Справа № 335/11608/24
Провадження 2/465/1189/25
Іменем України
08.07.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судового засідання Гайдучок І.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить поновивши строк позовної давності стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №L4601437 від 02.03.2019 в загальному розмірі 34 277,72 грн., яка складається з суми заборгованості 22 459,00 грн., суми інфляційних втрат 9 797, 03 грн., суми 3% річних 2 021, 69 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.03.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро" та відповідачкою укладено договір кредитної лінії №L4601437 в електронній формі. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти, натомість позичальниця не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. 01.07.2019 між ТОВ "ФК "Дінеро" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №L4601437, за яким ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло прав кредитора відносно відповідачки. Зазначає, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ТОВ "ВІН ФІНАНС". Наказом №55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу №1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. Зважаючи на викладене, просить стягнути з відповідачки суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 34 277, 72 грн.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ч.8 цієї статті визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дінеро" та відповідачкою укладено договір кредитної лінії №L4601437 від 02.03.2019 в електронній формі.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 02.03.2019 подала заявку на отримання кредиту та на її фінансовий номер телефона, який був вказаний нею, було відправлено Otp-пароль 248336.
Відповідно до п.2.1.2. договору відповідачка, ввівши Otp-пароль підтвердила, що приймає та підписує пропозицію та підтверджує укладення договору на основі загальних умов кредиту.
Згідно п.3.1. договору, кредитор зобов'язався надати кредит позичальниці в межах лінії кредитної лінії, на основі заяви позичальниці та за умови їх схвалення, а позичальниця зобов'язалася повернути кредитодавцю суму наданого кредиту.
Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що кредитної лінії №L4601437 від 02.03.2019, згідно якого відповідачці надано кредит в розмірі 9 400 грн., укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З долучених до позовної заяви документів вбачається, що кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачці кредитні кошти на умовах, визначених в договорах.
До позовної заяви долучені загальні умови договору кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, спеціальні умови для короткострокового кредиту, в яких містяться умови надання кредитних коштів та нарахування відсотків, штрафних санкцій, з якими відповідачка погодилася.
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Дінеро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір про відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до якого, ТОВ "ФК "Дінеро" передає (відступає) ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за плату, а ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" приймає належні ТОВ "ФК "Дінеро" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників, укладеними між ТОВ "ФК "Дінеро" та боржниками, в тому числі за договором, боржником за яким є відповідачка у справі.
З витягу з реєстру боржників вбачається від 01.07.2019 вбачається, що відповідачка має заборгованість у сумі 22 459, 00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до Наказу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" від 25.07.2024, було перейменовано з 25.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" у Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС".
Таким чином, позивач у справі - ТОВ "ВІН ФІНАНС" є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідачки за договором позики, на підставі долучених до матеріалів справи договору факторингу з додатками, а тому вправі вимагати погашення відповідачкою заборгованості згідно договору позики.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов договору відповідачкою, були порушені права позивача, як кредитодавця.
Зважаючи на те, що позичальниця вчасно не повернула кредитні кошти по договору, відтак в неї виникла загальна заборгованість в розмірі 22 459, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою з рахунку.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки суму збитків з урахуванням 3% річних в розмірі 2 021, 69 грн. та суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 9 797, 03 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.18 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справи вбачається, що суми збитків, які хоче стягнути позивач, були нараховані за період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року.
З врахуванням п.18 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, такі суми збитків підлягують стягненню частково, зокрема, інфляційні витрати в розмірі 794, 67 грн., 3% річних в розмірі 180, 90 грн.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачкою.
Для спростування доводів позову відповідачка жодних належних і допустимих доказів в спростування позовних вимог, визначених законом, суду не представила.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернені грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги, щодо їх повернення.
Разом з цим, суд бере до уваги те, що відповідачка не оспорювала ні позовних вимог, ні підстав, з яких позов заявлений.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що відповідачкою погашено заборгованість по договору кредиту, чи доказів, які вказують на те, що така нарахована неправомірно.
Правильність розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростована.
Крім того, позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №L4601437 від 02.03.2019.
Суд зазначає, що строк позовної давності не потребує поновлення, оскільки, відповідно до п.19 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Крім того, в силу вимог ч.3 ст.267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Даний висновок кореспондує з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №509/3589/16-ц (провадження №61-16895св18).
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Абз. 4 п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. П.1 ч.3 цієї статті вказує на те, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До позовної заяви долучені копії договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року, додаткової угоди від 25 квітня 2024 року до договору, детального опису робіт по договору від 25 квітня 2024 року, відповідно до яких вартість наданої правової допомоги склала 5000,00 грн.
В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розгляді судової справи суд враховує те, що дана категорія справ є незначної складності, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, підготовка позовної заяви в даній категорії справ не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи. Суть надання позивачу правничої допомоги зведена до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін у справі за наявними матеріалами справи.
Суд вважає, що заявлений розмір правової допомоги в сумі 5 000, 00 грн. є завищеним, необгрунтованим, не відповідає принципам розумності та співмірності із складністю справи, а відтак з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 274 - 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість по договору кредитної лінії №L4601437 від 02.03.2019 в сумі 22 459 (двадцять дві тисячі чотириста п"ятдесят дев"ять) гривень 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 794 (сімсот дев"яносто чотири) гривень 67 коп., 3% річних в розмірі 180 (сто вісімдесят) гривень 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239) витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Кузь