Провадження №6/447/10/25
Справа №447/338/25
08.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Вербінець Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області заяву представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Павленка Сергія Валерійовича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
13.02.2025 представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Павленко Сергій Валерійович звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а саме просить суд визнати судовий наказ по справі №447/338/25 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог представник стягувача покликається на те, що 06.02.2025 Миколаївським районним судом Львівської області видано судовий наказ по справі №447/338/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання природного газу станом на 30.11.2024 у розмірі 9053,66 грн. Вказує, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з витягом щодо його місця реєстрації, і з'ясувалось, що боржник проживає за іншою адресою, тому заявником було помилково вказано іншу адресу реєстрації боржника в заяві про видачу судового наказу. Просить суд заяву задовольнити, визнати судовий наказ №447/338/25 таким, що не підлягає виконанню.
У прохальній частині заяви представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» просив розгляд справи проводити у відсутності представника.
08.07.2025 ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
В силу вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, суддя дійшов висновку, що заяву слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України,статті 18 ЦПК Україниоднією з основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.
Виконання судового рішення будь-якої інстанції необхідно розглядати як частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Відповідно до п. 1-1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як судові накази.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статями 432, 435 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно вимог частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Крім того, за своїм змістом частина другастатті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.
З огляду на зміст вказаної норми, Верховний Суд надав роз'яснення у тексті своєї постанови від 16 січня 2018 року у справі справа № 755/15479/14-ц, що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Судом встановлено, що 06.02.2025 Миколаївським районним судом Львівської області видано судовий наказ по справі №447/338/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання природного газу станом на 30.11.2024 у розмірі 9053,66 грн. Встановлено, що представником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було помилково вказано іншу адресу реєстрації боржника в заяві про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків встановлених законом.
За наведених обставин, враховуючи те, що боржник проживає за іншою адресою, та представником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було помилково вказано іншу адресу реєстрації боржника в заяві про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне визнати судовий наказ від 06.02.2025 року у цивільній справі №447/338/25 таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. ст. 173, 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя,
постановив:
Заяву представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Павленка Сергія Валерійовича про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі №447/338/25 від 06.02.2025 виданий Миколаївським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 9053 (дев'ять тисяч п'ятдесят три) гривні 66 копійок та судового збору в розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Павлів В. Р.