОБА_4 , яке було вилучено 07.06.2024 під час огляду місця події.
Витрати на залучення експерта у розмірі 3029,12 гривень віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою - з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1